Зміст
Введення
1. Особливості цукрового діабету в осіб старшого віку
2. Особливості харчування при цукровому діабеті в літньому і старечому віці
3. Лікувальне харчування при цукровому діабеті у літніх і старечого віку
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
В даний час основними причинами захворюваності, ранньої інвалідизації та смертності населення стали захворювання неінфекційної природи - Серцево-судинні, онкологічні, нервово-психічні та ін Всі більшого значення серед них набуває проблема цукрового діабету. Приблизно у половини всіх хворих, що страждають інсулінонезалежним цукровий діабет (ІНЦД) або діабетом 2-го типу, захворювання не розпізнається вчасно і, відповідно, немає своєчасного лікування.
Нова методика управління цукровим діабетом - інтенсивна інсулінотерапія - заснована на підтримці рівня цукру в крові в межах, максимально близьких до норми. Головна перевага цієї методики в тому, що вона дозволяє контролювати діабет самостійно. Людина зможе самостійно провести аналіз крові на цукор, самостійно інтерпретувати результати аналізу та скорегувати свої подальші дії. Все це дозволяє отримати максимальну свободу у виборі режиму дня, включаючи харчування і фізичні навантаження. Таким чином, повноцінне життя при діабеті стає можливою.
Успіх у лікуванні цукрового діабету залежить від самого хворого настільки ж, наскільки і від лікаря. Будь лікарський рада та заходи приречені на невдачу, якщо немає необхідної та повної узгодженості між лікарем і хворим. Між ними має існувати довірче та дружнє партнерство, триваюче все життя.
Хочеться сподіватися, що книга допоможе хворим на цукровий діабет упорядкувати домашнє лікування і попередити появу цукрового діабету у тих, кому дане захворювання загрожує.
1. Особливості цукрового діабету в осіб старшого віку
Частота цукрового діабету - найбільш поширеного ендокринного захворювання - продовжує зростати. За даними ВООЗ, в даний час в світі налічується близько 100 млн. хворих на цукровий діабет. Добре відомо, що цукровий діабет і у чоловіків і у жінок найбільш часто розвивається у віці 50-60 років і більше. Демографічна ж ситуація зараз така, що число людей похилого та старечого віку в світі значно збільшилося. Це так званий процес постаріння населення. Саме за рахунок контингенту осіб старших вікових груп у значною мірою збільшується число хворих на цукровий діабет, у зв'язку з чим дану патологію зараз розглядають як проблему віку. Факторами, сприяють розвитку цукрового діабету в старості, є зменшення синтезу і секреції інсуліну, зниження енергетичних процесів і утилізації глюкози периферичними тканинами, атеросклеротичне ураження судин, зміна проникності клітинних мембран. Слід мати на увазі й те обставина, що у людей старше 60 років досить часто спостерігається невідповідність між зниженням енергетичних витрат організму і споживанням харчових продуктів, в результаті чого розвивається огрядність. У зв'язку з цим у осіб похилого та старечого віку зменшується толерантність до вуглеводів і при різних несприятливих впливах (захворювання жовчних шляхів і печінки, підшлункової залози, травма, інфекції, нервово-психічне перенапруження і інші види стресу) у них розвивається цукровий діабет. У патогенезі цукрового діабету ключова роль належить інсулінової недостатності - абсолютної або відносної. Абсолютна недостатність характеризується зниженням синтезу і секреції інсуліну зі зменшенням його вмісту в крові.
В генезі ж відносної інсулінової недостатності основне значення мають посилене зв'язування інсуліну білками плазми з переходом його в малоактивних форму, вплив гормональних і негормональних антагоністів інсуліну, надмірне руйнування інсуліну в печінковій паренхімі, порушення реакції ряду тканин, насамперед жирової і м'язової, на інсулін. У генезі старечого діабету домінують, як правило, саме ці поза-панкреатичні фактори і розвивається інсулінова недостатність носить відносний характер.
Вікові відмінності клінічного перебігу цукрового діабету дуже істотні, що призвело до виділення 2 його типів - юнацького і дорослого. Юнацький діабет - порівняно рідкісна патологія, дорослий тип зустрічається в 14-16 разів частіше. У хворих з юнацькою формою цукрового діабету захворювання зазвичай проявляється рано (у віці до 15-20 років), а з дорослою - після 40 років. У більшості хворих юнацької формою діабету патологія носить спадковий характер, в той час як при діабеті дорослих наявність цукрового діабету в родині вдається встановити лише у 20-40% хворих. Юнацький діабет характеризується гострим початком: між появою перших симптомів захворювання і встановленням діагнозу проходить не більше декількох тижнів. Хворі молодого віку звертаються з скаргами на зниження маси тіла, спрагу, полідипсія, поліурія, поліфагія (тобто скарги, зумовлені неускладненим діабетом). До початку захворювання у хворих спостерігається нормальна або знижена маса тіла. Перебіг хвороби лабільний, важко контрольоване, відзначається схильність до розвитку кетозу і коматозних станів. Зміст інсуліну в плазмі знижений (абсолютна інсулінова недостатність), судинні і дистрофічні ускладнення розвиваються через 5-10 років після початку захворювання і швидко прогресують. Ці хворі зазвичай нечутливі до пероральних цукрознижуючих препаратів, і для компенсації у них гіперглікемії та глікозурії необхідне введення інсуліну.
У хворих похилого та старечого віку (дорослий тип цукрового діабету) перебіг захворювання відносно стабільне, доброякісне - зазвичай легкого та середнього ступеня тяжкості. У 60-80% хворих до початку захворювання спостерігається надлишкова маса тіла. Початок захворювання поступовий, клінічні симптоми мізерні, і в зв'язку з цим між початком захворювання і постановкою діагнозу проходить від декількох місяців до декількох років. У цих хворих вміст інсуліну в крові може бути не тільки нормальним, але навіть і підвищеним (Відносна інсулінова недостатність). Компенсація цукрового діабету у них досягається досить легко - у хворих із супутнім ожирінням достатньо буває однієї дієти; хворих добре піддаються лікуванню пероральними цукрознижувальними засобами.
Особливе місце в клініці цукрового діабету у хворих похилого та старечого віку займають його судинні і трофічні ускладнення. Якщо у хворих з юнацьким тілом розвиток специфічних (мік-роангіопатіі) і неспецифічних (Мікроангіопатії - прискорення розвитку атеросклерозу) ускладнень цукрового діабету обумовлено самою патологією і виникаючими при ній порушеннями вуглеводного, ліпідного і білкового обміну, то у хворих похилого та старечого віку цукровий діабет розвивається вже на тлі наявних атеросклеротичних уражень судин різних областей: коронарних, церебральних, периферичних. У зв'язку з цим в клінічній картині у цих хворих домінують скарги, пов'язані з ускладненим діабетом. Це погіршення зору, болі в області серця, болю і парестезії ніг, свербіж, набряклість обличчя, гнійничкові і грибкові захворювання шкіри, інфекція сечових шляхів і т. д.Коронарний атеросклероз у хворих на цукровий діабет порівняно з людьми, не страждаючими цією патологією, зустрічається вдвічі частіше у чоловіків і в 5 разів частіше у жінок. Значно частіше у хворих діабет розвивається і інфаркт міокарда, який в свою чергу ускладнює перебіг діабету. Атеросклеротичне ураження судин нижніх кінцівок проявляється їх зябкостью, болями в ногах по типу переміжної кульгавості, парестезіями; пульс по задній гомілкової і тильній артеріях стопи ослаблений або не визначається. У літніх хворих на цукровий діабет в 80 разів частіше у жінок і в 50 разів частіше у чоловіків порівняно зі здоровими спостерігається гангрена нижніх кінцівок. Ураження судин нирок (В«діабетична нефропатіяВ») різноманітні. Це атеросклероз ниркових артерій з розвитком реноваскулярній гіпертензії, артеріолосклероз, гломерулосклероз. При ...
