Зміст
Введення
1. Теоретичний огляд проблеми соціально-медичної роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД
1.1 Соціально-медичні проблеми ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД
1.2 Нормативно-правова база соціально-медичної роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД
1.3 Технології соціально-медичної роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД
2. Практична частина
Висновок
Список літератури
Введення
Суспільно-небезпечні захворювання, такі як ВІЛ/СНІД - це суспільні явища, що мають яскраво виражені соціальні і поведінкові характеристики, в боротьбі з ними заходи виключно медичного характеру неефективні. Однак на практиці в сфері профілактики таких захворювань, як і раніше переважає медична модель профілактики [17].
За даними об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) на грудень 2006 р. в світі проживало 39500000 осіб з ВІЛ-інфекцією, в тому числі дітей молодше 15 років - 2,3 мільйона. У Росії за даними Федерального науково-методичного Центру з профілактиці і боротьбі зі СНІДом на 31.10.2023 було зареєстровано 403 100 ВІЛ-інфікованих людей, з них дітей 2636, і з них померло на зазначену дату 19924 чоловік. Масштаби і швидкість поширення ВІЛ-інфекції показали, що склалися в медицині заходи профілактики та протидії ВІЛ/СНІДу є недостатніми. Надії на швидке створення вакцини від ВІЛ-інфекції не виправдалися, крім того, історія епідемій інших інфекційних захворювань наочно демонструє, що одними медичними заходами неможливо зупинити поширення соціально-обумовлених захворювань [2, с. 2].
П.Д. Павленок відзначає, що хворі на СНІД є об'єктом соціально-медичної роботи, так як ці особи мають виражені медичні і соціальні проблеми, які взаємно потенціюють один одного і вирішення яких скрутно в рамках односторонніх професійних заходів [13, с. 145].
Таким чином, актуальність питання соціально-медичної роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД пов'язана з вивченням наявного досвіду та впровадженням в практику супроводу фахівцями соціальної роботи даних осіб на всіх етапах медичного лікування, а так само профілактики захворювання, як суспільно-небезпечного, серед населення.
Мета роботи: розглянути основи соціально-медичної роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД.
Завдання:
1. Розглянути соціально-медичні проблеми ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.
2. Вивчити нормативно-правову базу соціально-медичної роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД.
3. Проаналізувати технології соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД.
1. Теоретичний огляд проблеми соціально-медичної роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими СНІДом
1.1 Соціально-медичні проблеми ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД
Важливою психологічною проблемою, з якою доводиться стикатися ВІЛ-інфікованим, є соціальна ізоляція. Хворих звільняють з роботи, від них відмовляються родичі та друзі. З цих причин хворі починають відчувати себе ізгоями сучасного суспільства [5].
Серйозною проблемою ВІЛ-інфікованих людей є їх дискримінація з боку оточуючих людей. Так, за даними статистики, 46% опитаних вважають, що хворих на ВІЛ слід ізолювати від суспільства; 55% перевели б свою дитину в інший дитячий садок (Школу), якби дізналися, що там є ВІЛ-інфікована дитина [12].
ВІЛ-носійство або СНІД роблять очевидний вплив на психіку і змінюють психологію заражених людей в силу того, що на сьогоднішній день, є невиліковними, хронічними захворюваннями; протікають важкопередбачувано і протягом багатьох років, майже завжди супроводжуються негативними залежностями, сприймаються практично будь-яким суспільством як негативне явище.
В сім'ях ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД можуть виникати психологічні проблеми, характерні для будь-яких інших сімей, але в той же час ці проблеми набувають певної специфічне забарвлення. Слід пам'ятати, що будь-яка людина, що знаходиться в тісній взаємодії з носієм певної проблеми, відчуває його вплив на своє життя і є співзалежності. Контакти з залежними змушують їх змінювати звички, порушують плани, викликають страхи щодо своїх близьких, з якими взаємодіє залежний, і, нарешті, змушують занурюватися в проблему, яку їм нав'язали. Основними характеристиками співзалежності поведінки є низька самооцінка, надмірна використання психологічних захистів, контролююче поведінку.
Недоступність якісної медичної допомоги, дискримінація хворих, непристосованість існуючої системи захисту прав до реальних потреб людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, недостатнє фінансування програм, спрямованих на поліпшення якості їх життя [8].
Слід звернути увагу на число ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД серед дітей, яке з кожним роком збільшується. З урахуванням того, що сьогоднішні ВІЛ-інфіковані діти не зможуть забезпечити здорове майбутнє як нашої країни, так і світової спільноти в цілому, значення профілактичних заходів, спрямованих на попередження розповсюдження ВІЛ/СНІДу серед неповнолітніх значно підвищується [12].
Таким чином, соціально-психологічні наслідки ВІЛ-інфекції проявляються на декількох рівнях: індивідуальності, родини, суспільства, допомагають структур [14].
СНІД - одна з найважливіших проблем, що виникли перед людством наприкінці XX століття. СНІД відноситься до числа головних захворювань, підносять найбільше число життів на планеті. ВІЛ впливає не тільки на здоров'я окремої людини, але й на держава і суспільство в цілому. У нашому суспільстві існує цілий ряд соціальних проблем, пов'язаних з ВІЛ, і більшість з них виникає через брак інформації про самому вірусі, про дискримінацію ВІЛ-позитивних людей у ​​суспільстві та через недостатню державної підтримки.
1.2 Нормативно-правова база соціально-медичної роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД
У зв'язку з масовим поширенням у світі захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекція), яке залишається невиліковним і приводить до невідворотного смертельного результату, викликає важкі соціально-економічні та демографічні наслідки для РФ, створює загрозу особистій, громадській та державній безпеки, загрозу існування людства, - все це викликало необхідність захисту прав і законних інтересів населення і застосування сучасних ефективних заходів комплексної профілактики ВІЛ-інфекції.
За минулі десятиліття епідемії багато країн світу пройшли важкий шлях з формування нормативно-правової бази, що регламентує положення ВІЛ-інфікованих осіб, включає систему пільг і обмежень, захист від дискримінації.
Одним з перших нормативних правових актів, що стосуються проблеми поширення ВІЛ, в нашій країні був Наказ МОЗ СРСР N 776 від 10 червня 1985 р. В«Про організації пошуку хворих на СНІД та контролі донорів на наявність збудника СНІД В». Слід зазначити, що даний Наказ був виданий ще до появи першого інфікованої ВІЛ громадянина СРСР і передбачав ряд превентивних заходів в системі охорони здоров'я.
В 1987 р. після появи першого хворого вийшов Наказ МОЗ СРСР N 1002 від 4 вересня 1987 В«Про заходи профілактики зараження вірусом СНІДВ». Даний нормативний правовий акт вводив ряд норм, спрямованих на запобігання розповсюдження інфекції серед населення. Зазначені норми носили переважно адміністративний характер і були пов'язані з обмеженням прав осіб різних груп в інтересах суспільства в цілому.
В продовження вдосконалення законодавства у нас в країні 23 квітня 1990 був прийнятий Закон СРСР В«Про профілактику захворювання СНІДВ», який розглядає ситуацію поширення ВІЛ-інфекції як соціальне явище і вперше в СРСР запроваджує систему правових гарантій та пільг. Декларувалося право на медичну та соціальну допомогу. Крім того, в Законі були збережені норми про обов'язковому огляді, кримінальну відповідальність за завідоме поставлення в не...
