РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ: В«СЕКРЕТИ ДОВГОЛІТТЯВ»
ВСТУПНА ЧАСТИНА
В молодості і зрілості людина зазвичай не замислюється про своє здоров'я, наївно вважаючи, що і через роки він буде таким же бадьорим і витривалим. Лише розмінявши шостий десяток, він починає розуміти, що можливості у нього вже не ті, що раніше, коли він не боявся будь-яких навантажень: дають про себе знати хвороби і проблеми, які властиві людям цього віку. Багато хто вважає, що в такому випадку залишається тільки змиритися з неминучою, як їм здається, старістю, а тому перестають вести активний спосіб життя і приймають безліч ліків, щоб допомогти своєму організму перейти на новий режим. На жаль, це вельми поширена помилка.
Навіть у літньої людини життя може бути яскравим і насиченим - потрібно лише скорегувати (Але ні в якому разі не міняти радикально!) Повсякденний стиль поведінки, дієту і т. п. з урахуванням змін, що відбуваються в цей час в організмі.
Хоча в літньому віці починають згасати деякі фізіологічні функції, відбувається і зустрічний процес: організм активно чинить опір негативним явищам, використовуючи запас життєвих сил, який передбачений спеціально для цього періоду самою природою. Тому всі зусилля повинні спрямовуватися на продовження активності аж до глибокої старості. У першу чергу необхідна рухова активність, оскільки в цьому випадку органи, м'язи і судини залишаються здоровими набагато довше.
Звичайно, перелік специфічних захворювань літніх людей великий, але деякі з них можна з успіхом запобігти, а інші вилікувати за допомогою раціонального харчування, активного способу життя, цілющих трав і фізичних вправ. При лікуванні серйозних хвороб без ліків не обійтися, і все ж спочатку слід розібратися в специфіці захворювань: адже тільки маючи достатньо повне уявлення про особливості перебігу тієї чи іншої хвороби, можна стати активним помічником свого лікуючого лікаря.
Крім усього іншого, для комфортного самопочуття у похилому віці дуже важливі два умови - затребуваність в сім'ї та збереження інших соціальних функцій: чим довше людина відчуває, що він потрібен, тим довше він живе.
Можна сказати, що для збереження активності й смаку до життя потрібно брати до увагу не тільки мінуси, але й плюси похилого віку, які, звичайно ж, існують. Секрет здорового довголіття полягає в тому, щоб уникнути ускладнень, характерних для осінньої пори життя, і з максимальною ефективністю використовувати її переваги. Про те, як це зробити, розповідає пропонований реферат.
1. Чому ми старіємо?
Старіння - Це закономірний біологічний процес, який неминуче розвивається з віком і характеризується поступовим зниженням пристосувальних можливостей організму. Час настання старості надзвичайно умовно, із збільшенням тривалості життя уявлення про нього змінюються.
У сучасної медицині існують два напрямки, які займаються проблемами старіння:
1) геронтологія (вивчає закономірності старіння живих організмів);
2) геріатрія (вивчає хвороби, характерні для старечого віку, і розробляє способи їх лікування)
В історичну епоху середня тривалість життя становила 25-ЗО років. Людини, достігшего14 років, вважали дорослим, 20-річного - зрілим, а 3О-річного - Літнім. За часів античності мало що змінилося: середня тривалість життя ле6алась в межах 30-40 років. В даний час тривалість життя значно збільшилася: з 1963 р. за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) вік від 45 до 59 років вважається середнім, від 60 до 74 років - літнім. І тільки з 75 років починається старість, а люди, які подолали 90-річний рубіж, відносяться до довгожителів.
1.1 ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ
Розрізняють нормальне (фізіологічне) і передчасне старіння. При фізіологічному старінні вікові зміни в організмі відбуваються відносно плавно. Людина до похилого віку зберігає фізичну і розумову активність, інтерес до навколишнього світу. Тому нормальне старіння можна ототожнювати з хворобою.
Зазвичай виражені ознаки фізіологічного старіння - зміна зовнішнього вигляду, психіки, зниження працездатності, фізичної активності і т. п. виникають в віці 60 років, але сам процес старіння починається набагато раніше - в то час, коли закінчуються ріст і розвиток організму. Вже в 30-35 років рівень активності біологічних процесів у всіх фізіологічних системах знижується.
Темп і характер старіння в значній мірі залежать від пристосувальних можливостей організму. Суттєву роль відіграє конституція людини, яка, перш за все, визначається спадковістю. Наприклад, у представників однієї сім'ї найбільш помітні вікові зміни в першу чергу проявляються в серцево-судинній системі, а у представників другого - в ендокринній і т. д.
Процес фізіологічного старіння в різних тканинах і органах починається в різний час і протікає з різною інтенсивністю. Само старіння полягає в поступовому зниженні життєздатності клітин організму: в них по-іншому, ніж раніше, відбувається синтез білка, послаблюється активність окисних ферментів, порушується функція клітинних мембран. У кінцевому підсумку ці процеси призводять до руйнування і загибелі клітин.
Потрібно сказати, що втрата клітин в різних органах і частинах одного й того ж органу неоднакова. Наприклад, в сполучній тканині змінюються всі її компоненти, і з віком функціональні можливості м'язових клітин знижуються. Але в той же час в інших клітинах починають розвиватися важливі пристосувальні реакції, завдяки яким протягом тривалого часу може підтримуватися оптимальний рівень життєдіяльності організму.
Передчасне старіння зазвичай зумовлено перенесеними раніше захворюваннями, несприятливими факторами навколишнього середовища і шкідливими звичками. Очевидно, що вживання алкоголю, куріння, нераціональне харчування значно знижують пристосувальні можливості організму і сприяють розвитку хвороб, які властиві старечого віку.
Обмеження пристосувальних можливостей старіючого організму багато в чому визначається віковими змінами серцево-судинної системи. У людей похилого віку в стані спокою знижується частота серцевих скорочень, а при помірних фізичних навантаженнях серцевий ритм зазвичай не частішає, як це буває в молодому віці. Такий режим, в принципі, убезпечує серце від надмірного напруження, але обмежує кровопостачання органів і систем організму. При значних фізичних навантаженнях серцеві скорочення різко частішають, виникає невідповідність між припливом крові до серця через коронарні судини і раптовим посиленням обмінних процесів у серцевому м'язі, що призводить до недостатності її кровопостачання.
В процесі старіння розвиваються атрофічні і склеротичні зміни в ендокринної та дихальної системах: дещо збільшується частота дихання, більш часто виникають дихальні аритмії, знижується вентиляція легень. В процесі старіння порушуються функції травної та видільної систем, кістково-суглобового апарату, атрофуються скелетні м'язи.
В зв'язку з передчасним старінням біологічний вік може В«випереджатиВ» календарний: людина виглядає старше своїх років і відповідно себе почуває. І навпаки: при нормальному (фізіологічному) старінні нерідкі випадки, коли стан організму 70-річної людини відповідає віковим нормам 60-річного.
Людський організм перебудовується все життя, він переходить з дитинства в юність, потім в зрілість і т. д. Будь перебудова організму, будь то статеве дозрівання або старіння, закономірна і біологічно обумовлена. Кожна фаза життя - особлива: у неї є свої переваги, і старіння в цьому сенсі не є винятком. Поступове згасання різних функцій організму відбувається в результаті внутрішніх процесів старіння. Вченими-геронтологами розроблено кілька теорій, за допомогою яких робляться спроби пояснити суть цього явища:
