31. Поняття про хіміотерапії і антибіотиках. Механізм дії антибіотиків
Хіміотерапія - специфічне антимікробну, антипаразитарні лікування за допомогою хімічних речовин. Ці речовини мають найважливішою властивістю - вибірковістю дії проти хвороботворних мікроорганізмів в умовах макроорганізму.
Антибіотики - хіміотерапевтичні речовини, які продукують мікроорганізмами, тваринами клітинами, рослинами, а також їх похідні та синтетичні продукти, які володіють виборчою здатністю пригнічувати і затримувати ріст мікроорганізмів, а також пригнічувати розвиток злоякісних новоутворень.
По спектру дії антибіотики поділяють на п'ять груп залежно від того, на які мікроорганізми вони надають дію. Крім того, існують протипухлинні антибіотики, продуцентами яких також є актиноміцети. Кожна з цих груп включає дві підгрупи: антибіотики широкого і вузького спектру дії.
Антибактеріальні антибіотики становлять найчисленнішу групу препаратів. Переважають у ній антибіотики широкого спектру дії, що роблять вплив на представників всіх трьох відділів бактерій. До антибіотиків широкого спектру дії відносяться аміноглікозиди, тетрацикліни та ін Антибіотики вузького спектра дії ефективні відносно невеликого кола бактерій, наприклад політ-міксини діють на грацілікутние, ванкоміцин впливає на грампозитивні бактерії.
В окремі групи виділяють протитуберкульозні, протіволепрозние, противосифилитической препарати.
Протигрибкові антибіотики включають значно менше число препаратів. Широким спектром дії володіє, наприклад, амфотерицин В, ефективний при кандидозах, бластомікоз, аспергільоз; в той же час ністатин, діючий на гриби роду Candida, є антибіотиком вузького спектру дії.
антіпротозойнимі і антивірусні антибіотики налічують невелике число препаратів.
Протипухлинні антибіотики представлені препаратами, що мають цитотоксичною дією. Більшість з них застосовують при багатьох видах пухлин, наприклад мітомі-цин С.
Дія антибіотиків на мікроорганізми пов'язано з їх здатністю пригнічувати ті або інші біохімічні реакції, що відбуваються в мікробній клітині.
В залежності від механізму дії розрізняють п'ять груп антибіотиків:
1. антибіотики, порушують синтез клітинної стінки. До цієї групи відносяться, наприклад, ОІ-лактами. Препарати цієї групи характеризуються найвищою вибірковістю дії: вони вбивають бактерії і не роблять впливу на клітини мікроорганізму, так як останні не мають головного компонента клітинної стінки бактерій - пептидоглікану. У зв'язку з цим ОІ-лактамні антибіотики є найменш токсичними для макроорганізму;
2. антибіотики, порушують молекулярну організацію і синтез клітинних мембран. Прикладами подібних препаратів є поліміксини, поліени;
3. антибіотики, що порушують синтез білка; це найбільш численна група препаратів. Представниками цієї групи є аміноглікозиди, тетрацикліни, макролі-ди, левоміцетин, викликають порушення синтезу білка на різних рівнях;
4. антибіотики - інгібітори синтезу нуклеїнових кислот. Наприклад, хінолони порушують синтез ДНК, рифампіцин - синтез РНК;
5. антибіотики, пригнічують синтез пуринів і амінокислот. До цієї групи відносяться, наприклад, сульфаніламіди.
32. Антибіотики Класифікація антибіотиків Способи отримання антибіотиків
Антибіотики (від грец. anti bios - проти життя) - хіміо-терапевтичні речовини, продукуючи-мі мікроорганізмами, тваринами клітинами, рослинами, а також їх похідні та синтетичні продукти, які володіють виборець-ної здатністю пригнічувати і затримай-вать ріст мікроорганізмів, а також пригнічувати розвиток злоякісних новообразова-ній.В основу головної класифікації антибіотиків покладено їх хімічну будову Найбільш важливими класами синтетичних антибіотиків є хінолони та фторхінолони (наприклад, ціпрофлок-сацін), сульфаніламіди (Сульфадімето-ксін), імідазолу (метро-нідазол), нітрофурани (фурадо-нін, фурагин). Велика частина антибіотиків має природне походження, і їх основним продуцентом є мікроби. В залежності від джерела одержання розрізняють шість груп антибіотиків:
- антибіотики, отримані з грибів, наприклад роду Penicillium Cephalo-sporium
- антибіотики, отримані з актиноміцетів; група включає близько 80% всіх антибіотиків. основне значення мають представники роду Streptomyces, які є продуцентами стрептоміцину, еритроміцину, левоміце-тина, ністатину
- антибіотики, продуцентами яких є власне бактерії. Пред-ставників пологів Bacillus і Pseu-domonas. (Поліміксини; бацітра-цин ;)
-антибіотики тваринного походження;
- антибіотики рослинного походження. До них можна віднести фітонциди, (цибуля, часник) У чистому вигляді вони не отримані, так як є надзвичайно нестійкими сполуками. Антимікробну дію володіють багато рослин, наприклад ромашка, шавлія, календула;
- синтетичні антибіотики.
Існують три способи отримання антибіотиків.
Біологічний синтез. Для отримання антибіотиків цим способом використовують високопродуктивні штами мікроорганізмів і спеціальні живильні середовища, на яких їх вирощують (пеніцилін)
Хімічний синтез. Одним з перших препаратів, отриманих таким методом, був левоміцетин. Крім того, з допомогою цього методу створені всі синтетичні антибіотики.
Комбінований метод. Цей метод являє собою поєднання двох попередніх: за допомогою біологічного синтезу отримують антибіотик, виділяють з нього так зване ядро і хімічним шляхом додають до нього різні радикали. Антибіотики, отримані за допомогою цього методу, називаються напівсинтетичними (окса-цілліна, цефалоспорини, тетрацикліни)
Гідністю напівсинтетичних антибіотиків є чутливість до них стійких до природним антибіотиків мікроорганізмів
41. Поняття про імунітеті. Види імунітету
Імунітет - це спосіб захисту організму від генетично чужорідних речовин - антигенів екзогенного і ендогенного походження, спрямований на підтримання і збереження гомеостазу, структурної та функціональної цілісності організму, біологічної (Антигенної) індивідуальності кожного організму і виду в цілому. Розрізняють кілька основних видів імунітету.
Природжений, іди видовий, імунітет, він же спадковий, генетичний, конституціональна - це вироблена в процесі філогенезу генетично закріплена, що передається по спадщину несприйнятливість даного виду і його індивідів до якогось антигену (або мікроорганізму), зумовлена ​​біологічними особливостями самого організму, властивостями даного антигену, а також особливостями їх взаємодії.
Видовий імунітет може бути абсолютним і відносним. Наприклад, нечутливі до правцевого токсину жаби можуть реагувати на його введення, якщо підвищити температуру їх тіла. Білі миші, не чутливі до будь-якого антигену, набувають здатність реагувати на нього, якщо впливати на них імунодепресантами або видалити у них центральний орган імунітету - тимус.
Набутий імунітет - це несприйнятливість до антигену чутливого до нього організму людини, тварин і пр., що купується в процесі онтогенезу в результаті природної зустрічі з цим антигеном організму, наприклад, при вакцинації.
Набутий імунітет може бути активним і пасивним. Активний імунітет обумовлений активною реакцією, активним залученням у процес імунної системи при зустрічі з даними антигеном (наприклад, поствакцинальний, постінфекційний імунітет), а пасивний імунітет формується за рахунок введення в організм вже готових іммунореагентов, здатних забезпечити захист від антигену. До таких іммунореагентам відносяться антитіла, тобто специфічні імуноглобуліни й імунні сироватки, а також імунні лімфоцити. Імуноглобуліни широко використовують для пасивної імунізації, а також для специфічного лікування при багатьох інфекціях (дифтерія, ботулізм, сказ, кір та ін).
Оскільки у формуванні імунітету беруть участь клітини імунної систе...
