Реферат на тему:
Амбулаторна хірургія. Діагностика і обстеження амбулаторних хворих
1. Амбулаторна хірургія
У хірургічних кабінетах амбулаторій та поліклінік лікуються близько 80% людей, які не потребують госпіталізації. Близько 50% хворих вперше звертаються за допомогою, тому основним завданням хірурга поліклініки є діагностика захворювань і визначення показань для госпіталізації.
На хворих заповнюється амбулаторна карта, в якій коротко фіксуються скарги, анамнез захворювання та об'єктивні дані. За показаннями призначаються лабораторні і спеціальні методи дослідження - рентгенологічні, ендоскопічні та ін
В першу чергу оглядають хворих, які потребують невідкладної допомоги терміновій госпіталізації. Терміново приймають хворих з пораненнями, гострими захворюваннями черевної порожнини та запальними захворюваннями, що протікають з високою температурою. Решту хворих приймають за черговістю звернення, установлюваної реєстратурою і хірургом.
У містах з населенням 200 000 чоловік, а в обласних центрах на кожні 100 000 жителів при одній із поліклінік створений травматологічний пункт з цілодобовим чергуванням травматолога. У менших населених пунктах амбулаторна допомога травматологічним хворим здійснюється травматологом або хірургом поліклініки, на селі - в амбулаторії дільничної або районної лікарні. На підприємствах цю допомогу надають в амбулаторіях або поліклініках медико-санітарних частин.
На фельдшерсько-акушерських пунктах надають невідкладну долікарську допомогу, виробляють реанімаційні заходи, тимчасову зупинку кровотечі, транспортну іммобілізацію переломів і вивихів і направляють хворих, що страждають гострими хірургічними захворюваннями і потребують хірургічної допомоги, в хірургічні стаціонари.
У поліклініках є окремий хірургічний кабінет, в залежності від кількості прийнятих хворих їх може бути один або два. В невеликих районних поліклініках виділяють дві кімнати: кабінет для прийому хворих і перев'язувальну, в більш великих поліклініках три: кабінет для прийому хворих, перев'язочну і операційну.
Операційна використовується для чистих амбулаторних - хірургічних, очних і отоларингологічних операцій. Обробка ран і перев'язки виробляються в перев'язочній. Там же, якщо немає травматологічного кабінету, накладають та знімають шини та гіпсові пов'язки при переломах кісток.
Устаткування хірургічного кабінету передбачає необхідний мінімум для невідкладних діагностичних процедур і маніпуляцій.
Оснащення операційної:
- операційний стіл
- пересувний столик для інструментів
- столик для медикаментів
- шафа для зберігання інструментів та медикаментів
- наркозний апарат
- столик наркотізатора
- стерилізатор
- гвинтові табурети
- джерело світла
Оснащення перев'язувального кабінету:
- невеликий стіл для стерильних інструментів і перев'язувального матеріалу
- кип'ятильник
- стіл для перев'язок і невеликих гнійних операцій
- 2 табурета
- шафа для зберігання медикаментів перев'язувального матеріалу та інструментів
- умивальник, відра з кришкою, поліетиленові мішки для використаного матеріалу
- набір для масочний наркозу, наркотичні засоби (ефір, хлоретил)
Устаткування хірургічних кабінетів:
- стіл для хірурга або фельдшера, сестри, що ведуть прийом
- табурети, стільці і кушетки для огляду хворих
- ширми
Прийом в хірургічному кабінеті ведуть хірург і медична сестра. Хірург оглядає хворого, веде основну документацію, сестра здійснює перев'язки, маніпуляції. Планові операції проводять в певні дні та години. У цей час інших хворих не приймають.
В хірургічному кабінеті проводять наступні невідкладні операції:
1. Реанімаційні заходи: ШВЛ, інкубація трахеї, трахеостомія, зовнішній масаж серця.
2. Первинну хірургічну обробку невеликих поверхневих ран і зупинку кровотечі в рані.
3. Переважають втручання з приводу ліпом, атером.
4. Розтин панарицію, гнійного маститу, флегмон кисті.
5. Досить часто виконують операції з приводу врослого нігтя, вальгусного викривлення I пальця стопи.
6. Розтин абсцесів сідничної області
7. Втручання при ліктьовому бурситі, контрактурі Дюпюітрена.
8. Кілька рідше роблять операції з приводу сухожильного ганглія, МОЛОТКОПОДІБНОЇ пальця, розриву сухожилля пальцем кисті, стенозуючого лігаментіти, поверхнево розташованих сторонніх тіл, куприкової кісти, а також розтин поверхневих абсцесів і флегмон інших локалізацій.
В амбулаторних умовах не можна видаляти:
- пігментні пухлини (меланоми),
- лейкоплакії губ,
- пухлини молочних залоз,
- поліпи прямої кишки, так як в цих випадках необхідно проводити термінове гістологічне дослідження видалених препаратів.
Доброякісні пухлини інших локалізацій після видалення підлягають гістологічною дослідженню в плановому порядку.
Відомо, що в поліклініках хірурги не тільки займаються малою хірургією, але й продовжують лікування хворих, виписано зі стаціонару після великих операцій і важких травм. Вони беруть на облік і здійснюють динамічне спостереження за хворими з деякими хронічними хірургічними захворюваннями: - грижами різних локалізацій,
- варикозним розширенням вен нижніх кінцівок,
- трофічними виразками гомілки,
- посттромбофлебітичний синдромом,
- доброякісними пухлинами молочної залози,
- тріщинами заднього проходу,
- параректальної свище.
Цих хворих активно викликають для огляду 1-2 рази на рік з вирішенням питання про обсязі необхідних лікувальних і профілактичних заходів.
При облітеруючому ендартеріїті,
- облітеруючому атеросклерозі артерій нижніх кінцівок,
- хвороби Рейно
повторні огляди проводять 2-4 рази на рік.
Після резекції шлунка та інших великих операцій на органах живота і грудей спостереження за хворими активно здійснюється протягом 5 років з оглядами 2 рази на рік.
Хворих з наслідками переломів і вивихів, з хронічним остеомієлітом спостерігає в динаміці травматолог-ортопед поліклініки, а при його відсутності хірург. Після переломів проводять огляд та необхідне обстеження 4 рази на рік протягом 2 років.
Динамічне спостереження проводять для виявлення ранніх форм захворювання і розвиваються ускладнень, потребують амбулаторного чи стаціонарного лікування, а також для своєчасного здійснення профілактичних заходів. На кожного такого хворого ведеться карта диспансерного спостереження.
Найбільш складна і відповідальна задача поліклінічного хірурга полягає в організації та практичному виконанні операцій. Необхідно мати не тільки відповідні приміщення (операційні, перев'язочні) і інструментарій, знати показання до хірургічного лікування даного захворювання в амбулаторних умовах, але і вміти правильно виконувати самовмешательство і правильно вести хворого в післяопераційному періоді.
Важливо дотримуватися і правові норми. Операцію можна проводити тільки при згоді на неї самого хворого, а для дітей до 14 років необхідна згода батьків або опікунів. Відмова хворого від невідкладної операції слід з його підписом занести в індивідуальну карту амбулаторного хворого.
При ряді гострих захворювань хірург поліклініки надає лише першу лікарську допомога і терміново направляє хворого в хірургічний стаціонар.
Показання для термінової госпіталізації:
1. Неможливість надати повноцінну допомогу в умовах поліклініки при показаннях до термінової операції та інтенсивному стаціонарному лікуванні.
2. Гострі гнійні захворювання, що вимагають великих оперативних втручань та тривалого стаціонарного л...
