АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТОНІЯ
артеріальної гіпертонії називають підвищення тиску крові в артеріях. У побуті її нерідко називають просто гіпертонією, або підвищенням кров'яного тиску, але тиск крові може бути підвищено і у венах (венозна гіпертонія), про що сигналізують зовсім інші симптоми.
Строго кажучи, артеріальна гіпертонія не хвороба, а прояв (часто основна) багатьох захворювань. Артеріальний тиск підвищується при різних хворобах нирок (нефрит, пієлонефрит). Деякі доброякісні пухлини надниркових залоз виробляють у величезних кількостях гормони - адреналін і норадреналін. У здорових людей ці гормони, регулюючі відповідь тиску крові на фізичну або психоемоційне навантаження, синтезуються нормальною тканиною наднирників під контролем нервової системи. Пухлини продукують адреналін і норадреналін безконтрольно. Причиною артеріальної гіпертонії може бути і звуження великої ниркової артерії, яке найчастіше викликається атеросклеротичної бляшкою. При цій нирково-судинною (вазоренальної) формі артеріальної гіпертонії нирки постійно виділяють у кров у великих кількостях особлива речовина (ренін), яке виробляється і здоровими нирками, особливо при падінні артеріального тиску, оскільки володіє здатністю, взаємодіючи з іншими містяться в крові речовинами, підвищувати тиск. Погіршення припливу крові по звуженій артерії нирка сприймає так, як ніби у хворого знизився тиск.
Відомі й інші причини артеріальної гіпертонії: ураження центральної нервової системи (Наслідки важких струсів мозку, його пухлини, запалення мозкових оболонок та ін); захворювання периферичної нервової системи (наприклад, поліомієліт); підвищення функції щитовидної залози; деякі хронічні отруєння. В Як причину артеріальної гіпертонії можуть бути названі бол її двадцяти різних захворювань і патологічних станів. У більшості ж випадків підвищення артеріального тиску пов'язане з так званою гіпертонічної хворобою, яку не можна ототожнювати з артеріальною гіпертонією. За кордоном цю хворобу зазвичай називають есенціальною гіпертонією, що в перекладі означає приблизно В«гіпертонія як такаВ». Таку назву правомірно: сутність гіпертонічної хвороби досі невідома. Можливо навіть, що це не одна хвороба, а група захворювань, причини яких поки не встановлені.
В нашій країні до цих пір особливою популярністю користується розроблена видатними вітчизняними вченими та лікарями Г. Ф. Лангом і А.Л. М'ясникова нейрогенна теорія гіпертонічної хвороби. Відомо, що нервове потрясіння веде до стрибка артеріального тиску, а тривалий стрес - до його досить стабільному підвищенню. Це дозволило припустити, що така стресова гіпертонія згодом закріплюється, як би стає звичною для організму. Як одне з підтверджень нейро-генної теорії А.Л. Мясников наводив дані про майже стовідсотковою артеріальної гіпертонії у жителів блокадного Ленінграда. Зараз з'явилися відомості про те, що гіпертонією страждали більше 90% в'язнів радянських і фашистських концтаборів. Однак після прориву ленінградської блокади і звільнення ув'язнених артеріальний тиск у переважної більшості таких хворих нормалізувався. Таким чином, стрес дійсно викликає гіпертонію, але коли його дія закінчується, тиск, як правило, приходить в норму. Спори вчених про справжню причину гіпертонічної хвороби тривають.
Суб'єктивні прояви артеріальної гіпертонії вкрай неоднорідні. Артеріальний тиск може бути дуже високим (більше 250 мм ртутного стовпа), але при цьому хворий не відчуває жодних неприємних відчуттів. І навпаки, у деяких хворих навіть незначне підвищення тиску супроводжується головним болем, розбитістю, зниженням працездатності. Значною мірою це залежить від причини гіпертонії. Вторинна гіпертонія (тобто підвищення артеріального тиску, пов'язане з хворобою нирок, щдокрінних залоз або якимись іншими захворюваннями) викликає неприємні відчуття рідше і пізніше, ніж гіпертонічна хвороба. З цього правила, однак, є винятки. Доброякісна пухлина наднирників (Феохромоцитома), що виробляє у величезних кількостях адреналін і норадреналін, зазвичай протікає з важкими гіпертонічними кризами, тобто короткочасними підскоками тиску до дуже високого рівня, що супроводжується сильним ознобом, проливним потім і почуттям панічного страху (адреналін іноді називають гормоном тривоги). У той же час і гіпертонічна хвороба далеко не завжди викликає якісь неприємні відчуття. Нерідко лікар вперше виявляє її, вимірявши тиск В«на всяк випадокВ». Особливо важко переносять гіпертонію так звані гіперреактори, тобто люди, у яких фізіологічні, властиві кожному коливання тиску виходять за межі норми. Лікарі знають, наприклад, про В«манжеточное ефектіВ», коли сама процедура вимірювання артеріального тиску ввергає хворого в стан тривоги, що, природно, супроводжується незвичайним для нього підвищенням тиску. Якщо вимірювати такому хворому тиск повторно з інтервалами в кілька хвилин, то результати кожного наступного вимірювання все більше наближаються до нормальних. Аналогічний і В«ефект білого халатаВ», при якому стоїть лікаря зняти свій робочий одяг - як гіпертонія у хворого проходить.
Перебіг артеріальної гіпертонії також неоднаково. У виключно рідкісних випадках вона стрімко прогресує і при відсутності належного лікування за кілька місяців або 2-3 роки призводить до важких ускладнень. Таке протягом умовно називають злоякісним. Кілька десятиліть тому дійсно не було засобів боротьби зі злоякісною гіпертонією, але тепер своєчасно розпочате енергійне лікування здатне запобігти стрімке прогресування хвороби і ранній розвиток ускладнень. Помірно підвищений тиск на Протягом багатьох років може залишатися стабільним і не викликати ускладнень. Такі хворі зберігають працездатність, їхнє життя залишається повноцінною. Між цими крайніми варіантами лежить безліч проміжних. Гіпертонія може прогресувати повільно або не дуже швидко. У деяких хворих тиск відрізняється постійністю, в інших значно коливається. Особливо обтяжливо кризового перебіг гіпертонії, що спостерігається не тільки при феохромоцитомі, про що вже говорилося, але і при гіпертонічній хворобі та деяких інших захворюваннях.
Артеріальна гіпертонія небезпечна своїми ускладненнями. Тривалий стійке і значне підвищення артеріального тиску викликає зміни в самих дрібних артеріях - артеріолах. Їхні стінки перебувають у стані постійного спазму, внаслідок чого м'язовий шар стінок потовщується (гіпертрофується), а просвіт стійко звужується. У результаті опір потоку показані не всім хворим, тому про можливості їх застосування і конкретних комплексах найкраще порадитися з лікуючим лікарем, фахівцем з лікувальної фізкультури. Багатьом хворим з м'якою і помірною гіпертонією, особливо якщо тиск у них нестабільно, допомагають різні психотерапевтичні методи: ау-I тотренінг, релаксація і ряд інших. Починати застосування цих методів можна тільки під керівництвом фахівця.
Оскільки артеріальний тиск тісно пов'язано з психічним станом людини, хворим з гіпертонією вкрай бажано регулярно зміцнювати нервову систему. У багатьох випадках цього вдається досягти без допомоги ліків, просто виробивши для себе розумний розпорядок дня і строго його дотримуючись. Важливо нормалізувати сон, чому допомагає відхід до сну в певний час, повне виключення всяких дратівливих чинників (читання В«захоплюючоюВ» літератури, перегляд збуджуючих телепередач та ін), а також напруженої розумової роботи за 3-4 год до відходу до сну.
Приблизно за годину до сну корисно протягом 30-40 хв неквапливо прогулятися, а перед самим сном прийняти дуже теплу ножну ванну. Дуже важливо не допускати так званих невідреагованих емоцій, і якщо у відповідь на несправедливе і грубе зауваження начальника ви не можете дати йому ляпаса, постарайтеся хоча б, вийшовши з його кабінету, 15-20 хв походити у швидкому темпі. Зміцнюють нервову систему регулярні, але неізмативающіе фізичні вправи (обсяг і форму навантаження...
