Донецький національний медичний університет ім. М.Горького
Кафедра загальної стоматології ФІПО
РЕФЕРАТ
На тему: Протезування при повній відсутності зубів
Виконала лікар-інтерн
Кочергіна Ю.Г.
25 гр. 1 рік навчання
Донецьк-2010
Повна відсутність зубів (повна вторинна адентія) безпосереднім чином впливає на якість життя пацієнта. Повна відсутність зубів (повна вторинна адентія) обумовлює порушення аж до остаточної втрати життєво важливої вЂ‹вЂ‹функції організму - пережовування їжі, що позначається на процесі травлення і надходженні в організм необхідних поживних речовин, а також нерідко є причиною розвитку захворювань шлунково-кишкового тракту запального характеру. Чи не менш серйозними є наслідки повної відсутності зубів (повної вторинної адентії) для соціального статусу пацієнтів: порушення артикуляції і дикції позначаються на комунікаційних здібностях пацієнта, ці порушення укупі зі змінами зовнішності внаслідок втрати зубів і розвивається атрофії жувальних м'язів можуть зумовити зміни психоемоційного стану аж до порушень психіки.
Повна відсутність зубів (Повна вторинна адентія) є також однією з причин розвитку специфічних ускладнень в щелепно-лицевої області, таких, як дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба і відповідного больового синдрому.
Поняття "втрата зубів унаслідок нещасного випадку, видалення зубів або локалізованого пародонтиту "(К08.1 за МКХ-С - Міжнародна класифікація стоматологічних хвороб на основі МКБ-10) і такі терміни, як "повна вторинна адентія "і" повна відсутність зубів "(на відміну від адентії - порушення розвитку та прорізування зубів - До 00,0), по суті, є синонімами і застосовуються як щодо кожної з щелеп, так і до обох щелепів. Повна відсутність зубів (повна вторинна адентія) є наслідком ряду захворювань зубощелепної системи - карієсу та його ускладнень, хвороб пародонту, а також травм
У зв'язку з втратою фіксованої висоти прикусу нижня щелепа має можливість підніматися до змикання альвеолярних відростків, тим більше при їх атрофії, більшою мірою, ніж при фіксованому прикусі. Плюс до всього у більшості беззубих пацієнтів різко зменшується структура щік зважаючи атрофії м'язів, атрофії підшкірної клітковини, що впливає значно на зовнішній вигляд обличчя. Тяжкість клінічної картини, інтенсивності морфологічних змін і оптимальність умов для ортопедичного лікування у пацієнтів після повної втрати зубів залежать:
-від причин втрати зубів, від часу, що пройшов після втрати зубів
-від кількості одночасної втрати зубів і часу між втратою окремих зубів, від попередніх методів ортопедичного лікування
-від індивідуальних особливостей організму
-від ступеня компенсаторно-пристосувальних можливостей зубощелепної системи і шлунково-кишкового тракту
-від характеру та діапазону руху нижньої щелепи
Діагностика повного відсутність зубів (повної вторинної адентії) проводиться шляхом клінічного огляду та збору анамнезу. Діагностика спрямована на виключення факторів, які перешкоджають негайному початку протезування. Такими факторами можуть бути наявність:
- не видалених коренів під слизовою оболонкою;
- екзостозів; пухлиноподібних захворювань;
- запальних процесів;
- захворювань і поразок слизової оболонки порожнини рота.
При обстеженні беззубого пацієнта необхідно звертати увагу на ступінь атрофії і форму альвеолярних відростків, локалізацію атрофії, а також на стан слизової оболонки і ступінь її податливості.
КЛАСИФІКАЦІЯ Повна відсутність зубів (ПОВНОЮ ВТОРИННОЇ адентії)
Все різноманіття атрофий альвеолярних відростків по мірі і локалізації (топографії) можна класифікувати. Деякі лікарі використовують класифікацію Шредера і Келлера.
Шредер розділяє альвеолярні відростки беззубою верхньої щелепи по мірі їх атрофії на три класи:
перший - неатрофірованний альвеолярний відросток, високе положення перехідної складки з вестибулярної боку, глибокий звід неба;
другий - рівномірна середня атрофія;
третій - повна рівномірна атрофія, плоский звід неба, перехідна складка з вестибулярної сторони на рівні гребеня альвеолярного відростка.
Келлер розділяє альвеолярні відростки беззубою нижньої щелепи за ступенем і топографії їх атрофії на 4 класи:
перший - добре збереглася альвеолярний відросток;
другий - повна рівномірна атрофія
третій - добре збереглася альвеолярний відросток у фронтальній ділянці при повній атрофії в бічних ділянках;
четвертий - добре збереглася альвеолярний відросток в бічних ділянках при повній атрофії під фронтальному ділянці;
У цих двох класифікаціях Тобто сої недоліки, тому І.М.Оксман створив свою класифікацію враховуючи всі недоліки попередніх. Він розділив альвеолярні відростки за ступенем їх атрофії на верхній і нижній щелепі беззубих щелеп на 4 класи:
перший - добре збереглася альвеолярний відросток;
другий - рівномірна середня атрофія;
третій - повна рівномірна атрофія;
четверта - нерівномірна атрофія.
Для позначення ступеня податливості слизової оболонки порожнини рота в клінічній практиці використовується класифікація Супле. Відповідно до цієї класифікації є чотири типи слизової оболонки за ступенем податливості:
тип 1 - нормальна по податливості і кольором слизова оболонка;
тип 2 - атрофічний, непіддатливість, суха слизова, синюшного кольору,
тип 3 - гіпертрофічна, добре податлива і рухлива, пухка слизова оболонка, рожевого кольору;
тип 4 - слизова оболонка зі слизовими рухливими складками вздовж гребеня альвеолярного відростка, які при користуванні протезом часто ущемляються між протезом і кісткою.
Принципи лікування хворих з повною вторинною адентія увазі одночасне вирішення декількох завдань:
- відновлення достатньою функціональної здатності зубощелепної системи;
- попередження розвитку патологічних процесів і ускладнень;
- підвищення якості життя пацієнтів;
- усунення негативних психоемоційних наслідків, пов'язаних з повною відсутністю зубів.
Виготовлення протезів не показано, якщо наявний протез ще функціональний або якщо його функцію можна відновити (наприклад, лагодження, перебазування). Виготовлення протеза включає: обстеження, планування, підготовку до протезування і всі заходи щодо виготовлення та фіксації протеза, в тому числі усунення недоліків та контроль. Сюди відносяться також інструктування і навчання пацієнта по догляду за протезом і порожниною рота.
Лікар-стоматолог ортопед повинен визначити особливості протезування в залежності від анатомічного, фізіологічного, патологічного і гігієнічного стану зубощелепної системи пацієнта. При виборі між однаково ефективними видами протезів він повинен керуватися показниками економічності.
У випадках, коли неможливо негайно завершити лікування, показане застосування іммедіат-протезів, особливо для попередження розвитку патології скронево-нижньощелепного суглоба. Можна застосовувати тільки ті матеріали і сплави, які допущені до застосування, клінічно апробовані, безпека яких доведена і підтверджена клінічним досвідом.
Базис повного знімного протеза слід виготовляти, як правило, з пластмаси. Може застосовуватися армування базису протеза спеціальними металевими сіточками. Для виготовлення металевого базису необхідно ретельне обгрунтування.
При підтвердженій алергічної реакції тканин порожнини рота на матеріал протеза слід провести тести і вибрати той матеріал, який показав себе як стерпний.
При беззубою щелепи показано зняття функціонального зліпка (відбитка), необхідно функціональне формування краю протеза, тобто для зняття зліпка (відбитка) необхідно виготовлення індивіду...
