Гігієнічне значення питної води і раціонального водопостачання
Зміст
1. Гігієнічне значення питної води та раціонального водопостачання
1.1 Епідеміологічне значення води
1.2 Хімічний склад води і його вплив на здоров'я населення
1.3 Гігієнічні вимоги до якості питної води
1.4 Гігієнічна характеристика джерел водопостачання
1.5 Санітарна охорона джерел водопостачання
1.6 Методи поліпшення якості питної води
Список використаних джерел
1. Гігієнічне значення питної води та раціонального водопостачання
Проблема гігієни водопостачання зачіпає інтереси великого кола людей. Ця її особливість випливає з тієї ролі, яку відіграє вода у фізіології людини.
Як відомо, тіло людини складається на 65% з води. Організм навіть в умовах голодування, неутоляемой спраги при відсутності фізичного навантаження втрачає деяку кількість води, яка утворюється в результаті безперервно протікають окислювальних процесів.
Порівняно невеликий дефіцит води в організмі призводить до серйозних порушень здоров'я. При втраті води до 10% відзначається різке занепокоєння, слабкість, тремор кінцівок. В експерименті на тваринах показано, що потіючи 20-22% води призводить до їх загибелі. Все це пояснюється тим, що процеси травлення, синтез живої речовини в організмі і всі обмінні реакції відбуваються тільки у водному середовищі.
Незважаючи на винятково велику фізіологічну роль води, витрата її для питних цілей невеликий. В умовах помірного клімату при відсутності фізичного навантаження, людина втрачає (отже, і вживає) 1,5 л води на добу. Н а рівень споживання води для пиття впливають природні (температура і вологість повітря, інсоляція, вітер) і соціальні (умови праці) фактори. Так, при фізичній роботі середньої тяжкості в помірному кліматі необхідно 4л, при тій же роботі в жаркому кліматі - 5л води на добу. У виняткових випадках (при роботі в умовах пустелі або в гарячих цехах) потреба людини в рідині може підвищуватися до 11л на добу.
Однак гігієнічне значення води не вичерпується лише її фізіологічної роллю. Велика кількість її необхідно для санітарних і господарсько-побутових цілей. Використання води в достатній кількості сприяє розвитку гігієнічних навичок (догляд за тілом, підтримання в чистоті предметів ужитку і т.д.).
Санітарний стан лікувально-профілактичних закладів перебуває у великій залежності від кількості споживаної води. Раціональне централізоване водопостачання є важливою умовою попередження внутрішньолікарняних інфекцій.
Вода питної якості необхідна для створення належного санітарно-технічного режиму на підприємствах харчової промисловості та громадського харчування з метою попередження харчових токсикоінфекцій та інтоксикацій. У широких масштабах вода використовується для проведення оздоровчих і фізкультурних заходів (плавальні басейни), а також гідротерапії.
Слід підкреслити, що для водоспоживання з метою як профілактики інфекційних захворювань, так і поліпшення санітарних умов життя населення необхідна вода, по своїх якостях відповідна питної.
Кількість води, необхідне для одного мешканця на добу, залежить від клімату місцевості, культурного рівня населення, ступеня благоустрою міста і житлового фонду. У середньому по республіці Білорусь водоспоживання становить понад 200 л/добу. У деяких містах розвиток водогону дозволяє забезпечити достатньо високі норми водоспоживання (до 400 л/добу).
1.1 Епідеміологічне значення води
Централізоване водопостачання дозволяє різко підняти рівень санітарної культури населення, сприяє зменшенню захворюваності лише при безперебійної подачі достатньої кількості води певної якості. Порушення тих чи інших санітарних правил як при організації водопостачання, так і в процесі експлуатації водопроводу тягне за собою санітарний неблагополуччя аж до справжніх катастроф.
Найбільш масові та з тяжкими наслідками порушення громадського здоров'я пов'язані з можливістю перенесення з водою збудників кишкових інфекційних захворювань. Доведено можливість передачі через воду холери, черевного тифу, сальмонельозів, дизентерії, бруцельозу, вірусного гепатиту та ін
У воді джерел водопостачання часто виявляють віруси поліміеліта, різні адено-і ентеровіруси.
За даними ВООЗ щорічно у світі через низьку якість питної води вмирає близько 5 млн. чоловік. Інфекційна захворюваність населення, що з водопостачанням, сягає 500 млн. випадків в рік. Це дало підставу назвати проблему гігієни водопостачання, тобто постачання доброякісної водою в достатній кількості, проблемою N 1.
Для того щоб можливість поширення інфекційних захворювань через воду стала реальною, необхідно одночасне наявність трьох умов.
Перша умова - збудники захворювання повинні потрапити у воду джерела водопостачання. При сучасному розвитку каналізації населених місць, наявності інфекційних хворих і здорових бактеріоносіїв це умова постійно є.
Друга умова - патогенні мікроорганізми повинні зберігати життєздатність у водному середовищі протягом досить тривалого часу. Реальність цієї умови визначається здатністю збереження мікроба як біологічного виду. Практичні спостереження та експериментальні дані свідчать про можливість їх тривалого існування поза організмом людини, наприклад у водному середовищі.
Третя умова - збудники інфекційних захворювань повинні потрапити з питною водою в організм людини. Ця умова може реалізуватися при порушенні технології водопідготовки на станції очистки води або першої експлуатації водопровідної мережі.
Висновок перерахованих вище умов дуже важливо для правильної тактиці лікаря при розробці профілактичних заходів і контролі за їх здійснення.
1.2 Хімічний склад води і його вплив на здоров'я населення
У природі вода ніколи не зустрічається у вигляді хімічно чистого з'єднання. Володіючи властивостями універсального розчинника, вона постійно має велика кількість різних елементів і сполук, склад і співвідношення яких визначається умовами формування води, складом водоносних порід. Великий вплив на склад природних вод, як поверхневих, так і підземних, надає техногенне їх забруднення.
Коли ми говоримо про воду як причини захворювань неінфекційної природи, ми маємо на увазі вплив на здоров'я людини хімічних домішок, наявність і кількість яких зумовлена ​​природними особливостями формування джерела водопостачання або техногенними та антропогенними факторами.
Здавна з хімічним (мінеральним) складом води пов'язувалася можливість розвитку серед населення масових захворювань. Вплив загальної мінералізації води, або сумарного сольового складу, на організм людини - найбільш вивчений питання, пов'язане з проблемою водопостачання. Межа мінералізації питної води (Сухого залишку) 1000 мг/г був свого часу встановлений за органолептичною ознакою. Основну частину сухого залишку прісних вод становлять хлориди і сульфати. Ці солі володіють вираженим сольовим або гірким смаком, що є підставою для обмеження їх вмісту у воді на рівні порогу відчуття: 350 мг/л для хлоридів і 500 мг/л для сульфатів.
Встановлено, що нижньою межею мінералізації, при якому гомеостаз організму підтримується адаптивними реакціями, є сухий залишок в 100 мг/л, оптимальний рівень мінералізації питної води знаходиться в діапазоні 200 - 400 мг/л. При цьому мінімальний вміст кальцію повинна бути не менше 25 мг/л, магнію 10 мг/л.
Жорсткість води, обумовлена ​​сумарним вмістом кальцію і магнію, зазвичай розглядалася в господарсько-побутовому аспекті (утворення накипу, підвищена витрата миючих засобів, погане разваривание м'яса і овочів і т.д.). ВИ теж час є прямий висока кореляція жорсткості води з вмістом в ній, крім кальцію і магнію, ще 12 елементів і ряду аніонів. Проте вже давно існували припущення про етіологічну рол...
