Введення
Гіпертонічний криз це одне з найбільш частих і небезпечних ускладнень гіпертонічної хвороби (Артеріальної гіпертонії). Гіпертонічний криз розвивається внаслідок розлади механізмів регуляції артеріального тиску і кровообігу. При гіпертонічному кризі спостерігається сильне підвищення артеріального тиску, симптоми порушення роботи серця і головного мозку, вегетативні прояви порушення циркуляції крові у всьому організмі. Через підвищений ризик для життя і здоров'я пацієнта, гіпертонічний криз вимагає невідкладної медичної допомоги, при цьому першу допомогу собі повинен надати сам пацієнт.
Гіпертонічний криз це раптовий розлад циркуляції крові, яка виникає на фоні гіпертонічної хвороби. При гіпертонічній хворобі механізми регуляції артеріального тиску працюють з великим напруженням і не завжди ефективно. Саме тому при гіпертонічній хворобі будь дратівливий чинник може привести до глибокого порушення роботи судинної системи і критичного підвищенню артеріального тиску. Більшість випадків гіпертонічного кризу провокується емоційним стресом, погодними змінами, перевтомою, підвищеними фізичними навантаженнями і пр. У розвитку гіпертонічного кризу важливу роль відіграє порушення центральної ланки регуляції артеріального тиску (центри регуляції артеріального тиску, розташовані в головному мозку). Іншими причинами гіпертонічного кризу можуть бути скасування прийому ліків, призначених від тиску, зловживання алкоголем.
Гіпертонічний криз
Значне, раптове підвищення артеріального тиску з нервово-судинними і гуморальними порушеннями. Виникненню гіпертонічних кризів сприяє гостре нервово-психічний перенапруження, надмірне вживання алкоголю, різкі зміни погоди, відміна гіпотензивних препаратів та ін
Симтоми
Гіпертонічний криз проявляється головним болем, запамороченням, іноді появою В«тумануВ» перед очима, нудотою і блювотою. Характерною особливістю гіпертонічного кризу є і відчуття тяжкості за грудиною. Гіпертонічний криз може виникати раптово на фоні гарного самопочуття.
При великої варіабельності клінічних проявів гіпертонічного кризу для адекватного надання невідкладної допомоги в залежності від особливостей центральної гемодинаміки виділяють гіперкінетичний і гіпокінетичний кризи. При гіперкінетичному кризі підвищення АТ зумовлено в основному за рахунок надлишкової роботи серця (підвищений серцевий індекс). При гіпокінетичному кризі основним механізмом підвищення АТ є підвищений периферичний опір. При наданні екстреної допомоги лікар не має можливості в період гіпертонічного кризу визначити тип центральної гемодинаміки і тому класифікація кризів заснована на клінічних проявах.
Виділяють гіпертонічний криз I і II типів і ускладнений. Гіпертонічний криз I типу (Гіперкінетичний) розвивається швидко, з'являються різкий головний біль, запаморочення, нудота, миготіння перед очима, може виникати блювота. Хворі збуджені, відчувають відчуття жару, тремтіння у всьому тілі. На шкірі шиї, особи, а іноді і грудей з'являються червоні плями. Шкіра на дотик волога.
Можуть виникати посилене серцебиття і відчуття тяжкості за грудиною. Відзначається тахікардія. АТ підвищений, переважно систолічний (до 200 мм рт. Ст. і вище) пульсовий тиск збільшується. На ЕКГ на висоті кризу може бути знижений сегмент ST і порушена фаза реполяризації (сплощення зубця Т). У сечі іноді відзначаються минуща незначна протеїнурія, поодинокі еритроцити. Нерідко криз закінчується рясним сечовипусканням. Криз I типу розвивається частіше у хворих гіпертонічною хворобою 1 і ПА стадії, триває кілька годин.
Гіпертонічний криз II типу (гіпокінетичній) частіше розвивається у хворих на гіпертонічну хворобою 11Б-III стадії при недостатньо ефективному лікуванні або порушенні режиму життя. Симптоми кризу розвиваються більш повільно, але досить інтенсивно. Протягом декількох годин наростає головний біль (Резчайшая). З'являються нудота, блювання, млявість, погіршуються зір і слух. Пульс напружений, але не прискорений; АД різко підвищено, переважно діастолічний (до 140-160 мм рт. ст.). На ЕКГ - помірне розширення комплексу QRS, зниження сегмента ST, двофазний або негативний зубець Т у лівих грудних відведеннях. У сечі, особливо в кінці кризу, значна кількість білка, циліндрів і еритроцитів.
Ускладнений гіпертопіческій криз може протікати по церебральному, коронарному або астматичні варіанту. На відміну від неускладненого гіпертонічного кризу при ускладнених варіантах кризу на тлі високого артеріального тиску M0iyr розвиватися гостра коронарна недостатність (серцева астма, набряк легенів), гостра лівошлуночкова недостатність (серцева астма, набряк легенів), гостре порушення мозкового кровообігу (гіпертонічна енцефалопатія, минуще порушення мозкового кровообігу, геморагічний чи ішемічний інсульт).
Невідкладна допомога
При неускладненому гіпертонічному кризі I типу внутрішньовенно вводять діоазол (6-10 мл 0,5% розчину або 3-5 мл 1% розчину). Протипоказань для застосування препарату практично немає. Однак у значної частини хворих гіпотензивний ефект зберігається недовго - через 2-3 і АД знову підвищується, тому показано одночасне введення сечогінних препаратів (лазикс, фуросемід). Хороший ефект дає застосування бета-блокаторів, особливо коли криз супроводжується тахікардією або екстрасистолією. Для купірування кризу обзидан (індерал, пропранолол) вводять внутрішньовенно струминно у дозі 5 мг у 10-15 мл ізотонічного розчину хлориду натрію.
Максимальне дія настає через 30 хв і зберігається протягом декількох годин. В більшій мірі знижується систолічний тиск (бетаблокатори не застосовують при бронхіальній астмі, виражених серцевої недостатності та брадикардії, при повної поперечної блокади серця). При вираженому емоційному збудженні, тахікардії хороший ефект може дати внутрішньовенне (повільне) або внутрішньом'язове введення рауседила в дозі 0,5-1 мг. Гіпотензивний ефект при внутрішньовенному введенні рауседила настає через 5-10 хв.
Хороший лікувальний ефект при II типі гіпертонічного кризу дає клофелін (гемитон, катапрессан). При внутрішньовенному повільному введенні 0,05-0,15 мг клофеліну в 5-20% розчині глюкози настає виражений гіпотензивний ефект. Після введення клофеліну хворий повинен дотримуватися постільного режиму протягом 1-2 ч. В умовах стаціонару, особливо у хворих літнього віку, бажано крапельне внутрішньовенне введення клофеліну протягом 20-30 хв.
Швидкий гіпотензивний ефект дає внутрішньовенне струминне введення 20 мл гіперстата (Діаксізона). Зниження АТ настає протягом перших 8 хв і утримується кілька годин. З великою обережністю слід застосовувати діазоксид у хворих з порушенням мозкового і коронарного кровообігу. Після введення гіперстата (Діазоксиду) можливо колаптоїдний стан, який купірується внутрішньовенним введенням 0,5 мл 1% розчину мезатону. Ефективно знижує артеріальний тиск при гіпертонічних кризах прийом під язик 0,01 гкорінфара (ніфедипіну).
Найбільш важким завданням є надання екстреної допомоги хворим з ускладненим кризом II типу за наявності мінімальних ознак порушення мозкового або коронарного кровообігу. Для купірування такого типу кризу при помірному підвищенні артеріального тиску можна використовувати нейролептичні засоби. При повільному внутрішньовенному введенні 1-3 мл 0,25% розчину (2,5-7,5 мг) дроперидола в 20 мл 5-20% розчину глюкози швидко поліпшується самопочуття і знижується АТ. Сприятливе дія починає проявлятися вже через 2-4 хв і стає більш вираженим до 10-15-й хвилині. Однак ефект буває нетривалий - до 1 ч. Для посилення гіпотензивної дії дроперидола доцільно призначати діуретики внутрішньо у поєднанні з гопотензівнимі препаратами.
При гіпертонічному кризі зі значним підвищенням АТ та ознаками гострої лівошлуночкової недостатності доцільно внутрішньовенне введення гангліоблокаторів і сечогінних засобів. Шв...
