Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки
Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Медицина, здоровье » Види кровозамінників

Реферат Види кровозамінників

Міністерство освіти Російської Федерації

Пензенський Державний Університет

Медичний Інститут

Кафедра Хірургії

Зав. кафедрою д. м. н.

Реферат

на тему:

"Види кровозамінників"

Виконала: студентка V курсу

Перевірив: к. м. н., доцент

Пенза 2008


План

1. Гемодинамічні кровозамінники

2. Дезінтоксикаційні кровозамінники

3. Регулюючі кровозамінники

Література


1. Гемодинамічні кровозамінники

Гемодинамічні (волемічний, протишокові) кровозамінники здатні найбільш ефективно збільшувати ОЦК. Вони діляться на дві групи: природні (Препарати і продукти переробки плазми крові - свіжозаморожена плазма, альбумін) і синтетичні. Останні підрозділяють на 4 підгрупи:

1) декстрани: низькомолекулярні (реополіглюкін, лонгастеріл 40, реомакродекс) і середньомолекулярні (поліглюкін, лонгастеріл 70, макродекс);

2) похідні гідроксиетилкрохмалю: середньомолекулярні (волекам, інфукол, нaes-steril, рефортан) і високомолекулярні (стабізол, нespan);

3) похідні желатину (желатіноль, гелофузин, желіфундол);

4) похідні поліетілгліколя (поліоксідін).

З природних колоїдних розчинів найбільш широко використовується свіжозаморожена плазма (СЗП). Її отримують від одного донора методом плазмаферезу або з консервованої крові за допомогою її центрифугування з подальшим заморожуванням при - 45о С протягом перших 4 год з моменту пункції вени. Перед переливанням СЗП відтають у спеціальних пристроях, на водяній бані або під струменем теплої води при 35-37 о С і переливають негайно. Свіжозаморожена плазма містить фібриноген, фактори системи згортання крові II, V, VII, VIII, IX, X, XI, XIII і фактор Віллебранда. Фактори V і VIII, а також фібриноген присутні в найвищих концентраціях.

Альбумін являє собою фракціонований препарат плазми крові людини. Містить 5, 10 або 20 г білка (альбуміни не менше 97%) у 100 мл розчину (5, 10 і 20% розчин відповідно). Альбумін є основним циркулюючим дрібнодисперсним білком (молекулярна маса 68000-70000 Д) крові, що підтримує її колоїдно-осмотичний тиск. Альбумін виконує і транспортні функції, зв'язуючись з ксенобіотиками, продуктами метаболізму, а також сприяє реологічної стабільності рухається крові. Інфузії альбуміну показані при крововтраті, опіках, гіпоальбумінемії будь-якого генезу, набряковому синдромі, вираженому катаболізмі в післяопераційному періоді. При підвищенні проникності ендотелію альбумін швидко виходить із кровоносного русла в інтерстиціальний простір, тягне за собою воду, посилюючи набряк, в тому числі в органах життєзабезпечення (легкі, тонка кишка).

Створення колоїдних плазмозамінних розчинів можна віднести до розряду видатних винаходів ХХ століття. Декстран є полімером глюкози і продукується бактеріями Leuconostoc Mesenteroides при вирощуванні їх на середовищі, містить сахарозу (наприклад, буряковому соку). Відносна молекулярна маса одержуваного нативного декстрану сягає сотень мільйонів дальтон. В подальшому він піддається гідролізу до отримання препарату з заданим молекулярно-масовим розподілом.

Незважаючи на те, що при виробництві сучасних декстранів покращилася їх очищення, побічні реакції на їх введення зберігаються. Приблизно у 60-70% пацієнтів на тлі парентерального введення полісахаридів є ймовірність утворення іммунокомплексов в результаті реакції антиген-антитіло. Декстрани впливають на згортання крові: зменшують активність тромбоцитів, знижують активність фактора Віллебранда, порушують АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, надають несприятливу дію на структуру і функцію фактора VIII, знижуючи його активність, блокують молекули фібриногену, збільшують чутливість фібриногену до лізису плазміну. ​​

Одноразова наявність в розчині декстанов як висомолекулярних, так і низькомолекулярних фракцій (від 15000 Д до 150000 Д) істотним чином впливає на основні фізико-хімічні властивості препарату. Низькомолекулярна (15000-40000 Д) фракція має здатність швидко збільшувати ОЦК, покращувати мікроциркуляцію та реологічні властивості крові, підсилювати гемодилюцію і діурез, надавати дезагрегантну дію. Високомолекулярна фракція (120000 - 150000 Д) довгостроково циркулює в кровоносній руслі, фіксуючись клітинами тканин, має слабкий волемічний ефект, впливає на систему згортання крові, підсилюючи процеси клітинної агрегації і сладжа, сприяє генералізації синдрому ДВС і посиленню клінічних проявів геморагічного діатезу. Тому, наприклад, поліглюкін не повинен вводитися в якості першого засобу хворим з вираженими клінічними проявами централізації кровообігу, геморагічним діатезом (II - III стадії синдрому ДВС), з необоротним гнійно-септичним шоком. Середньомолекулярні (50000-70000 Д) фракція (близько 75-80%) визначає основні властивості поліглюкіну як протишокового кровозамінника. Вона обумовлює збільшення і стійке підтримання колоїдно-осмотичного тиску плазми крові протягом 3-4 діб за рахунок тривалої циркуляції.

Молекули поліглюкіну (декстран-70, макродекс) надають позитивний вплив на кровообіг в перебігу 5-7 ч. Декстрани з молекулярною масою 40000 Д (реополіглюкін, реомакродекс, декстран-40) забезпечують більшу за вираженості, але в той же час і більш короткочасне гідродинамічний дію. Збільшення обсягу плазми найбільш виражено у перші 90 хв після введення реополіглюкіну. Через 6 годин після інфузії вміст декстрану-40 у крові зменшується приблизно в 2 рази. Основний гемодинамічний ефект даного класу кровозамінників пов'язаний з їх здатністю зв'язувати і утримувати в судинному руслі воду. Доведено, що 1 г декстрану пов'язує 20-25 мл води, в той час як 1 г альбуміну здатний утримувати тільки 17 мл. Таким чином, приріст ОЦК внаслідок внутрішньовенного вливання розчину декстрану-40 може майже в 2 рази перевищувати об'єм інфузії.

Декстран з дуже високою молекулярною масою (більше 150 000 Д) може призвести до агрегації крові. У той же час препарати з молекулярною масою від 40000 Д і нижче не збільшують швидкість аглютинації.

Поліглюкін і реополіглюкін являють собою відповідно 6% і 10% розчини полісахариду на основі 0,9% розчину NaCl. Можливі варіанти виробництва декстранів без хлориду натрію або зі спеціальним збагаченням Ca + +, Mg + +, K +, лактатом (наприклад, Longasteril - 70 c електролітами) або без хлориду натрію з додаванням 5% і 20% сорбіту.

На сьогоднішній день розроблені та запропоновані для широкого клінічного застосування ряд абсолютно нових і перспективних, з гемодинамічної точки зору, препаратів.

Рондекс - 6% розчин радіалізірованного декстрану з молекулярною масою 65000 В± 5000 Д в 0,9% розчині хлориду натрію. Препарат схожий на поліглюкін, однак має переваги у вигляді зниженої майже в 1,5 рази в'язкості і зменшеним розміром макромолекул, а також наявністю дезінтоксикаційних властивостей.

Рондекс-М - модифікований препарат рондекса, насичений карбоксильними групами. Препарат додатково володіє інтерфероніндуцірующей активністю. По виразності гемодинамічного дії рондекс-М відповідає поліглюкіну, а за впливом на мікроциркуляцію і тканинної кровотік - реополіглюкіну.

В даний час в світі застосовують більше 50 різних препаратів на основі желатину. Найбільш відомий в нашій країні желатіноль розроблений в Ленінградському НДІ гематології та переливання крові в 1961 р. За своїй біологічній природі желатин є денатурованим білком, отриманим з коллагенсодержащих тканин великої рогатої худоби в результаті ступінчастою теплової та хімічної обробки.

Сучасна класифікація інфузійних середовищ на основі желатину передбачає виділення трьох основних типів продукції:

1) розчини на основі оксіполіжелатіна (Helifundol, Gelofusal),

2) розчини на основі модифікованого рідкого желатину (Gelofusin, Physioge, Plasmion, Geloplasma)...


Страница 1 из 3Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Товары
загрузка...
Наверх Зворотнiй зв'язок