Зміст
Введення
1. Визначення впливу лікувальної фізичної культури на людей похилого віку в системі реабілітації
1.1 Історія виникнення і розвитку лікувально-фізичної культури
1.2 Літні люди як об'єкт соціальної роботи
1.3 Лікувальна фізкультура в системі реабілітації
2. Вивчення впливу лікувальної фізичної культури на людей похилого віку в системі реабілітації
2.1 Організація та проведення дослідження
2.2 Аналіз результатів і висновки
Висновок
Список літератури
Введення
Використання засобів фізичної культури і масажу в лікувальних цілях має давню історію. Протягом багатьох століть здійснювалася комплексна терапія захворювань за допомогою фізичних вправ, масажу, лікувального харчування, загартовування, лазні, гидропроцедур, дозованої ходьби та ін Незважаючи на те, що наука ще не володіла точними даними про несприятливий вплив гіподинамії, лікарі того часу рекомендували активізацію рухового режиму при тих чи інших захворюваннях і відхиленнях у стані здоров'я.
Лікувальна фізкультура (ЛФК) - метод, що використовує засоби фізичної культури з лікувально-профілактичною метою для більш швидкого і повноцінного відновлення здоров'я та попередження ускладнень захворювання. ЛФК зазвичай використовується в поєднанні з іншими терапевтичними засобами на тлі регламентованого режиму та у відповідності з терапевтичними завданнями.
На окремих етапах курсу лікування ЛФК сприяє попередженню ускладнень, що викликаються тривалим спокоєм; прискоренню ліквідації анатомічних і функціональних порушень; збереження, відновлення або створення нових умов для функціональної адаптації організму літньої людини до фізичних навантажень.
Чинним фактором ЛФК є фізичні вправи, тобто руху, спеціально організовані (гімнастичні, спортивно-прикладні, ігрові) і застосовуються як неспецифічного подразника з метою лікування і реабілітації літніх людей. Фізичні вправи сприяють відновленню не тільки фізичних, але і психічних сил.
Особливістю методу ЛФК є також його природно-біологічне зміст, так як в лікувальних цілях використовується одна з основних функцій, притаманна кожному живому організмові, - функція руху. Будь-який комплекс лікувальної фізкультури включає літнього у активне участь у лікувальному процесі - на противагу іншим лікувальним методам, коли літній зазвичай пасивний і лікувальні процедури виконує медичний персонал (наприклад, фізіотерапевт).
Російські вчені М.Я. Мудров, М. І. Пирогов, С.П. Боткін, Г.А. Захар'їн, П.Ф. Лесгафт, Ф.А. Манассеін і багато інших пропагували і обстоювали профілактичний напрямок у медицині та широке використання лікувальної фізкультури, загартовування, трудотерапії, масажу.
Значний внесок у розвиток лікувальної фізкультури, наукове обгрунтування і розробку методів лікувальної фізкультури внесли В.В. Гориневский, Е.Ф. Древінг, В.Н. Мошков, Б.А. Іванівський, А.А. Лепорського, Ю.І. Данько, С.М. Іванов, З.М. Атаєв, А.А. Соколов, В.К. Добровольський, Г.Н. Пропастін, І.І. Хитрик, В.А. Сілуянов, П.І. Білоусов, В.І. Дубровський та інші.
Актуальність цієї проблеми визначає тему нашої випускної кваліфікаційної роботи В«Вплив лікувальної фізичної культури на людей похилого віку в системі реабілітації В».
Об'єкт дослідження - система реабілітації на людей похилого віку.
Предмет дослідження - лікувальна фізична культура як елемент системи реабілітації на людей похилого віку.
Мета : Визначити вплив лікувальної фізичної культури на людей похилого віку в системі реабілітації.
Завдання:
1. Проаналізувати літературу з проблеми;
2. Вивчити історію виникнення і розвитку лікувально-фізичної культури;
3. Охарактеризувати літніх людей як об'єкт соціальної роботи;
4. Розглянути поняття лікувальної фізичної культури в системі реабілітації;
5. Розробити систему контролю за станом здоров'я літніх людей в системі реабілітації при гіподинамії, в процесі реалізації індивідуальної програми.
Гіпотеза дослідження : ми припускаємо, якщо підібрати певні вправи, для людей похилого віку в системі реабілітації, то це буде сприяти якнайшвидшому їх одужанню.
Практичне значення: результати роботи, можливо, використовувати при подальшій організації лікувальної фізичної культури для людей похилого віку в системі реабілітації. Також робота призначається соціальним працівникам і ряду інших фахівців задіяних в соціальних службах.
Методи роботи: теоретичні - аналіз літератури, вивчення лікувально-фізичної культури та її впливу на людей похилого віку в системі реабілітації. Емпіричні методи - індивідуальна програма лікувальної фізичної культури в системі реабілітації при гіподинамії.
1. Визначення впливу лікувально-фізичної культури на людей похилого віку в системі реабілітації
1.1 Історія виникнення і розвитку лікувально-фізичної культури
Застосування засобів фізичної культури з профілактичною та лікувальною метою має давню історію. Вже в стародавні часи для оздоровлення використовували фізичні вправи, баню, масаж, гідропроцедури, дієту, клімат і багато інших методів. Так, у Стародавній Індії, Китаї, Єгипті при тугоподвижности суглобів використовували вправи на розтягування, масаж і гідропроцедури. В Стародавній Індії хірург Сушрута використовував фізичні, дихальні вправи і масаж при лікуванні різних захворювань [18; 56].
Китайські медики застосовували розтирання і витягування суглобів при багатьох захворюваннях. У книзі В«Cong-fouВ» (3000 років до н.е.) детально викладаються активні, пасивні та комбіновані вправи в поєднанні з масажем (Розтиранням). Вважають, що профілактична (превентивна) медицина зародилася в Древньому Китаї. Китайці приділяли багато уваги профілактиці хвороб. Афоризм В«Справжній лікар не той, хто лікує хворого, а той, хто запобігає хвороба В»належить китайцям [11; 6].
У Стародавній Індії у йогів налічувалося понад 800 різних дихальних вправ, особливо багато - на затримку дихання, застосовуваних з профілактичною метою і для лікування багатьох захворювань.
У Стародавньому Китаї майже у всіх провінціях були лікарсько-гімнастичні школи, де готували лікарів - В«таоссеВ», які володіють лікарської гімнастикою і масажем. Такі лікарсько-гімнастичні установи були оздоровчими центрами. У Стародавній Греції Гіппократ, Асклепіад, Геродикос, Гален, Цельс і ін широко рекомендували тілесні вправи, масаж, гідропроцедури, дієтичне харчування для лікування багатьох захворювань і їх профілактики. Грецький хірург Антілос написав твір про гімнастиці. В Древньому Римі особливо широко застосовувалися тілесні вправи, масаж і гідропроцедури в термах (лазнях).
Єгиптяни ревматичні хвороби лікували гімнастичними вправами, масажем, дієтою, водними процедурами.
У Стародавньому Римі лікувальна гімнастика досягла високого рівня розвитку. У збірнику Орібазій, написаному в 360 р. н.е., були зібрані всі матеріали того часу, при цьому лікувальної гімнастики відводиться ціла книга. К. Гален дав опис гімнастики при різних захворюваннях кісткової і м'язової систем, при порушеннях обміну речовин, статевій слабкості і т.д., крім того, з лікувальною метою він рекомендував спортивні вправи (веслування, верхову їзду і ін), збирання плодів і винограду, а також екскурсії та масаж. У своїй книзі В«Мистецтво повертати здоров'яВ» К. Гален писав: В«Тисячі і тисячі разів повертав я здоров'я своїм хворим за допомогою вправ В»[24; 136].
У 1573 р. з'явився перший підручник гімнастики Меркуріаса В«Мистецтво гімнастикиВ». Німецький лікар Ф. Гофман (1660-1742) створив популярну оригінальну систему лікування, де велика роль відводиться застосуванню гімнастичних вправ, дієти і м...
