Зміст
Введення
1. Етико-деонтологічні аспекти фармації
1.1 Поняття про деонтології
1.2 Особливості та проблеми фармацевтичної деонтології
2. Морально-правові аспекти фармацевтичної професії
2.1 Соціальна і моральна відповідальність фармацевтичних працівників
2.2 Основні вимоги до професійній підготовці фармацевтичних працівників
3. Деонтологія в системі відносин фармацевт-хворий-суспільство
3.1 Роль моральних чинників у лікуванні хворого
3.2 Особистість хворого й деонтологічна тактика фармацевтичного працівника. Психологічні особливості поведінки фармацевта і хворого
3.3 Задоволеність відвідувачів аптеки фармацевтичним обслуговуванням
3.3.1 Аналіз скарг відвідувачів. Оцінка споживчих переваг
3.3.2 Виявлення задоволеності відвідувачів роботою провізора (фармацевта)
3.3.3 Визначення залежності задоволеності відвідувачів і особливостями темпераменту провізора
3.3.4 Виявлення пріоритетних якості фармацевтичного працівника з точки зору відвідувачів аптеки
4. Взаємовідносини лікаря і фармацевта
5. Взаємовідносини у фармацевтичному колективі
5.1 Психологічні особливості трудової діяльності фармацевта
5.2 Особливості спілкування в фармацевтичному колективі. Складові психологічного клімату в аптеці
5.3 Виявлення психологічної сумісності працівників аптеки
Висновок
Список використаної літератури
Додатка
Введення
</b>
Фармацевтична етика в вигляді окремих писаних і неписаних правил, норм, принципів і цінностей, визначають професійну поведінку фармацевтичного працівника, стала формуватися з тих самих пір, як в середні віки, в ході природного процесу розвитку медичної науки і практики, було покладено початок розділенню професій лікаря і аптекаря. Саме тому колискою нового виду професійної етики була етика лікаря і медична етика. Ці два В«родиннихВ» виду професійної етики мають єдину В«кореневу системуВ». Фармацевтичну етику можна представити у вигляді міцного швидкорослого втечі, який, відбрунькувавшись від В«древаВ» медичної етики, вже сам в процесі подальшого розвитку спеціалізації в фармації обріс безліччю молодої порослі.
Фармацевтична етика виникла з відкриттям перших аптек і з появою перших фармацевтів. У Росії це відбулося в кінці XVI в., а через два століття, в 1789 р., з метою регламентації аптечної діяльності був виданий Аптекарський статут, який увійшов у звід законів Російської імперії, в положеннях якого визначалися й етичні норми поведінки аптекаря, і моральні вимоги до його особистості. Наприклад, ухвалювалося, що В«аптекар, яко добрий громадянин, вірно зберігає присяжну посада, повинний бути вправний, честі, совісті, розсудливий, тверезий, старанний, повсякчас присутня і виконуючий звання своє загальному благу відповідно В».
До XIX-XX ст. розвиток фармацевтичної науки і зростання народонаселення призвели до різкого збільшення кількості аптек та номенклатури лікарських препаратів. Як наслідок, перед суспільством в цілому і перед фармацевтичним співтовариством зокрема встала проблема більш суворої регламентації фармацевтичної діяльності, що і було зроблено шляхом створення і постійного вдосконалення сучасної законодавчої бази в області фармації. У той же час стало очевидно, що для багатьох професій, в першу чергу для тих, від представників яких залежить здоров'я, благополуччя, а часто і життя людини, одного законодавчого регулювання недостатньо.
З метою створення сприятливих умов для виконання головного завдання будь-якого фармацевта, полягає в тому, щоб шляхом надання високоякісної і кваліфікованої лікарської допомоги максимально сприяти прагненню людей підтримати своє здоров'я, фармацевтичні спільноти різних країн на певному етапі свого розвитку прийшли до розуміння того, що необхідно звести в одному документі всі вироблені багаторічною практикою правила професійної поведінки та етичні норми, а також заявити про принципи і цінностях, що визначають роль і відповідальність фармацевта перед суспільством. Так з'явилися перші етичні кодекси фармацевта (ЕКФ), які по суті являли собою прийняті спільнотою об'єдналися аптекарів декларативні заяви, що складаються з добровільно взятих на себе професійно-моральних зобов'язань і самообмежень.
Мета курсової роботи - розглянути етико-деонтологічні аспекти фармації.
Виходячи з мети, у курсовій роботі були поставлені наступні завдання:
- розглянути поняття деонтології;
- виявити особливості та проблеми фармацевтичної деонтології;
- визначити морально-правові проблеми фармацевтичної деонтології В»;
- розглянути деонтологію а системі відносин фармацевт-хворий-суспільство;
- розглянути задоволеність відвідувачів аптеки фармацевтичним обслуговуванням;
- визначити взаємини лікаря і пацієнта;
- проаналізувати психологічні основи поведінки в колективі.
1. Етико-деонтологічні аспекти фармації
1.1 Поняття про деонтології
Вперше термін В«деонтологіяВ» ввів англійський філософ Бентам (1748-1832), позначаючи цим поняттям науку про борг, моральної обов'язки морального досконалості і бездоганності. Деонтологія особливо важлива в тій професійній діяльності, де широко використовуються складні міжособистісні взаємовпливу і відповідальні взаємодії. У медицині це - відповідність поведінки лікаря певним етичним нормативам. Основою деонтології є ставлення до хворого таким чином, яким би в аналогічній ситуації хотілося, щоб ставилися до тебе. Глибоку сутність деонтології лікування розкриває символічне висловлення голландського лікаря XVII століття Ван Туль-Псі: В«Світячи іншим, згораю самВ».
Деонтологічні модель лікарської етики - це сукупність В«належнихВ» правил (порівняння, дотримання себе з В«належнимВ» і здійснення оцінки дії не тільки з результатів, але й по помислам), відповідних тій або іншій конкретній галузі медичної практики. Деонтологія включає в себе питання дотримання лікарської таємниці, заходи відповідальності за життя і здоров'я хворих, проблеми взаємин у медичному співтоваристві, взаємин з хворими та їх родичами. В«Дотримуватися борг В»- це означає виконувати певні вимоги. Недолжное вчинок - той, який суперечить вимогам, що пред'являються лікаря з боку медичного спільноти, усього суспільства і його власної волі та розуму. Коли правила поведінки відкриті і точно сформульовані для кожної медичної спеціальності, принцип В«дотримання боргуВ» не визнає виправдань при ухиленні від його виконання. Ідея боргу є визначальним, необхідним і достатнім підставою дій лікаря. Якщо людина здатна діяти за безумовному вимогу В«боргуВ», то він відповідає обраній професії, а якщо ні, то повинен покинути дане професійне співтовариство.
У 60-70-х роках XX століття формується нова модель медичної етики, яка розглядає медицину в контексті прав людини. Ван Ренселлером Поттером в 1969 р. був запропонований термін В«біоетикаВ» (етика життя), який розкривається як В«систематичні дослідження поведінки людини в галузі наук про життя та охорону здоров'я в тій мірі, в якій це поведінка розглядається в світлі моральних цінностей і принципів В». Основним моральним принципом біоетики стає принцип В«поваги прав і гідності особистості В». Під впливом цього принципу змінюється рішення основного питання медичної етики - питання про відносини лікаря і пацієнта. Сьогодні гостро стоїть питання про участь хворого в прийнятті лікарського рішення. Це далеко не В«вториннеВ» участь оформляється в ряді нових моделей взаємини лікаря і хворого. Інформаційна, дорадча, інтерпретаційна моделі є формою захисту прав і гідності людини. З іншого боку, в сучасній медицині мова йде вже не тільки про допомогу хворому, але і про можливості управл...