БІЛОРУСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАТИКИ І РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
кафедра ЕТТ
РЕФЕРАТ на тему:
В«Цілі і завдання реабілітації. психологічна діагностика В»
МІНСЬК, 2008
Цілі і завдання реабілітації
Відповідно до закону Республіки Білорусь реабілітація визначається як процес, який має на меті допомогти хворому і інваліду досягти певного фізичного, психологічного, соціального, інтелектуального рівня діяльності, підтримки цього рівня, надання хворим коштів для розширення рамок їх незалежності та поліпшення якості життя.
З системних позицій людина являє собою організм і особистість. Хвороба - це результат взаємодії людини з навколишнім середовищем. Взаємодія людини з зовнішнім середовищем призводить до захворювання в наступних випадках:
1) сила, частота і тривалість впливу зовнішніх факторів середовища перевищує значення, які розраховані на здатності до адаптації даного організму.
2) звичайні фактори зовнішнього середовища виявляються надмірними для слабкого організму.
У процесі контакту з середовищем відбувається руйнування більшої або меншої частини структурних елементів організму або тканин.
Повна регенерація - це повне відновлення отриманих ушкоджень при наявності високих регенеративних здібностей організму. У більшості випадків виникає в результаті хвороби дефіцит структурної функції може бути в значній мірі усунений за рахунок посилення регенеративних здібностей організму. Такі структурні функціональні зміни називаються оборотними. У ситуації, коли недостатність функції оборотності викликає стійку обмеженість поведінкових здібностей людини (самообслуговування, пересування, орієнтація т.д.) визначається, як дефект або обмеження життєдіяльності і позначається як інвалідність. Наслідки ділять на 3 групи.
Об'єктом для втручання реабілітологів є ситуація при якій патологічні зміни організму і систем вже викликали або мають найближчу перспективу викликати обмеження життєдіяльності і соціального статусу хворого.
Основна мета реабілітації - це відновлення будь-яких сторін життєдіяльності і соціального благополуччя хворого шляхом посилення репораторних здібностей організму і створення (Спільно з хворим) таких умов середовища і навичок, які б найбільшою мірою сприяли відновленню оборотних і необоротних комплексних наслідків захворювань і травм.
Процедура реабілітації починається при виявленні реальної загрози і фактора стійкості обмеження поведінкової свободи людини і закінчується в момент максимально можливого відновлення або досягнення оптимального для кожного хворого якості життя.
Технологія дії служби реабілітації
1) відбір хворого та інваліда на реабілітацію.
2) функціональна діагностика вихідного стану.
3) визначення реабілітаційного прогнозу і потенціалу.
4) створення багатоцільовий програми реабілітації.
5) проведення реабілітаційних заходів.
6) аналіз результатів реабілітації з можливістю корекції.
7) розробка рекомендацій з питань працевлаштування та соціальної допомоги.
Схематично послідовність реабілітаційних заходів можна представити таким чином (рис. 1.):
Рис. 1. План реабілітаційних заходів.
Середня тривалість курсу відновного лікування варіює від однієї-двох тижнів (реабілітаційні послуги) до декількох місяців (реабілітаційні програми) в залежності від нозологічної форми захворювання і від можливостей пацієнта або держави компенсувати реабілітаційному установі витрати на реабілітацію. Вартість же реабілітаційної допомоги дуже значна. У США в Останніми роками витрати на реабілітацію зростають значно швидше, ніж інші витрати в системі охорони здоров'я. Це пов'язано як зі збільшенням числа споживачів реабілітаційної допомоги, так і зі зростанням вартості реабілітації. Число споживачів з 1987 по 1990 р.р. зросло на 33%, тоді як витрати на одного споживача - на 40% (з 679 $ в середньому на одного хворого в 1987 р. до 951 $ в 1990 р.). Зразкові щорічні витрати на реабілітацію одного хворого в США (з фінансових звітів державної програми медичного страхування Медікейе) складають: інсульт - 1625 $, хребетно-спинномозкова травма - 1132 $, хвороби хребта - 605 $.
Вельми висока вартість реабілітації і в нашій країні, хоча через інфляцію висловити цю вартість в грошовому еквіваленті в даний час важко. Тому дуже важливо розумне використання потужностей реабілітаційних установ. З метою скорочення економічних витрат на реабілітацію при дотриманні принципу доступності реабілітаційної допомоги для всіх у ній потребують
У нашій країні встановлено такі рівні надання реабілітаційної допомоги: відділення фізіотерапії стаціонару або поліклініки; відділення реабілітації (амбулаторне або стаціонарне); центр реабілітації. Відмінності між цими рівнями, обумовлене відмінностями в їх матеріально-технічній базі та штатах, полягають в обсязі проведених відновлювальних заходів, можливостях здійснення індивідуалізації реабілітаційних підходів, можливості включення в комплекс медико-професійних заходів.
Виявлення та оцінка наступних захворювань і травм
Найбільш прийнятним методом є метод оцінки за функціональним класом (ФК), який відображає відсоток втрати тієї чи іншої соціальної або побутовий здібності.
ФК0-здатність ефективного відновлення всіх побутових дій.
ФК1-нездатність самостійного виконання особливо тяжких побутових дій.
ФК2-нездатність самостійно виконувати побутові дії середньої трудомісткості.
ФК3-нездатність самостійно виконувати легкі побутові дії.
ФК4-нездатність до самообслуговування.
Рівні реабілітаційного потенціалу (РП):
Високий РП - це можливість компенсації або збереження патології на рівні ФК0 або ФК1.
Середній РП - це можливість компенсувати, але за допомогою технічних засобів до рівня ФК2, і можливість збереження ФК2 при прогресуючому перебігу патологічного процесу.
Низький РП-це можливість компенсації до рівня більше ніж ФК3 при наявності супутніх захворювань, що перешкоджають одужанню.
РП відсутня у тому випадку, коли функціональне порушення будь вираженості оборотні, але повністю відсутній психологічна готовність до реабілітації.
Методи медичної реабілітації хворих та інвалідів:
Психологічні методи: відновлення оптимального особистісного і середовищного статусу хворого та інваліда.
Завдання: психологічна підготовка до процесу реабілітації психокорекція особистісних особливостей.
Психотерапія: аутогенне тренування, медитація, гіпнозотерапією, музотерапія, ігротерапія.
Очікуваний результат-формування стійкої мотивації на реабілітацію і праця, створення позитивного емоційного фону в процес реабілітації, зниження гостроти сприйняття необоротних ефектів, психологічна адаптація до конкретної трудової діяльності при необхідності зміни професії.
Фізичні методи: підвищення функціональної стійкості цілісного організму і на цій основі адаптаційних особливостей хворого.
Завдання: відновлення обсягу рухів в суглобах, сили м'язів, біомеханіки рухів, підвищення фізичної працездатності, вдосконалення регуляції функціональних систем.
Різновиди: апаратна фізіотерапія, баротерапія, опромінення крові, спелеотерапія.
Очікуваний результат: відновлення і компенсація дефекту.
Рефлекторні методи: активація вегетативних механізмів саногенезу.
Завдання: вдосконалення саморегуляції функціональних систем, преодаление вегетативно-трофічних наслідків патології, відновлення анатомічних співвідношень у суглобах, усунення больових і судинних патологічних реакцій.
Різновиди: іглорефлектотерапія і мануальна терапія.
Медикаментозні методи: підтримка та посилення роботи різних органів і с...
