Реферат на тему:
В«Фізична реабілітація при оперативних втручаннях на органах грудної клітки та черевної порожнини В»
План
1. Фізична реабілітація при оперативних втручаннях на серці, великих судинах і легенях
1.1 ЛФК при хірургічних втручаннях по приводу вад серця
1.2 ЛФК при аорто-коронарному шунтуванні і резекції постінфарктної аневризми лівого шлуночка
1.3 ЛФК при оперативних втручаннях на великих судинах
1.4 Фізична реабілітація при оперативних втручаннях на легенях
2. Фізична реабілітація при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини
2.1 Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування ЛФК
1. Фізична реабілітація при оперативних втручаннях на серці, великих судинах і легенях
В останні десятиліття зростання смертності від серцево-судинних захворювань в значній мірі зменшився завдяки розвитку кардіохірургії. Операції на серці виконуються при пораненнях серця і кровоносних судин, придбаних і вроджених вадах серця, ішемічної хвороби, аневризмі, порушеннях серцевого ритму. При пораненні серця або кровоносних судин вимагається негайне хірургічне втручання. Операція полягає в ушивання ранового отвори в м'язі серця, перикард та кровоносній судині. Після операції можливі нагноєння - гнійний перикардит, емпієма плеври, медіостеніт. Операції проводять у багатьох клініках, одужання - до 75 - 90%.
Придбані вади серця - стійкі порушення функцій клапанів серця, обумовлені органічними змінами самих клапанів або отворів у вигляді стійкого його розширення або звуження. Набуті вади розвиваються внаслідок ревматичного ендокардиту, атеросклерозу і різних травм. Пороки можуть бути простими, коли виникає серцева недостатність, або стеноз; поєднаними - розвиток недостатності і стенозу одного і того ж отвори; комбінованими - з одночасним ураженням різних клапанів. Недостатність клапанів розвивається в результаті потовщення, вкороченні і зморщування його стулок, а також прикріплених до них сухожильних ниток, що й обумовлює їх неповне змикання. Звуження отвору (стеноз) - це зрощення стулок по краях і кальциноз клапанного кільця і ​​стулок. Характер порушення кровообігу залежить від виду вади. Наприклад, при недостатності мітрального клапана кров під час систоли шлуночків направляється не тільки в аорту, але і в ліве передсердя, куди одночасно надходить кров з легеневої вени. Зазвичай хвороба прогресує повільно. Спочатку хворі скаржаться на задишку при фізичному роботі, потім задишка і серцебиття починають турбувати навіть при виконанні звичайної роботи, розвивається серцева недостатність. При стенозі мітрального клапана кров під час систоли лівого передсердя з великими труднощами поступає в лівий шлуночок, розвивається гіпертрофія лівого передсердя, збільшується АД в малому колі кровообігу, потім страждає правий відділ серця, розвивається серцева недостатність. Операція при стенозі зводиться до розсічення спаяних стулок клапанів (коміссуротомія); при недостатності клапанного апарату виробляють штучне протезування клапанів.
З вроджених пороків найбільш успішно оперують артеріальна (боталов) протока, що з'єднує аорту з легеневим стовбуром. Цей протока необхідний в період ембріонального розвитку для нормального кровообігу плоду, коли легені ще не дихають. Після народження він облитерируется. Якщо облітерація не наступає, застосовують оперативне лікування, що полягає в перев'язці протоки. Поряд з цим оперують і більш складні вроджені вади. Наприклад, тріада Фалло - порок, при якому стеноз легеневого стовбура поєднується з дефектом міжпередсердної перегородки і гіпертрофією правого шлуночка. Тетрада Фалло, коли до вищеописаних дефектів при тріаді Фалло додається неправильне положення аорти. Тривалість життя таких хворих в середньому 20 - 25 років, лікування хірургічне - ушивання вроджених дефектів в перегородках серця.
Оперативні втручання на великих судинах в даний час виконують на судинах грудної і черевної порожнини, нирок, нижньої кінцівки, грудної аорті, судинах головного мозку. Найчастіше патологія пов'язана зі звуженням, аневризмою (розширенням) посудини або патологією їхнього розвитку. Операція полягає в резекції судини з подальшим його протезуванням, шунтуванням або перев'язці.
При хронічної ішемічної хвороби серця операція показана хворим з вираженою стенокардією, погано піддається медикаментозному лікуванню, при різкому звуженні декількох коронарних судин, коли порушується функція шлуночків серця внаслідок ішемії міокарда.
Оперативне лікування - аорто-коронарне шунтування - складається з накладання анастомозу (Соустья) між аортою і коронарної артерією. Анастомоз накладають нижче місця звуження артерії, збільшуючи цим кровопостачання міокарда. Крім того, якщо після інфаркту утворюється аневризма, то її січуть. Як правило, оперують хворих при ІІ - ІІІ стадії розвитку серцевої недостатності, використовуючи апарат штучного кровообігу (АШК). Як і при оперативних втручаннях на легенях, виробляють торакотомию з розтином м'язів грудної клітини, реберних хрящів і ребер.
Механізм дії фізичних вправ. Тонізуюча дія фізичних вправ. Хворий із захворюванням серця, підготовлюваний до операції, перш за все потребує підвищенні життєвого тонусу, поліпшення периферичного кровообігу, збільшення резервних можливостей зовнішнього дихання, м'язового тонусу як одного з факторів кровообігу, стимулювання обмінних процесів, зокрема метаболізму серцевого м'яза. Поряд з цим ФУ покращують трофічні процеси в міокарді, збільшують кровоток і активізують обмін речовин, сприяючи зміцненню серцевого м'яза і підвищенню її скорочувальної здатності. Після операції ФУ, запобігаючи розвитку ускладнень, активізуючи трофічні процеси, сприяють загоєнню післяопераційної рани і прискоренню термінів реабілітації хворих. Компенсаторне вплив ФУ сприяє активізації внесердечних (екстракардіальних) факторів кровообігу, чим полегшує роботу серця.
Нормалізація функції серця особливо необхідна в післяопераційний період, коли внаслідок оперативного втручання змінюється гемодинаміка, і досягається поступово обережною тренуванням. Фізичні вправи, адекватні стану хворого, будуть сприяти нормалізації діяльності серцево-судинної системи, дихальної та інших систем, функція яких була порушена через хвороби та оперативного втручання.
1.1 ЛФК при хірургічних втручаннях з приводу вад серця
Передопераційний період. Завдання ЛФК: помірна мобілізація резервів кардіореспіраторної системи; полегшення роботи серця за рахунок мобілізації екстракардіальних факторів кровообігу; боротьба з проявом неврозу, неспокою. Формування впевненості в результаті операції; оволодіння вправами раннього післяопераційного періоду (навчання диафрагмальному типу дихання; прийомам безболісного відкашлювання, підведення тазу). Протипоказання до призначення ЛФК: загальний важкий стан хворого, дихальна недостатність, порушення ритму серця; активний ревматичний процес.
Заняття ЛГ призначають за кілька тижнів до операції індивідуально або малогрупових методом. Методика ЛГ передбачає виконання статичних і динамічних дихальних вправ для всіх м'язових груп з повною амплітудою рухів і акцентом на тренування дихання в поєднанні з динамічними вправами. Можливе застосування снарядів (м'ячі, палиці, гантелі), малорухомі ігри. Темп середній і повільний, фізичне навантаження визначається ступенем недостатності кровообігу, формою пороку серця, загальним станом хворого.
Післяопераційний період. Завдання ЛФК: профілактика ускладнень (пневмонії, ателектазу, плевральних, плеврокардіальних спайок, флебітів, атонії кишечника, тромбозів, емболії та ін); полегшення роботи серця за рахунок мобілізації екстракардіальних факторів кровообігу; профілактика порушень постави, тугоподвижности в лівому плечовому суглоб...
