Логопедичні технології
Зміст обстеження моторних функцій і мови
Зміст
Введення
1. Закономірності розвитку моторики у дітей в нормі і при патології
1.1 Загальні відомості про природу руху
1.2 Роль рухових порушень в структурі аномального розвитку дитини
1.3 Моторне розвиток дітей старшого дошкільного віку в нормі
2. Методи обстеження моторних функцій
Висновок
Список літератури
Введення
В Останнім часом в логопедичної практиці зустрічається велика кількість дітей дошкільного віку з мінімальними порушеннями произносительной боку промови. Такі діти в школі, як правило, мають труднощі при оволодінні читанням і листом, тому в старшому дошкільному віці вони потребують ретельного обстеженні та уточненні логопедичного висновку.
Поряд із загальновідомими і загальноприйнятими методами логопедичного обстеження в Нині розроблено нейропсихологічні методики і різні сенсибілізовані проби, спрямовані на виявлення діспраксіческіх (Кінетичних і кінестетичних) порушень у дітей 6-7 років.
1. Закономірності розвитку моторики у дітей в нормі і при патології
1.1 Загальні відомості про природу руху
Моторне розвиток є оволодіння новим рухом, його засвоєння, закріплення і застосування, що відбувається як в ході онтогенезу, так і в процесі спеціального навчання. Моторне розвиток ділиться на три фази, наступні одна за одною в незворотною послідовності:
I фаза - Оволодіння основним процесом руху в В«грубійВ» формі при В«грубоїВ» координації;
II фаза - корекція, уточнення та диференціювання, тонка координація руху;
III фаза - закріплення і пристосування до різних умов, стабілізація навички.
У моторному розвитку величезну роль грають координаційні механізми. З формуванням координації руху тісно пов'язаний розвиток функціональних можливостей всіх органів і систем.
Н. А. Бернштейн визначав координацію рухів як В«особливу групу фізіологічних механізмів, що створюють безперервне організоване циклічне взаємодія між рецепторним і ефекторним процесами В».
Довільні руху, на відміну від мимовільних, завжди спрямовані на виконання тієї чи інший поставленого завдання і реалізуються за певними моторним програмами під безперервним контролем ЦНС. Управління довільними рухами здійснюється завдяки сенсорній корекції, що вимагає постійного надходження в ЦНС обширною інформації про хід еферентної процесу і про безупинно мінливих внутрішніх і зовнішніх його умовах. Ця інформація передається аферентними ланками ЦНС. Для управління рухами необхідно звіряти фактично наявні значення регульованих параметрів руху із заданими, необхідними значеннями, система яких і складає програму моторного акту. В основі програми будь-якого моторного акту лежить сенсорний образ виконуваного руху. Згідно з ученням І. П. Павлова, у виникненні довільних рухів вирішальну роль відіграє кіркова аналіз і синтез кінестетичних подразнень, що надходять в нервову систему від працюючих м'язів.
Мовні руху також реалізуються на основі їх сенсорного образу, порушення в відтворенні якого призводять до порушень програми відповідного моторного акту. Це, в свою чергу, тягне за собою розлад управління даними довільним рухом, дискоординація даного рухового акту, що виражається в порушеннях рухового складу мовних рухів.
Порушення координації рухів є основною ознакою утруднення в навчанні мовному процесу. Це стосується як загальної, так і В«тонкоїВ» моторики. Так, легше оволодіти мовою тієї дитини, у якого краще розвинені моторні навички. І навпаки, дитина, загальне моторне розвиток якого відстає від вікової норми, буде випробовувати при навчанні мовному процесу великі труднощі.
1.2 Роль рухових порушень в структурі аномального розвитку дитини
У літературі описані специфічні рухові порушення у дітей з розумовою відсталістю, аномаліями слуху, зору, дефектами мови, у дітей із затримкою психічного розвитку. Недостатній розвиток рухової сфери ускладнює корекцію і компенсацію основного дефекту, ускладнює адаптацію дитини в умовах дитячого саду.
Роль рухових порушень в структурі аномального розвитку дітей може бути різна, і з цієї точки зору, можливо виділити чотири їх варіанти:
1.Двігательние порушення можуть виступати в якості основного дефекту (у дітей з ДЦП).
2.Двігательние порушення можуть виступати як провідні в структурі складного дефекту. Найбільш частими видами таких складних дефектів є поєднання різних видів патологій (Наприклад, поєднання олігофренії і порушення слуху і т. п.).
3.Двігательние порушення можуть бути вторинними по відношенню до основного дефекту, наприклад порушення моторики у сліпих та слабозорих дітей. У цьому випадку вони проявляються у вигляді несформованості зорово-моторної координації, недостатньою моторної активності і швидкості рухів і т. д.
4. І, нарешті, рухові порушення можуть бути складовою частиною провідного дефекту і визначатися тими ж механізмами, що й основний дефект. Так, при неускладненій формі олігофренії недостатність тонких диференційованих рухів пальців рук, кінетичного і кінестетичного ручного праксису, складних координаторні схем визначається тими ж механізмами, що й інтелектуальний дефект, а саме недорозвиненням аналітико-синтетичної діяльності кори головного мозку, конкретно - кіркових зон рухово-кінестіческого аналізатора. До цього ж варіанту можна віднести порушення моторики при деяких формах заїкання органічного характеру, в основі якого лежить недостатність мозжечково-екстрапірамідних-премоторних систем, а також порушення моторики рук при різних мовних дефектах коркового генезу і своєрідну моторну недостатність у дітей з мінімальною мозковою дисфункцією.
Сказане вище дозволяє зробити висновок, що специфіка моторного онтогенезу і прояви рухових порушень закономірні для аномального розвитку, причому ця закономірність має свої характерні прояви в залежності від виду аномалії.
Знання цих особливостей необхідно для правильної діагностики та корекції порушених функцій.
1.3 Моторне розвиток дітей старшого дошкільного віку в нормі
В«Програмою виховання і навчання в дитячому садку В»(1987) передбачаються охорона і зміцнення здоров'я, нервової системи дитини, вдосконалення функцій організму, повноцінний фізичний розвиток, виховання інтересу до різних видів рухової діяльності.
Програма націлює на послідовне навчання дітей руховим умінням і навикам, виховання фізичних якостей (спритності, швидкості реакції, витривалості), розвиток координації рухів, просторового орієнтування, рівноваги, формування здібностей оцінювати якість виконання рухів, дотримуватися правила рухомий гри.
За час перебування в дитячому садку діти повинні навчитися правильно стрибати з місця і з розбігу, освоїти різні види метання, лазіння, руху з м'ячами, чітко і точно, ритмічно, в заданому темпі виконувати фізичні вправи не тільки по показу, але і по словесній інструкції, під музику, перебудовуватися як з положення стоячи на місці, так і під час руху.
Характерним для старшого дошкільного віку є активне формування вигинів хребта, переважний ріст кінцівок і зміна пропорцій тіла. Як відзначає Г.П.Лескова (1975), в м'язовій системі також відбуваються істотні зрушення: поряд з великими м'язами активно починають розвиватися дрібні м'язи кисті руки і стопи, помітно зміцнюються м'язи живота.
Діти підготовчої до школи групи можуть виконувати складні рухи, відтворювати правильно не тільки основну структуру руху, але й деталі: прийняти чітко вихідне положення, витримати точний напрям, амплітуду руху окремих частин тіла. Більш чітко виявляється пластичність та виразність рухів, вміння діяти з різними предметами.
Діти старшого дошкільного віку впевнено володіють перехресною координацією рук ...
