ГБУ СПО НСО НМК
Радянська медицина в роки другої світової війни
Виконала: Російських Є. А.
Студентка IV курсу
Факультету В«Лікувальна справаВ»
Група Ф - 42 (1)
Перевірив: Черепанов С. І.
р. Новосибірськ
2009
Віроломно розпочата фашистами війна, яка увійшла в історію як найзапекліша і кровопролитна, не дозволила завершити намічені плани. Медична служба здійснювала реорганізацію, не розташовуючи необхідними медичними частинами та установами, транспортом, кадрами. В обстановці вимушеного відходу наших військ, наполегливих оборонних боїв, що супроводжувалися великими втратами, відчуваючи гостру нестачу в найнеобхіднішому, медична служба робила все, щоб налагодити чітку, безперебійне забезпечення радянських військ.
Основна увага керівництва медичної служби було направлено на здійснення якнайшвидшого розгортання медичних частин і установ для діючої армії. Головне військово-санітарне управління Червоної Армії (ГВСУ КА) направило на найбільш відповідальні ділянки фронту своїх представників для надання допомоги і керівництва формуванням та роботою медичних частин і установ. Розгортання медичної служби, укомплектування діючої армії всім необхідним для ефективного медичного забезпечення здійснювалися в тісній контакті і співпраці з Головним військово-санітарним управлінням і Наркомздоров'я СРСР.
Одним з важких питань стало укомплектування медичної служби діючої армії медичними кадрами.
До початку війни відзначався значний некомплект медичного складу, особливо таких категорій, як лікарі-фахівці, і в першу чергу хірурги, операційні сестри, санітари, санітарні інструктори. З початком війни становище ускладнилося. На Західному фронті, наприклад, загальний некомплект лікарського складу на 12 липня 1941р. Становив 50%. Необхідно було в найкоротші терміни зміцнити медичну службу, поповнити її відсутніми кадрами.
У вирішенні цього завдання яскраво з'явилися єдність військового і цивільного охорони здоров'я, високий патріотизм медичних працівників. У перші дні війни тисячі з них, підкоряючись покликом серця, йшли до військкоматів і вимагали відправки на фронт. До лав військових медиків влилися кращі сили цивільного охорони здоров'я. Одночасно в перші місяці війни були зроблені дострокові випуски двох останніх курсів військово-медичних академій (Ленінградської імені С.М. Кірова і Куйбишевської), медичних інститутів. Рішенням уряду був скорочений термін навчання в медичних вузах і технікумах, введені прискорені випуски зауряд-лікарів. Створювалися школи санітарних інструкторів, курси перепідготовки лікарів запасу і т.д. Всі ці заходи дозволили вирішити проблему медичних кадрів у чинній армії. Вже через рік Червона Армія була укомплектована лікарями в середньому на 91%, фельдшерами - на 97,9%, санітарними інструкторами - на 91,8%.
З перших днів війни увагу всієї медичної служби, командування, політорганів була прикута до рішенням найважливішого питання - організація своєчасного виносу поранених з поля бою. Жоден поранений не повинен залишатися на полі бою! Ця вимога звучало в ті важкі для Батьківщини дні в наказах командуючих фронтами і арміями, директивах Головного військово-санітарного управління, вказівках начальників медичної служби всіх ступенів. Увага це не було випадковим. Розшук поранених на полі бою, надання їм першої допомоги, евакуація на передові етапи медичної служби здійснювалися в надзвичайно складній обстановці і були пов'язані не тільки з великими труднощами, але і з прямою небезпекою для медичного складу. Працювати доводилося в ході бою, під вогнем супротивника. Військова медична служба несла значні втрати. Медичний склад трудився по істині героїчно.
Головне військово-санітарне управління Червоної Армії вживало всіх заходів, щоб зміцнити військове ланка медичної служби, створити сприятливі умови для його роботи, організувати ефективне надання медичної допомоги пораненим воїнам. Велику увагу цим питань надавало і Верховне Головнокомандування. Нарком оборони СРСР 23.08.41г. підписав наказ № 281 В«Про порядок подання до урядової нагороді військових санітарів і носильників за хорошу бойову роботу В». Цей наказ зіграв винятково важливу роль у поліпшенні всієї роботи по наданню першої допомоги пораненим і виносу їх з поля бою. Він прировняем порятунок поранених до бойового подвигу. Будучи яскравим прикладом турботи партії та уряду про радянських воїнах, наказ разом з тим був свідченням високої оцінки праці військових медиків. Десятки тисяч санітарів, санітарів-носіїв, санітарних інструкторів були удостоєні високих нагород.
Величезна організаторська діяльність військового командування, напружена робота керівництва військово-медичної служби, постійна підтримка партії і уряду дозволили в порівняно короткі терміни мобілізувати всі сили і засоби медичної служби і цивільного охорони здоров'я на потреби фронту і досягти корінного перелому в організації медичного забезпечення. Були розгорнуті сотні польових медичних частин і установ, оснащених необхідним інструментарієм, обладнанням, майном.
Перелом у оперативно-стратегічній обстановці на фронтах Великої Вітчизняної війни, зрив планів німецько-фашистського командування на блискавичний розгром Червоної Армії, неспроможність яких стала очевидною після поразки німців під Москвою, позначилися і на умовах діяльності медичної служби. Особливості організації медичного забезпечення в перші місяці війни: різке скорочення медичної допомоги в лікувальних установи військового і армійського тилу, переважання евакуаційних заходів поступилися місцем планомірному розгортання лікувальної роботи в діючій армії.
З кожним роком розширювався обсяг хірургічної роботи на дивізійних медичних пунктах (ДМП). Вони стали центром кваліфікованої медичної допомоги у військовому районі. Це дозволило зосередити зусилля лікувальних установ армійських і фронтових госпітальних баз на наданні пораненим і хворим спеціалізованої медичної допомоги.
Створення раціональної, ефективної системи надання спеціалізованої медичної допомоги стало виключно важливим досягненням радянської військово-медичної служби. Наявність спеціальних засобів посилення дозволяло з мінімальними витратами часу перетворювати в спеціалізоване лікувальний заклад будь хірургічні польовий рухомий госпіталь, надаючи йому відповідні групи спеціалізованої медичної допомоги.
Спеціалізована медична допомога виявлялася пораненим і хворим починаючи з армійських госпітальних баз, і на наступних етапах вона все більше диференціювалася. З чітким розподілом потоків поранених по відповідним спеціалізованим госпіталям отримала завершене розвиток система лікувально-евакуаційного забезпечення. Вона стала іменуватися системою етапного (ешелонованої) лікування поранених і хворих з евакуацією їх за призначенням. Реалізація цієї системи в роки Великої Вітчизняної війни забезпечила досягнення високих результатів у лікуванні мільйонів поранених і хворих.
високоефективної виявилася і прийнята в роки війни система санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення. На протязі всієї війни Радянські Збройні Сили були надійно огороджені від виникнення масових епідемій серед особового складу.
Великий внесок у медичне забезпечення діючої армії внесла радянська медична наука. Війна висунула безліч нових невідкладних проблем лікування поранених і хворих, на вирішення яких було мобілізовано весь науково-медичний потенціал країни. Саме в ці роки були створені багато ефективні лікарські засоби, перш за все сульфаніламіди, вітчизняний пеніцилін та інші антибіотики, розроблені дієві способи боротьби з шоком і послераневимі ускладненнями, запропоновані принципово нові методики хірургічного лікування при ряді важких поранень. Активна наукова робота велася в діючій армії, польових медичних частинах...
