Федеральне агентство з охорони здоров'я і соціальному розвитку
ГОУ ВПО "Ростовський державний медичний університет Федерального агентства з охорони здоров'я і соціальному розвитку "
КУРСОВА РОБОТА
Синдром анемії - залізодефіцитна анемія
Ростов-на-Дону
2009
ЗМІСТ
ВСТУП
1. АНЕМІЯ
1.1 Загальні синдроми для всіх форм анемій
1.2 Залізодефіцитна анемія. Класифікація
1.3 Етіологія. Патогенез
1.4 Симптоми залізодефіцитної анемії
1.5 Діагностика
1.6 Диференціальна діагностика
1.7 Лікування
3. Залізодефіцитна анемія і вагітність
4. Залізодефіцитна анемія у дітей
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Анемії (недокрів'я) - зменшення в крові загальної кількості гемоглобіну, яке, за винятком гострих крововтрат, характеризується зниженням рівня гемоглобіну в одиниці об'єму крові. У більшості випадків при анемії падає і рівень еритроцитів у крові. Однак при залізодефіцитних станах, анеміях, пов'язаних з порушенням синтезу порфіринів, таласемії вміст еритроцитів в крові може залишатися нормальним (при таласемії - нерідко підвищеним) при низькому рівні гемоглобіну. Анемії завжди вторинні, тобто є одним із симптомів якогось загального захворювання. Поряд з часто зустрічаються і легко діагностуються формами анемії є і дуже рідкісні анемічні синдроми, що вимагають для діагностики складних методичних прийомів. Деякі форми анемії можна діагностувати лише в спеціалізованих установах.
<p>
Ц ялина даної роботи полягає в дослідженні залізодефіцитної анемії, її причин виникнення.
Анемія, або недокрів'я - це патологічний стан, характеризується зменшенням концентрації гемоглобіну і в переважній більшості випадків числа еритроцитів в одиниці об'єму крові. Анемія виникає у всі періоди життя людини не тільки при різних захворюваннях, але і при деяких фізіологічних станах, наприклад, при вагітності, в період посиленого росту, лактації. Важливе соціальне значення має проблема анемій у дітей раннього віку, так як анемія у цьому віці може призвести до порушень фізичного розвитку і обміну заліза. Розвиток анемії може бути пов'язано з пубертатним і клімактеричним періодом, гормональними порушеннями, характером харчування, захворюваннями травного тракту, печінки, нирок, порушенням всмоктування, аутоімунними станами, оперативним втручанням та іншими факторами. Нерідко анемія є самостійним або супутнім симптомом багатьох внутрішніх захворювань, інфекційних та онкологічних хвороб. Анемії, що розвиваються в результаті дефіциту заліза в організмі, найбільш широко поширені в клінічній практиці. За даними ВООЗ близько 1 мільярда чоловік на землі мають дефіцит заліза. Навіть у розвинених країнах Європи та Північної Америки залізодефіцитною анемією страждають 7,5-11% всіх жінок дітородного віку, а у 20-25% спостерігається прихований тканинної дефіцит заліза. Значно більша частота залізодефіцитних анемій у країнах Азії, Африки і Латинської Америки.
Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання :
- вивчити симптоми залізодефіцитної анемії;
- вивчити діагностику, лікування та обстеження залізодефіцитної анемії;
- розглянути питання, пов'язані із залізодефіцитною анемією під час вагітності;
- вивчити питання, пов'язані із залізодефіцитною анемією у дітей;
- проаналізувати актуальність досліджуваної теми, а також методи запобігання захворювання.
Для досягнення поставленої мети і вирішення поставлених завдань в даній роботі була використана наукова і навчальна література, а також інформаційні ресурси мережі Інтернет.
1. АНЕМІЯ
1.1 Загальні синдроми для всіх форм анемій
Загальними симптомами для всіх форм анемій, виникнення яких пов'язане з гіпоксією, є блідість шкірних покривів і слизових оболонок, задишка, серцебиття, а також скарги на запаморочення, головні болі шум у вухах, неприємні відчуття в області серця, різку загальну слабкість і швидку стомлюваність. У легких випадках недокрів'я загальні симптоми можуть бути відсутні, так як компенсаторні механізми (посилення еритропоезу, активація функцій серцево-судинної та дихальної систем) забезпечують фізіологічну потребу тканин у кисні. При важких формах анемії в крові можуть з'являтися патологічні форми еритроцитів. Іноді анемія є симптомом важко діагностується захворювання, яке тривалий час не виявляється. У ряді випадків анемія ускладнює перебіг основного захворювання. При тривалій анемії можливі порушення функцій різних паренхіматозних органів, які розвиваються в результаті дистрофічних процесів, обумовлених хронічною гіпоксією. Однак частіше всього зміни функцій різних органів і систем являють собою ознаки основного захворювання, симптомом якого є анемія. Велике значення в діагностиці анемії має лабораторне дослідження крові - визначення концентрації гемоглобіну, кількості еритроцитів, величини і насиченості їх гемоглобіном. У всіх випадках анемії необхідно повне морфологічне дослідження крові з визначенням кількості ретикулоцитів, тромбоцитів, лейкоцитів і лейкограми. У випадках, коли на підставі результатів клінічних і лабораторних досліджень не можна встановити діагноз, необхідно провести морфологічне дослідження пунктату кісткового мозку, яке дозволяє судити про функціональний стан кровотворної системи і встановити діагноз. Для уточнення характеру анемії необхідні дослідження сечі і крові, визначення ШОЕ, вмісту вільного гемоглобіну в сироватці крові, кількості білірубіну в крові, концентрації уробіліногену і жовчних пігментів у сечі, серологічні дослідження для визначення вмісту антиеритроцитарних факторів (антитіл), сироваткового заліза, железосвязивающей здатності плазми та інші дослідження. Точне визначення типу і причини анемії є підставою для вибору правильного лікування. Порівняльна легкість діагностики анемії часто призводить до необгрунтованого застосування "антианемічних" коштів (Препаратів заліза, ціанокобаламіну, піридоксину, переливання крові) без з'ясування причини і патогенезу анемії. Таке лікування, як правило, малоефективно, а в ряді випадків навіть приносить шкоду хворому. Несвоєчасна діагностика анемії або стирання її клінічних проявів внаслідок лікування без встановлення причини анемії можуть призвести до пізнього розпізнавання ряду захворювань, в початковому періоді яких анемія є єдиним діагностуються симптомом (деякі колагенози, злоякісні пухлини, хронічні запальні процеси і інші захворювання); тому, у разі виявлення анемічного стану необхідно дотримуватися наступного правила: спочатку потрібно встановити характер і причину анемії і тільки після цього призначити відповідне лікування.
1.2 Залізодефіцитна анемія. Класифікація
Залізодефіцитна анемія - це широко поширений патологічний стан, характеризується зниженням кількості заліза в організмі (у крові, кістковому мозку і депо), при якому порушується синтез гему, а також білків, що містять залізо (міоглобін, залізовмісні тканинні ферменти). Тому в більшості випадків залізодефіцитної анемії передує і сприяє тканинний дефіцит заліза.
Залізодефіцитні анемії класифікуються:
1. Залізодефіцитні анемії постгеморагічні.
Цю групу складають анемії, що розвиваються на грунті повторних невеликих крововтрат - метрорагії, епістаксис, гематурія і т.д.
2. Залізодефіцитні анемії вагітних.
Дана група досить гетерогенна сама по собі, оскільки в генезі проглядається кілька шляхів дефіциту заліза - дисбаланс харчування вагітних і пов'язане з цим погіршення утилізації заліза, передача організмом матері значного його кількості розвивається плоду, втрати в період лактації та ін
3. Залізодефіцитні анемії, пов'язані з патологією шлунково-кишкового тракту.
До них віднося...
