ВСТУП
Тема здоров'я дитини була актуальна у всі часи, адже діти - це майбутнє будь-якої держави, будь-якої нації. Дуже гостро ця тема стоїть і в даний час. І не випадково увагу Федерального уряду і влади Красноярського краю звернено до цієї теми - за останній час прийнято низку федеральні законів, закони краю, спрямовані на захист прав і здоров'я дитини.
Перші уривчасті відомості про здоровому і хворому дитині з'явилися в глибокій старовині. У працях учених Індії, Китаю, Давнього Єгипту, Стародавньої Греції вже містилися поради щодо вигодовування та догляду за дітьми. А початок вчення про ребенке прийнято відносити до IV століття до нашої ери, до часу написання книги В«Про природу дитиниВ» батьком медицини Гіппократом. Слідом за Гіппократом про дітей, про догляд за ними та вихованні, пишуть Цельс, Гален і Соран (I і II століття). У XV-XVIII століттях зростає інтерес до лікуванню дітей та його особливостям з'являється велика кількість праць, присвячених вихованню і виходжуванню дітей, у яких підкреслювалося наявність особливостей дитячого організму, що відрізняють його від дорослого і визначають нетиповий перебіг захворювань, особливо в ранньому дитячому віці, значення грудного вигодовування, фізичного виховання і правильного догляду для гармонійного росту і розвитку дитини та профілактики захворювань.
У 1650 р. виходить науковий праця англійського лікаря Гліссона про рахіті, за цією роботою слід серія публікацій Сиденгама, Хабержена, Дженнера, присвячених вивченню інфекційних хвороб у дітей. Приблизно через 100 років після роботи Гліссона публікується перше керівництво по педіатрії в 28 главах. Воно було написано в 1764 шведським лікарем Нілем Розен фон Розенштейном. Через 30 років його керівництво було видано в Росії російською мовою.
Під другій половині XIX століття починають функціонувати наукові та клінічні центри педіатрії в Англії, Швейцарії, Італії, Скандинавських країнах і США.
У Росії послідовність подій була дуже близька до тієї, що відбувалася в Європі. Петро I в 1727 р. видає указ В«Про будову в Москві госпіталів для приміщення незаконнонароджених немовлят і про дачу їм та їхнім годувальницям грошового платні В». Велику увагу приділяв збереженню життя новонароджених великий російський вчений М.В. Ломоносов, який у своєму трактаті В«Про розмноження і збереження російського народуВ» вказує на необхідність створення народних богаділень для незаконнонароджених і видання настанов по лікуванню дитячих хвороб. Однак відкриті були виховні будинки тільки в 1763 р. в Москві і в 1771 р. в Петербурзі завдяки наполегливості і енергії І.І. Бецкого, який сам складав проекти цих будинків і писав повчання про відхід за дітьми та їх вихованні.
Великий внесок в науку про здорову дитину внесли такі вчені, як професор Н.М. Максимович-Амбодик - виклав цінні думки про особливості дітей і методах їх виходжування в своїх лекціях і книзі В«Мистецтво сповивання, чи наука про Бабичем справі В»; професор Н.Ф. Філатов - основоположник вітчизняної педіатрії; Н.П. Гундобін - автор класифікації періодів дитячого віку, Л.А. Кисіль, Г.Н. Сперанський, В.І. Молчанов, М.С. Маслов, О.Ф. Тур, Ю.Ф. Домбровська та ін Ці вчені у своїх працях величезну увагу приділяли розділу про здорову дитину, його вигодовуванні і вихованні.
Періоди дитинства
Оскільки дитина постійно росте і розвивається і на кожному віковому етапі свого життя постає в особливому морфологічному, фізіологічному і психологічному якості, виникає певна потреба виділити в процесі людського онтогенезу ряд періодів, або етапів, розвитку.
Серед численних класифікацій онтогенетичного розвитку людини найбільш Найпоширенішою і перевіреної часом та практикою, використовувана в даний час кілька видозміненій умовна періодизація, запропонована Н.П. Гундобін (1906 р). В основі періодизації лежать гістоморфологічні та функціональні особливості. З поняттям ж періоду зв'язуються уявлення про окресленому відрізку часу онтогенезу, в межах якого особливості морфології (органогенезу) і фізіологічних відправлень є більш або менш однозначними. При цьому в кожному періоді відбувається генетично обумовлене дозрівання тих структур, які забезпечують особливості функції, характерні для відповідного вікового періоду.
Згідно даної класифікації для диференційованого підходу до дитини виділяють виділяють 2 етапи і 6 періодів у розвитку дитини від зачаття до настання статевої і соціальної зрілості.
I. Внутрішньоутробний етап - антенатальний період (від зачаття до народження, тобто до 38-42-й тижня вагітності):
а) ембріональна фаза (від зачаття до 12-го тижня вагітності);
б) плацентарна (Фетальная) фаза (з 12-го тижня до народження).
II. інтранатального етап - період пологів.
III . позаутробного етап - постнатальний період (з моменту народження):
1. Періо дноворожденності-неонатальний період (від народження до 28 днів):
а) ранній неонатальний період (від народження до 7 днів);
б) пізній неонатальний період (від 7-го до 28-го дня).
2. Період грудного віку - дитинства (з 28 днів до 12 місяців).
3 . Переддошкільний період - старший ясельний вік (від 1 року до 3 років).
4. Дошкільний період (від 3 до 7 років).
5. Молодший шкільний період - препубертатний (від 7 до 11 років).
6. Старший шкільний період = пубертатний - період статевого дозрівання (з 11 до 17-18 років).
Прийнято особливо виділяти так званий перинатальний період (від 28-го тижня вагітності до 7-го дня життя дитини), оскільки ризик настання загибелі плода (дитини) особливо великий і, отже, цей період часу вимагає особливої вЂ‹вЂ‹уваги медиків.
Дана періодизація, звісно, ​​умовна, так як між періодами не можна провести чітку кордон. Однак в основу класифікації покладені визначальні особливості кожного вікового періоду.
Тема даної курсової роботи - В«Дитина у віці 9 місяцівВ», тобто дитина періоду грудного віку і тому дамо коротку характеристику даного періоду.
ГЛАВА 1. ЗДОРОВА ДИТИНА ПЕРІОДУ ГРУДНОГО ВІКУ
Період грудної вік триває від 29-го дня життя до 1 року. Сама назва підкреслює, що в цей період життя найбільш тісний контакт матері з дитиною. Мати годує свого дитини. Основні процеси адаптації до позаутробного життя вже завершені, механізм грудного вигодовування достатньо сформований і відбувається дуже, інтенсивне фізичне, нервово-психічний, моторне й інтелектуальне розвиток дитини. У цей період разом з тим виникає і цілий ряд проблем по забезпеченню оптимального розвитку і попередженню захворювань дитини. Це, перш за все, проблема раціонального вигодовування , так як годування дитини старше 5 місяців тільки жіночим молоком не задовольняє потреби дитини. Тому йому необхідно своєчасно вводити коригуючі продукти або компоненти. Немовля після 2 - 3 місяців втрачає пасивний імунітет, передається йому трансплацентарно від матері, а формування власних систем імунітету відбувається порівняно повільно, і в результаті цього захворюваність дітей грудного віку виявляється досить високою. На тлі анатомо-фізіологічних особливостей органів дихання (вузькість дихальних шляхів, незрілість ацинусів та ін) у грудних дітей часто спостерігаються ураження органів дихальної системи, протягом яких відрізняється особливою тяжкістю. Для попередження захворюваності різнобічне використання коштів і методів загартовування . Сюди відносяться масаж, гімнастика та водні процедури, проводяться за спеціально розробленими схемами.
На період грудного віку припадає інтенсивна профілактична вакцинація , спрямована на формуванн...
