Реферат
на тему:
В«Рахіт: клінічна картина, діагноз, перебіг і прогнозВ»
Клінічна картина
У 1947 р. VI з'їзд дитячих лікарів прийняв запропоновану С.О. Дулицьке розгорнуту класифікацію рахіту, по якій форми захворювання розрізняються залежно від періоду, тяжкості процесу і характеру його перебігу. Періоди хвороби: початковий, розпал хвороби, реконвалес-ценція, залишкові явища.
Тяжкість: I ступінь - легка, II ступінь - середньої важкості, III ступінь - важка.
Характер перебігу: гострий, підгострий, рецидивуючий.
Е.М. Лепський для характеристики динаміки процесу виділяв наступні форми рахіту:
- По етіології: первинний, або екзогенні, рахіт; вторинний, або ендогенний рахіт (нирковий, кишковий та ін.)
- По стадії хвороби: починається, квітучий, затихає, що закінчується, рецидивуючий.
- За віком хворого: вроджений (зустрічається дуже рідко), рахіт грудного та раннього віку (найбільш часто зустрічається форма), пізній (Рідкісна форма).
Перші клінічні прояви рахіту виявляються у дітей зазвичай не раніше 2-3 міс. життя; за даними деяких авторів, симптоми рахіту можуть з'явитися іноді у віці 4-5 тижнів (3.г. Королева). У дитини виникає незвичайне неспокій, лякливість; він погано спить, часто здригається. З'являється сильна пітливість, особливо потилиці; через сильну пітливості на шкірі нерідко спостерігається пітниця; піт, подразнюючи шкіру, викликає свербіж. Неспокійно перевертаючись на подушці, дитина стирає волосся на потилиці, утворюється облисіння.
До симптомів ураження нервової системи слід віднести підвищену вазомоторну збудливість, виявляємо у дітей в початковий період Р. Важливим ознакою є гіперестезія, особливо наростаюча з прогресуванням процесу. У важких випадках рахіту навіть легкий дотик до кінцівок дитини викликає у нього крайнє занепокоєння, скрик і плач. Ці симптоми передують змінам з боку кісток - прихований, або В«предкостнийВ», період. Тривалість його не у всіх дітей однакова - від 2-3 тижнів до 2-3 місяців. З'явилися в початковому періоді рахіту клінічні симптоми ураження нервової системи в тій чи іншій мірі можна спостерігати протягом усього рахітичні процесу (Є. Д. Заблудовський).
При виражених нервових проявах можна виявити і кісткові зміни. У дітей із задовільною вгодованістю і хорошим зростанням кісткові симптоми виражені значно різкіше, ніж у дітей, які відстають у фізичному розвитку. Найбільш ранні зміни визначаються в кістках черепа: в області великого і малого джерельця, над соскоподібного відростка промацуються м'які краю кісток; пізніше ділянки розм'якшення з'являються по ходу черепних швів, особливо на лусці потиличної кістки; розвивається характерний для рахіту краніотабес.
У важких випадках у недоношених дітей розм'якшення поширюється майже на всі кістки черепа. Закриття великого джерельця при рахіті значно запізнюється. М'якість кісток сприяє легкому виникнення різних деформацій черепа (плоский потилицю, асиметрія).
Майже одночасно з розм'якшенням кісток над поверхнею черепа починають виступати лобові горби, що надає голові дитини квадратну форму.
При сильному розвитку лобових горбів, як би нависають над бровами, утворюється так званий олімпійський лоб. Рахіт досить часто служить причиною деформацій щелепних кісток і прикусу. Найбільш часто виявляються деформації, пов'язані з відставанням розвитку нижньої щелепи у вигляді глибокого прикусу, глибокого перекриття і звуження нижньої щелепи. Змінюється і верхня щелепа; вона як би сплющується з боків, що призводить до утворення високого, В«ГотичногоВ», зводу неба.
Після краніотабес найбільш часто зустрічається ранньою ознакою рахіту є потовщення ребер, що утворюється на місці з'єднання хрящової частини з кісткової, так звані чотки.
Внаслідок затримки звапніння і значного розростання остеоїдної тканини ребра стають м'якими, піддатливими. Грудна клітка легко здавлюється з боків, посилюється кривизна ключиць, нижня апертура грудної клітини розширюється, верхня - звужується. На бічних поверхнях грудної клітини від мечоподібного відростка до пахвовій області з'являється поперечна борозна відповідно лінії прикріплення діафрагми - Гаррісонова борозна. В важких випадках передня частина грудної клітки разом з грудиною і прилеглими до неї реберними хрящами виступає вперед, нагадуючи В«курячу грудиВ» або груди в вигляді корабельного кіля.
зазнає змін і хребет дитини: в поперековому відділі з'являється дугоподібне викривлення кзади - кіфоз (рахітичний горб). Легко виникають і викривлення хребта в сторони - сколіоз. Коли дитина починає ходити, то може розвинутися лордоз у поперековому відділі хребта.
До пізніших змін відносяться деформації довгих кісток кінцівок. Товщають епіфізи кісток передпліччя (рахітичні В«браслеткиВ») і гомілок. Такі ж потовщення можуть бути і на фалангах пальців, нагадуючи собою нитку перлів. Діти, хворі на рахіт, змушені сидіти, підпираючи тулуб руками, що призводить до деформації ключиць і викривлення по довжині плечової кістки і кісток передпліччя. На нижніх кінцівках частіше дугоподібно викривляється нижня третина гомілки: увігнута поверхня кістки обернена всередину, стегно і гомілку сходяться біля коліна під кутом, вершина якого спрямована назовні, - О-подібне викривлення. Рідше в основному у більш старших дітей спостерігається викривлення ніг з утворенням кута між стегном і гомілкою, вершиною зверненого всередину - Х-подібне викривлення. Стегнова кістка при цьому викривляється кпереди і кнаружи. Х-подібне викривлення ніг в поєднанні з рахітичні гіпотонією м'язів і слабкістю зв'язкового апарату обумовлює розвиток плоскої стопи.
Деформації кісток тазу в наст, час спостерігаються рідко. У важких випадках рахіту таз зменшується, особливо різко в переднезаднем розмірі; утворюється так наз. плоский рахітіческій таз. У деяких хворих під тиском стегнових головок на клубові кістки деформуються і бічні частини тазу.
Постійним симптомом рахіту є гіпотонія м'язів і зв'язкового апарату. У зв'язку з цим виникає розпущеність суглобів, що дає можливість хворій дитині проводити рухи більшого обсягу: лежачи на спині, він легко притягує стопу до свого обличчя і навіть закидає її собі на плече і за голову. У квітучому періоді рахіту гіпотонія м'язів і зв'язкового апарату наростає. Гіпотонією м'язів пояснюється своєрідний симптом рахіту: якщо дитина при лежанні на спині піднімає голову з подушки, відзначається розбіжність прямих м'язів живота в сторони, виникає картина В«жаб'ячого живота В». У дітей, хворих Р., відзначається загальна рухова загальмованість; вони стають малорухомими, повільними, затримується розвиток статичних функцій. Це обмеження рухливості є однією з причин їх запізнілого психічного розвитку. Всупереч твердженням деяких старих авторів, в основному зарубіжних (Гульдшінскій), про наявність В«рахітичні недоумства В»зазвичай у дітей, хворих на рахіт, не відзначається будь-яких проявів дементная; вони відрізняються від своїх однолітків лише деякої загальмованістю і адинамією. При важкому перебігу рахіту помітно відставання в розвитку моторної мови; сенсорна мова зазвичай розвивається своєчасно. Відставання як в психічному, так і в фізичному розвитку зникає по припинення рахітичні процесу.
При рахіті у дітей часто запізнюється поява зубів, порушується порядок їх прорізування. Зуби неміцні, надзвичайно схильні до карієсу, мають дефекти емалі, нерідко деформовані.
У хворих рахітом виявляються різні розлади діяльності шлунково-кишкового тракту. Млявість мускулатури черевної стінки і стінок кишечника полегшує здуття кишечника; розвивається застій крові в органах черевної порожнини; збільшуються селезінка і печінка. Це створює передумови до порушення функціональної діяльності шлунково-кишкового тракту: змінюються секреторна, всмоктувальна і мот...
