Північний державний медичний університет
Реферат
на тему:
Шляхи оптимізації лабораторної діагностики туберкульозу
Кафедра сімейної медицини
Зав. каф.: професор В.В. Попов
Зав. курсом клінічної лабораторної діагностики:
професор Н.А. Воровьева
Виконала: лікар-інтерн
МУЗ В«Міська лікарня № 1В»
г.Северодвінск
Н.Ю. Шульгіна
Архангельськ 2009
Зміст
Введення. 3
Етіологія. 6
Клініко-лабораторна діагностика туберкульозу. 6
Шляхи оптимізації лабораторної діагностики туберкульозу. 21
Висновок. 39
Список використаної літератури .. 40
Введення
Туберкульоз - це захворювання інфекційно-алергічного генезу, викликається мікобак-теріямі, характеризується ураженням різних органів і тканин, появою в уражених органах (легенях, лімфатичних вузлах, шкірі, кістках, нирках, кишечнику та ін) дрібних горбків зі схильністю до так званому В«сирнистийВ» некрозу.
Туберкульоз сьогодні - це хвороба, від якої щорічно гине близько 3 млн. чоловік. Туберкульоз є однією з найактуальніших проблем охорони здоров'я в світі. Способи ранньої та достовірної діагностики туберкульозу надзвичайно важливі для вибору правильного лікування та попередження розповсюдження захворювання.
Сучасна епідемічна ситуація з туберкульозу в Росії має такі особливості:
пізня діагностика туберкульозу, обумовлена недостатнім охопленням населення регулярним диспансерним і флюорографічним обстеженням;
зміна типової клінічної картини захворювання;
зміни біологічних властивостей збудника туберкульозу, вимагають нетрадиційних підходів для його виявлення та ідентифікації.
У таких умовах класична діагностика туберкульозу легких в ряді випадків стає утрудненою. Ще більш проблематичною є діагностика позалегеневого туберкульозу, при проведенні якої на фоні найширшого поліморфізму клінічних проявів доводиться стикатися зі наступними труднощами:
мала частота виявлення збудника в досліджуваному матеріалі;
неефективність використання рентгенологічних і гістологічних методів на початкових стадіях захворювання;
наявність локалізацій і форм туберкульозу, при яких проведення бактеріологічних, рентгенологічних та гістологічних досліджень не ефективно (власне туберкульоз очей, туберкульозно-алергічні ураження очей, туберкульозно-алергічні синовіти).
При діагностиці туберкульозу лікарі часто зустрічаються зі значними труднощами, тому що захворювання починається без специфічних клінічних та лабораторних ознак. Досвідченому фтизіатра легше розібратися з клінікою туберкульозу, однак вперше такі хворі звертаються до дільничного лікаря. Запідозривши туберкульоз, дільничний лікар направляє хворого в установи фтизіатричної служби. Тим не менш і в амбулаторії, і в стаціонарі терапевтам, інфекціоністів, хірургів, офтальмологів, гінекологам та лікарям інших спеціальностей в ряді випадків доводиться займатися диференціальної діагностикою, щоб виключити туберкульоз або передати хворого для поглибленого обстеження фтизіатрам.
У хворих ВІЛ-інфекцією туберкульозні ураження виявляються в 500 разів частіше, ніж у всього населення, проте клінічні та рентгенологічні характеристики туберкульозу на фоні ВІЛ-інфекції часто атипових.
Найбільш важливими в діагностиці туберкульозу є рентгенологічні методи. Разом з тим в розпізнаванні цього складного виду інфекційної патології допомагають клініцистам і методи лабораторно-імунологічного обстеження. У першу чергу це відноситься до бактеріологічним методам етіологічної діагностики - бактеріоскопія і посів матеріалу на елективні середовища. Застосування цих методів у вигляді скринінгу в групі осіб, які страждають кашлем з виділенням мокротиння, але вважають себе здоровими, дозволяє виявляти від 0,25 до 7,6 хворих на туберкульоз із1000 обстежених. Зважаючи методичного недосконалості і високої вартості ще не введені в широку практику молекулярно-генетичні методи виявлення збудника туберкульозу - полімеразної ланцюгової реакції та ДНК-зондів. Разом з тим названі методи дуже інформативні.
Етіологія
Туберкульоз у людини викликається в основному (92% випадків) мікобактеріями туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis) і рідше - мікобактеріями бичачого типу (Mycobacterium bovis). Резервуаром Mycobacterium tuberculosis є людина, Mycobacterium bovis - тварини. Можлива передача мікобактерії бичачого типу від людини людині.
Мікобактерії туберкульозу мають форму тонких прямих або злегка вигнутих неспоро-утворюючих паличок. Тіла паличок гомогенні або зернисті з неопуклого закругленими кінцями довжиною 1 -10 мкм, шириною 0,2-0,6 мкм. Мікобактерії туберкульозу є облігатними аеробами, факультативними внутрішньоклітинними паразитами. Розмножуються порівняно повільно - одне ділення за 12-20 ч. На щільних живильних середовищах (in vitro) зростання мікобактерії спостерігається у вигляді зморшкуватого або сухувата лускатого нальоту.
Значним змінам схильні як морфологічні та тинкторіальних, так і антигенні, вірулентні і інші властивості мікобактерії туберкульозу. Завдяки такій мінливості збудник виживає в організмі людини і тривало, іноді протягом усього життя, персистує в ньому.
Клініко-лабораторна діагностика туберкульозу
Всі методи лабораторної діагностики туберкульозу можна розділити на специфічні (етіологічні) і неспецифічні.
Специфічні методи лабораторної діагностики туберкульозу
У свою чергу специфічні методи за видами досліджень можна розділити на кілька груп. Бактеріологічні та молекулярно-генетичні методи є основним інструментом в лабораторній діагностиці туберкульозу, вони дозволяють визначати в організмі хворого присутність збудника туберкульозу. Якщо бактеріовиділення не вдається виявити, а клінічно виключити туберкульоз не представляється можливим, можуть бути використані цітогістологіческіе методи, за допомогою яких можна виявити специфічні туберкульозні зміни (елементи гранульоми).
За допомогою імунологічних методів можна оцінити реакцію імунної системи на мікобактеріальні антигени і визначити рівень специфічних антимікобактеріальних антитіл, що в комплексі з результатами інших досліджень є важливою діагностичною інформацією. Наприклад, при обстеженні дітей найбільш інформативними є імунологічні методи (Реакція Пірке, проба Манту, визначення специфічних антимікобактеріальних антитіл методом ІФА).
Специфічні методи лабораторної діагностики туберкульозу діляться на 4 групи:
1.Бактеріологіческіе методи:
бактеріоскопія
Стандартної методикою є забарвлення препарату по Цилю-Нільсену карболфуксі-ном з наступною мікроскопією при 1000-кратному збільшенні. Ця методика повинна виконуватися в умовах клінічних лабораторій, починаючи з рівня поліклінік, і входить в поліклінічний і клінічний мінімум обстеження пацієнта, страждаючого кашлем з мокротою (3-кратне мікроскопічне дослідження мокротиння на мікобактерій туберкульозу). Бактеріоскопія харкотиння повинна проводитися і хворим хронічними захворюваннями органів дихання та сечовивідної системи, а також працівникам неблагополучних по туберкульозу тваринницьких господарств.
При виявленні в мазку в одному полі зору 5 і більше мікобактерій ймовірність отримання позитивного результату посіву матеріалу на живильні середовища значно зростає.
Метод люмінесцентної мікроскопії заснований на здатності ліпідів мікобактерій туберкульозу пов'язувати флюоресцентні барвники, які світяться під впливом коротких синіх і ультрафіолетових променів.
Мікроскопія при неіммерсіонном 100-кратному збільшенні дозволяє бачити мікобактерій у препараті, забарвленому флюоресцентним барвником аурамін-родаміном.
За допомогою методу люмінесцентної мікроскопії додатково, у порівнянні з ...
