МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра ХТОР
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
НА ТЕМУ:
ПРОТИСУДОМНІ ЗАСОБИ
Виконала
Перевірив
Ст. гр. 4-Ф-47
Суха А.О.
Дніпропетровськ
2006
ЗМІСТ
Введення .. 4
Загальні положення .. 6
Історія питання .. 11
Протисудомні препарати - похідні гідантоїну. 11
Фенітоїн. 11
Карбамазепін. 11
Барбітурати і близькі по хімічній структурі протисудомні засоби 11
Фенобарбітал. 12
сукцініміди .. 12
Оксазолідіндіони .. 12
Бензодіазепіновие протисудомні засоби. 13
Вальпроєва кислота. 13
Класифікація .. 15
Механізм біологічної активності .. 16
Методи отримання деяких препаратів [20
бензонал .. 20
гексамідин .. 21
ХЛОРАКОН .. 25
ФЕНАКОН .. 26
Фармакопійний аналіз деяких препаратів .. 28
бензонал (Benzonalum) 28
Фенобарбітал (Phenobarbitalum) 29
триметин (Trimethinum) 31
7. Таблиця препаратів .. 33
А. Протисудомні барбітурати .. 33
Термінологічний СЛОВНИК .. 41
Література .. 44
ведення
Протисудомні лікарські речовини - це лікарські речовини, які зменшують збудливість рухових зон центральної нервової системи і попереджають, полегшують або значно зменшують частоту виникнення епілептичних припадків, не порушуючи свідомості і працездатності хворих.
Протисудомні препарати застосовують для лікування епілепсії - хронічного захворювання, що обумовлено ураженням головного мозку і досить поширене серед людей різного віку (приблизно 0,5% усього населення земної кулі страждає цим недугом).
Для життя епілепсія великої небезпеки не представляє, проте згубний вплив її на якість життя хворого підвищується в міру зростання складності та технічної оснащеності життя суспільства (небезпека водіння автомобіля, управління механізмами). У той же час накопичений досвід свідчить про те, що завдяки корекції доз протисудомних засобів по концентрації їх у плазмі лікування епілепсії може стати більш безпечним і більш ефективним. Таким чином, в даний час небезпека епілепсії для хворого зростає, а лікування при цьому часто може бути більш ефективним і безпечним.
В ідеальних умовах лікування повинно усунуть причину, захворювання, при якому воно призначається, і відновлювати порушену функцію. При епілепсії усунути первинну причину хвороби зазвичай не можна. Цією причиною часто є генетична схильність або патологічний процес, який припинив прогресувати задовго до появи епілепсії. Однак цей патологічний процес викликає схильність до В«випадковим, надлишковим і патологічним розрядами В»в пошкодженій ділянці мозку. Так, гіпоксія в пологах, що викликала пошкодження скроневої частки, через багато років в підлітковому віці може призвести до розвитку скроневої епілепсії. В даному випадку пошкодження виправити вже не можна, і лікування епілепсії зазвичай направляється на відновлення нормальної збудливості епілентогенного ділянки мозку. Для цього проводиться постійне медикаментозне пригнічення патологічної електрохімічної активності в епілептогенного зоні. Якщо вдається придушити цю активність па достатньо довгий час, то при скасуванні ліків вона може і не рецидивувати. Таким чином, можна досягти вилікування епілепсії. Медикаментозне лікування поряд з психологічними та соціальними заходами є основним способом протівоепілепсіческой терапії.
Для досягнення надійного терапевтичного ефекту протисудомні препарати призначають систематично, протягом тривалого часу (місяцями або навіть роками). Закінчувати курс лікування протисудомними препаратами необхідно поступово зменшуючи дози препарату, інакше можливе погіршення стану і виникнення епілептичного стану.
Загальні положення
Епілепсія - Захворювання головного мозку з періодичними судорожними припадками з втратою свідомості (великі напади-grand mal). При епілепсії - судоми клінічні. Судоми клінічні являють собою поперемінне скорочення згиначів і розгиначів. Вони виникають в результаті порушення середнього мозку і проміжного мозку, а також при надмірному звуковому подразненні слуху або ураженні електричним струмом. При цьому з рота виділяється забарвлена ​​кров'ю піниста слина внаслідок того, що судомними скороченнями щелеп прикушує мову. Під час раптового нападу лікарські засоби не застосовують, а хворому створюють спокій шляхом укладання його на м'яку кушетку і підстилку, щоб уберегти його голову і тіло від ударів під час судом. В рот вкладають м'який валик для захисту мови від укусів. Іноді буває лише кілька нападів за все життя. В інших випадках епілепсія проявляється малими припадками (petit mal). Вони протікають з короткочасної втратою свідомості без судом і оточуючими можуть бути не помічені.
етіотропної засобів лікування епілепсії ще не існує. Застосовувані патогенетичні кошти, (зменшують процеси збудження і підсилюють процеси гальмування) достатньо ефективні для підтримки звичайного робочого стану людини і попередження появи судомних нападів.
Періодичні епілептичні напади виникають внаслідок сильного збудження епілептогенного вогнища в головному мозку. Протиепілептичні засоби можна назвати засобами регуляторного типу дії. Вони перешкоджають виникненню вогнища підвищеного збудження, а також гальмують іррадіацію надлишкового збудження по головному мозку. Вони в середніх дозах не порушують психічної та нервової діяльності. Приймають їх довгостроково. При зміні одного засобу на інше зберігають безперервність призначення.
Протисудомні препарати - лікарські речовини, використовувані для купірування судом будь-якого походження:
-вроджені аномалії мозку;
-внутрішньоутробні інфекції (токсикози, сифіліс, герпес);
-хромосомні синдроми;
-спадкові дефекти обміну речовин;
-спадкові нейрокожние синдроми (туберозний склероз);
-нейроінфекції (Менінгіти, енцефаліти, менінгоенцефаліти);
-загальні інфекційні захворювання (грип, пневмонія, сепсис);
-поствакцинальні судомні стани;
-черепно-мозкова травма;
-метаболічні порушення: гіпоглікемія, гіпокальцемія;
-токсичну вплив на центральну нервову систему - гострі отруєння вуглекислим газом, отруйними грибами;
-судинні захворювання центральної нервової системи;
-пухлини мозку
Цим терміном в основному позначають протиепілептичні засоби. Протисудомними властивостями володіють хімічні сполуки різної структури, розрізняються також за механізмом дії на центральну нервову систему. Всі протисудомні препарати умовно ділять на 2 групи: невибіркову і вибірково пригнічують судомну активність. До першої групи відносять засоби для наркозу, снодійні засоби і магнію сульфат, до другої - протиепілептичні засоби та деякі транквілізатори.
Протисудомні препарати невибіркового дії пригнічують активність багатьох відділів центральної нервової системи за рахунок порушення в них синоптичної передачі, і внаслідок цього купируют судоми. Найбільш виражений ефект досягається при застосуванні таких протисудомних препаратів в дозах, які викликають втрату свідомості. Препарати даної групи використовують епізодично при необхідності термінового купірування судом.
Протисудомні препарати виборчої дії не викликають вираженого і поширеного пригнічення центральної нервової системи. Вони досить селективно втручаються в механізми розвитку судомного процесу. Найбільш типовими протисудомними препаратами даної групи є протиепілептичні препарати, які використовуються при різних формах епілепсії (великих і малих припадках, психомоторних еквівалентах).
Крім протисудомних препара...
