Лекція:
ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ
ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ з переважним ураженням шкіри
Визначення
Профдерматози - захворювання шкіри, у виникненні яких основну роль відіграють шкідливості, пов'язані з умовами праці на виробництві.
Актуальність проблеми
Розвиток промисловості, виробництво нових хімічних речовин і з'єднань, хімізація сільського господарства, будівництво підприємств мікробіологічної промисловості і нових промислових комплексів в різних районах країни супроводжуються все більшим числом робочих, контактують з несприятливими виробничими чинниками, що викликають розвиток професійних захворювань шкіри. Значною мірою цьому сприяє поки ще широке застосування в промисловості і сільському господарстві застарілого обладнання та недосконалих технологій, недостатнє використання захисних засобів.
Професійні захворювання шкіри в більшості випадків розвиваються внаслідок контакту шкіри з одним, двома або комплексом шкідливих виробничих факторів. Причиною виникнення більшості професійних дерматозів (понад 92%) є хімічні сполуки, і лише трохи більше 7 % Випадків припадає на частку фізичних та інфекційних факторів. Алергодерматози складають найбільшу групу в профдерматозах хімічної природи.
Питома вага професійних захворювань шкіри серед всіх дерматозів невисокий, однак у структурі професійної захворюваності професійні дерматози займають VI місце. Вони зустрічаються у працюючих майже у всіх галузях народного господарства. Однак найбільш часто спостерігаються в будівельній індустрії, на виробництвах хімічної, металообробної, машинобудівної, деревообробної та інших галузях. За останні роки значно зросла кількість професійних захворювань шкіри у працівників сільського господарства, що, ймовірно, пов'язано зі значною його хімізацією.
Етіологія професійних захворювань шкіри і класифікація хімічних речовин по їх дії на шкіру
До різноманітним факторам зухвалою професійні захворювання шкіри в умовах сучасної промисловості і сільського господарства належать:
Хімічні фактори 1.1. надають переважно подразнюючу дія
- облігатні подразники, викликають опіки і виразки шкіри (Концентровані неорганічні кислоти і луги, деякі солі важких металів, речовини шкірнонаривної дії),
- факультативні подразники, що викликають: а) контактні дерматити (слабо концентровані розчини кислот, лугів, органічні кислоти, більшість органічних розчинників та ін), б) поразка фолікулярного апарату (мастильні масла, дьоготь, пек, хлоровані нафталіну і ін); в) токсичну меланодермія (Нафтенові вуглеводні); г) обмежені гіперкератоеи і епітелію (Бензантрен, бенз-а-пірен, фенантрен та ін.)
1.2. володіють фотостімулірующімі і фотосенсібілізірующіх властивості фотодерматити (пек, гудрон, асфальт, толь, лікарські препарати фенотіазинового ряду, сульфаніламіди та ін);
1.3. речовини-сенсибілізатори алергічного дерматиту, токсикодермії та екземи при контактному і неконтактному (пероральному, інгаляційному) введенні алергену.
2. Фізичні фактори (висока і низька вологість і температура повітря; сонячне, іонізуюче, інфрачервоне випромінювання, електрика);
3. Механічні фактори (тертя, тиск, удари, уколи, порізи та ін);
4. Інфекційні та паразитарні чинники (грибки, бактерії, віруси, паразити).
Розвитку і прогресування захворювання сприяють такі зміни в організмі:
1) порушення обміну речовин
2) психогенні і органічні порушення ЦНС
3) порушення імунітету
4) спадкові та вроджені дефекти
ПРОФЕСІЙНІ АЛЕРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ
У структурі професійної патології шкіри алергічні захворювання складають значну частину, близько 86%.
У розвитку професійних алергічних захворювань шкіри важливе значення надається утворення комплексних сполук промислових речовин з білками шкіри. Відомо, що багато хімічні речовини є гаптенами і тільки після приєднання до білка утворюють повний антиген. Про-стие хімічні речовини при взаємодії їх з тканинами шкіри можуть набувати властивості складних по структурі антигенних комплексів і за аналогією з істинними антигенами, що представляють складні азотисті сполуки з великими молекулами, викликати утворення специфічних антитіл.
В даний час вивчено значну кількість хімічних речовин, що володіють алергенними властивостями: солі хрому, нікелю, кобальту, парафенілендіамін (Урсол), багато полімери, сполуки формаліну, золота, лікарські препарати, різні антибіотики та ін Шлях введення промислового алергену в організм справляє певний вплив на характер розвивається алергічного процесу. У розвитку професійного алергічного дерматиту і екземи переважну роль відіграє контактний (трансдермальний) шлях проникнення хімічних і інших алергенів - найчастіше через шкіру тильної поверхні кистей. Поряд з контактним мають значення інгаляційний, пероральний і парентеральний шляхи надходження промислового алергену (Токсикодермія, кропив'янка).
Патогенез професійних алергодерматозів
У патогенезі алергічних реакцій велику роль грає антигенна характеристика промислових хімічних речовин, яка залежить від фізико-хімічних характеристик (величини іонного радіусу, енергії електронних оболонок, вільно-радикальних процесів), що визначають здатність до з'єднання з білками шкіри.
Встановлено, що антитіла можуть фіксуватися на лейкоцитах або детермінантні групи антигенів можуть включатися в мембрану клітини, зберігаючи здатність реагувати з антитілом. Низькомолекулярні і ряд інших хімічних речовин в результаті трансдермальної абсорбції проникають в епідерміс і власне шкіру, з'єднуються з білками, формуючи депо алергену. В подальшому при повторних контактах шкіри з алергеном процес посилюється, алерген захоплюють отростчатие клітини Лангерганса, макрофаги, моноцити і передають його присутнім в епідермісі Т-лімфоцитів, які відіграють основну роль у розвитку реакції підвищеної чутливості уповільненого типу.
Активація Т-лімфоцитів після повторного контакту з професійним алергеном супроводжується проліферацією лімфоїдних клітин, виділенням медіаторів - фактора інгібіції міграції (МІФ), фактора переносу, лімфотоксіна, фактора придушення проліферації, клонального інгібіторного фактора та ін У цьому процесі беруть участь також імунорегуляторний субпопуляції Т-лімфоцитів, Т-супресори та Т-хелпери. У механізмі патогенезу контактних алергодерматозів поряд з Т-клітинним грає роль В-клітинний імунітет, простагландини, а також генетичні чинники. Токсичні речовини діють шляхом інгібіції ферментів, порушуючи клітинну організацію на рівні мо-лекулярних механізмів. Участь клітинних елементів в реалізації алергічних реакцій супроводжується функціональними та якісними змінами. Антигенна стимуляція в макрофагах, клітинах Лангерганса, нейтрофілах, лімфоцитах, тканинних базофілів викликає перебудову клітинних органел, їх ферментативної активності, функції лізосомальних гідролаз і протеїназ, спрямованих на катаболізм антигену. Лімфокіни-медіатори підвищеної чутливості уповільненого типу, як і інші, фізіологічно активні речовини, діють на клітини через внутрішньоклітинний циклічний аденозин-3-монофосфат (ЦАМФ). Наприклад, збільшення його змісту і активація аденілатциклази в лімфоцитах зменшує звільнення лізосомальних ферментів з них і знижує цитотоксичну активність Т-лімфоцитів. Зміни кислої фосфатази в фагоцитуючих клітинах зв'язується зі стимул...
