Застосування лікарських засобів
1. Актуальність проблеми
Проблема полягає в одвічному питанні - корисні або шкідливі ліки? На жаль, кожен препарат і корисно, і шкідливо одночасно. Немає абсолютно безпечних ліків. Кожне з них може викликати і бажані, і небажані зміни, принести комусь користь, а комусь шкоду. Саме тому будь однозначну заяву про корисності чи шкідливості ліків абсурдно.
Тому жодні ліки не слід оцінювати без урахування стану організму, в який воно буде введено. Оцінка корисності ліків (а точніше, корисності викликаються ними всередині нас змін) може бути дана заздалегідь лише тільки після аналізу можливих їх взаємовідносин з цілком конкретним організмом з урахуванням всіх його особливостей. Зробити це дуже складно, але такий аналіз абсолютно необхідний.
2. Виписка, отримання, зберігання та облік лікарських засобів
Перевіряючи призначення, зроблені лікарем в історії хвороби, палатна медична сестра щоденно складає заявки на необхідні лікарські препарати і подає їх старшій медичній сестрі відділення. На підставі цих заявок старша медсестра виписує вимоги, які завіряються завідувачем відділенням і направляються в аптеку. Після отримання з аптеки лікарських препаратів старша медсестра, перед тим як передати їх на медичні пости, ретельно перевіряє відповідність лікарських засобів виписаним вимогам, наявність етикетки із зазначенням назви препарату та його дози, дату виготовлення. Зберігають лікарські препарати в спеціальних шафах, що замикаються на ключ. Особливого контролю вимагає зберігання отруйних, сильнодіючих та наркотичних засобів. Отруйні лікарські препарати (препарати миш'яку, атропіну сульфат, стрихнін та ін) і сильнодіючі (аміназин, адреналін, преднізолон та ін) зберігають у спеціальних відсіках (В«АВ» і В«БВ»). Кожен випадок їх застосування фіксується у спеціальному зошиті із зазначенням прізвища хворого та номери історії хвороби. Особливому обліку підлягають наркотичні засоби (морфін, омнопон, промедол, кодеїн та ін.) Ці препарати зберігають у сейфі, ключ від якого знаходиться у відповідального чергового лікаря. У сейфі зберігають і журнал, в якому відбивається їх витрата. При необхідності застосування будь-якого наркотичного засоби медична сестра набирає його з ампули і вводить хворому в присутності лікаря, після чого лікар засвідчує своїм підписом в історії хвороби факт введення наркотичного засобу. За розкрадання наркотичних препаратів медичні працівники несуть кримінальну відповідальність.
Суворі правила обліку і зберігання отруйних, сильнодіючих і наркотичних лікарських засобів обумовлені необхідністю попередження токсикоманії.
Шляхи введення лікарських засобів в організм
Вважається, що для досягнення лікувального ефекту ліки потрібно ввести в організм, проковтнувши або ін'єктувати його. Причому більшість вважає, що при хворобі легкого ступеня ліки слід приймати внутрішньо, а при більш тяжких станах їх слід вводити у вигляді ін'єкцій. Загалом-то, це правильно, але не для всіх ліків, оскільки серед них є такі, які викликають лікувальний ефект лише при визначеному шляху введення, а є й такі, які при зміні шляху введення міняють свою дію аж до того, що воно набуває пошкоджуючий характер.
Який шлях введення ліків в організм є найкращим? Універсального шляху введення ліків немає і бути не може, оскільки навіть один і той же засіб деколи доводиться застосовувати або тільки місцево (у тому місці, де болить), або, орієнтуючись на розподіл його з кров'ю по всьому організму. Це дає можливість управляти дією ліків всередині організму, змінюючи способи їх введення. Змінюючи шлях введення, вдається змінити момент настання, силу і тривалість лікувального ефекту дуже багатьох ліків. Вибір шляху введення ліки в організм визначає появу, або відсутність його специфічного (Фармакологічного) ефекту. Шлях введення препарату в організм визначає не тільки наявність або відсутність очікуваного фармакологічного ефекту, але і його силу. Наведена закономірність характерна не для всіх препаратів, а тільки для тих, чий ефект є результатом дії на весь організм і залежить від концентрації ліків в крові. При цьому проявляється наступна закономірність: чим вище концентрація препарату в крові, тим сильніше його ефект. Найбільша концентрація препаратів виникає при їх введенні безпосередньо в кровоносне русло, а найменша - при прийомі їх всередину, оскільки в останньому випадку одночасно з повільним всмоктуванням ліки і поступовим проникненням його в кров частина його встигає перейти в тканини організму і навіть зруйнуватися. Різні шляху введення однієї і тієї ж дози ліків в організм змінюють не тільки характер і силу, але й початок, і тривалість його ефекту. Залежність швидкості настання ефекту від шляху введення препарату наступна. Швидкість настання лікарського ефекту тим вище, чим швидше шлях введення забезпечує доставку ліків до необхідного ділянки організму. Наприклад, при харчовому отруєнні потрібно негайно ввести антидот в шлунково-кишковий тракт, так як тільки в цьому випадку антидот надасть найвищий виборчий ефект по відношенню до токсинів. Саме так застосовують активоване вугілля при харчових отруєннях. Інакше вводять ліки при нападі ядухи. У цьому випадку вводять інгаляційно, оскільки тільки так можна розраховувати на їх самий швидкий ефект на гортань, бронхи, трахею і легеневу тканину. З цієї ж аналогії при зупинці серця для негайного ефекту на серце препарати вводять безпосередньо в серцеву м'яз.
Таким чином, способами введення лікарських засобів є:
1. Зовнішній спосіб: на шкіру; у вуха; на кон'юнктиву очей, слизову оболонку носової порожнини та піхви.
2. Ентеральної спосіб: всередину через рот ; під язик ; за щоку; через пряму кишку .
3. Інгаляційний спосіб - через дихальні шляхи.
4. Парентеральний спосіб: внутрішньошкірно; підшкірно; внутрішньом'язово; внутрішньовенно; внутрішньоартеріально; в порожнині; внутрикостно; в субарахноїдальний простір.
Правила роздачі лікарських засобів
При роздачі ліків, як і при всіх діях сестри, потрібно дотримуватися гігієни. Перед роздачею лікарських засобів ретельно вимити руки. Поставити на пересувний столик ємності, флакони з рідкими лікарськими формами, піпетки (окремо для кожного флакона), стаканчики для прийому ліків, графин з водою, пінцет для роздачі таблеток, ножиці. Попередньо ознайомиться з листами призначення. У них повинні бути чітко написані: прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, повна назва ліки, доза, спосіб і час його введення. Перевірити призначення написані нерозбірливо. Якщо одному хворому на один прийом призначено кілька ліків, потрібно з'ясувати, чи немає серед них несумісних сполучень, чи можна давати їх одночасно, або яка послідовність їх прийому. Не можна відволікатися при підготовці ліків та їх роздачі. Уважно прочитати етикетку на упаковці (назва, доза, термін придатності) і запис в історії хвороби. Ліки з флаконів діставати спеціальною ложечкою або пінцетом. Таблетки з конвалют вилущують, зберігаючи упаковку і назва лікарського препарату. Суворо дотримуватися дозу рідких лікарських форм, користуйтеся при цьому стаканчиком для прийому ліків. Роздавати лікарські засоби рекомендується тільки біля ліжка хворого, використовуючи при цьому психотерапію. Віра в те, що ліки несе звільнення від недуги, значно підвищує його ефективність. У багатьох лікувальних відділення медсестри в цілях економії часу заздалегідь розкладають лікарські речовини в лотки, розділені на осередки. Кожна комірка призначена для конкретного хворого. Недоліки даного порядку роздачі: відсутність контролю за прийомом лікарських засобів пацієнтом; не дотримується індивідуальна схема роздачі лікарських засобів, режим прийому, можливі помилки при роздачі, виникають труднощі при відповіді на питання з приводу призначених лікарських препаратів.
Висновок
Ліки - це речовини, здатні викликати всередині нас якісь зміни. В залежності від вихідного стану організму і його реактивності ці зміни можуть перешкоджати розвитку хвороб, а можуть і сприяти їм. Більш того, сам характер викликуваних ліками ефектів найчастіше визначається не ліками, а самим організмом. Істина така, що критерієм оцінки будь-яких ліків служить не наше думку про нього, а стан організму, обумовлене цими ліками. Таким чином, однозначні заяви про ймовірну користь або марності тих чи інших ліків і їх ефектів всередині нас правомірні лише тільки для цілком певних станів організму і то з відомою мірою відносності.
Список використаної літератури
1. Барановський В.А. Довідник медичної сестри. - М., 2000.
2. Епанчінцева Т.І. Порядок зберігання і роздачі лікарських засобів в ЛПЗ. Навчально-методичний посібник. - Тюмень, 2005.
3. Ураков Л.А. Як діють ліки всередині нас. Самоучитель по фармакології. - М., 2001.
4. Шилов В.Н. Довідник з догляду за хворими. - М., 2001.
