Горлівська філія
Відкритого міжнародного університету розвитку
людини В«УкраїнаВ»
Кафедра: фізичної реабілітації
Реферат
з дисципліни: Фізіотерапія
по темі:
Застосування аеро-та геліотерапії в кліматотерапії
2008
План
Ведення
1. Аеротерапія
1.1 Фізіологічна та лікувальна дія аеротерапії
1.2 Методика та дозування аеротерапії
1.3 Показання та протипоказання до аеротерапії
2. Геліотерапія
2.1 Фізіологічна та лікувальна дія геліотерапії
2.2 Методика та дозування геліотерапії
2.3 Показання та протипоказання до геліотерапії
Список літератури
ВСТУП
Кліматотерапія використання специфічних властивостей різних типів клімату, окремих метеорологічних комплексів і різних фізичних властивостей повітряного середовища, а також спеціальних кліматопроцедур в лікувально-профілактичних цілях.
Види кліматотерапії
Розрізняють такі основні види кліматотерапії: аеротерапія, геліотерапія і таласотерапію. В останні роки кліматотерапія збагатилася новим методом - спелеотерапії.
1. Аеротерапія
Аеротерапія - використання впливу відкритого свіжого повітря в лікувальних і профілактичних цілях. Вона є основою кліматолікування і включає в себе цілодобову аеротерапію - тривале перебування (у тому числі сон) на відкритих верандах, балконах, в спеціальних климатопавильон, і повітряні ванни вплив свіжого повітря на організм повністю або частково оголеного людини.
1.1 Фізіологічна та лікувальна дія аеротерапії
Фізіологічне і лікувальну дію аеротерапії пов'язано насамперед з підвищеним забезпеченням організму киснем. Механізм його реалізації наступний: вдихання чистого, свіжого повітря призводить до збільшення глибини дихальних рухів, зростанням дихального об'єму, поліпшенню вентиляції легенів з подальшим підвищенням концентрації кисню в альвеолярному повітрі, зростанням його парціального тиску в крові. В результаті кисень більш ефективно використовується тканинами, чому сприяє також те, що відбувається паралельно збільшення частоти серцевих скорочень, ударного об'єму лівого шлуночка і кров'яного тиску. Певне значення має і те, що повітря відкритих просторів насичений речовинами (Аероіони, озон, терпени), що підвищують окислюється здатність кисню. Посилене надходження кисню в тканини нормалізує або навіть активізує окислювально-відновні процеси в організмі. Це дає підставу називати аеротерапію природного оксигенотерапией.
В реалізації біологічної дії аеротерапії істотне значення має і ефект охолодження. Він пов'язаний з подразненням повітрям терморецепторів відкритих ділянок шкіри і слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Під впливом охолодження стимулюються обмінні процеси, збільшується споживання кисню тканинами, підвищується рівень газообміну, поліпшується кровопостачання внутрішніх органів, нормалізується тонус нервової системи. В процесі курсового лікування відбувається тренування і вдосконалення механізмів терморегуляції, перехід до більш економним реакцій системної гемодинаміки, поліпшення вентиляційно-перфузійних відносин, що в цілому підвищує стійкість організму до фізичних навантажень і несприятливих факторів зовнішнього середовища. При це завжди слід пам'ятати, що при переохолодженні, якого не можна допускати при аеротерапії, замість стимуляції, підвищення всіх життєвих функцій організму спостерігається пригнічення адаптаційних механізмів аж до їх зриву.
Аеротерапія, особливо в мальовничих місцях, - це ще і психоемоційний вплив, сприятливо позначається на настрої, емоційності, реактивності організму, діяльності центральної нервової системи.
Інтенсивність фізіологічних зрушень при прийомі повітряних ванн залежить від реактивності організму і температурного режиму впливу. Найбільш активним термічним подразником є ​​холодні повітряні ванни. Під їх впливом відбуваються фазні зміни в системі терморегуляції хворого. У першій фазі - фазі первинного ознобу - знижується температура шкіри і активізується терморегуляторний тонус м'язів, що супроводжується почастішанням дихання, тахікардією, відчуттям мерзлякуватості і холоду. У результаті підвищеної оксигенації тканин і стимуляції симпато-адреналової системи з подальшим виділенням катехоламінів, глюкокортикоїдів, тиреоїдних гормонів відбувається активація клітинного дихання та різних видів обміну. Ці процеси становлять основу другої фази - реактивної, під час якої терморегуляція здійснюється в основному за рахунок метаболічної теплопродукції, а у хворого з'являються відчуття теплового комфорту і гіперемія шкіри. Відбуваються в цій фазі метаболічні процеси забезпечують також стимуляцію діяльності дихальної та серцево-судинної систем, клітинного імунітету, активізацію репаративної регенерації і відновлення обміну сполучної тканини, зниження рівня холестерину і атерогенних ліпідів в крові та ін При переохолодженні може наступити небажана: третя фаза - вторинного ознобу , яка вказує на перенапруження механізмів терморегуляції хворого. Вона характеризується парезом судин шкіри і ціанозом, появою так званої "Гусячої шкіри".
Теплі повітряні ванни володіють м'яким, обтяжливим дією на організм. Вони викликають нерізке виражені реакції з боку серцево-судинної і дихальної систем в основному нормалізуючого характеру. Такі повітряні ванни легко переносяться хворими, у тому числі ослабленими.
1.2 Методика та дозування аеротерапії
Цілодобова аеротерапія проводиться в спеціальних климатопавильон - аерарії або на балконах і верандах лікувальних корпусів, обладнаних навісами або шторами для захисту від дощу і сонця. Хворих рекомендується одягати і вкривати в залежності від температури навколишнього середовища та індивідуальної чутливості до холоду.
Дозують цілодобову аеротерапію по тривалості впливу, а також шляхом звуження або розширення температурних меж, при яких її проводять. При визначенні показань і дозування аеротерапії необхідний облік не тільки температури, але і інших параметрів (вологість, швидкість вітру), що відображають охолоджуючу здатність повітря. Інтегральним; показником, що відбиває зазначені метеорологічні умови зовнішнього середовища, є так звана еквівалентно-ефективна температура (Еет). Її визначають за номограмами (рис. 47), для чого необхідно знати температуру сухого і змоченого термометрів, а також швидкість вітру.
Розрізняють кілька режимів цілодобової аеротерапії. Курс лікування зазвичай складається з 10 - 20 процедур.
Повітряні ванни проводяться в аерарії, на верандах, балконах, в палатах при відкритих вікнах, а також у парку, на березі водойм, під час ранкової гігієнічної гімнастики, спортивних ігор, прогулянок. Їх можна приймати в будь-який час дня, але не відразу після обіду або щільного сніданку. У залежності від ступеня оголення тіла розрізняють повні повітряні ванни, (з повним оголенням тіла) та полу ванни (з оголенням тіла до пояси). З урахуванням величини Еет повітряні ванни підрозділяються на холодні (1-8 В° С), помірковано холодні (9-16 В° С), прохолодні (17-20 В° С), індиферентні (21-22 В° С) і теплі (23 В° С і вище). При проведенні холодних і прохолодних повітряних ванн їх поєднують з фізичними вправами.
Дозування повітряних ванн здійснюється з урахуванням величини холодового навантаження (КДж/м2), що представляє собою різницю між тепловіддачею і теплопродукцией організму, віднесеної до одиниці поверхні тіла. Холодова навантаження є тією частиною тепловіддачі, яка не встигає компенсуватися теплопродукцией за час холодової процедури і слу...
