ЗМІСТ
1. Нирковий Коліки
2. ПОРУШЕННЯ Діурез при нирковій коліці
3. СИМПТОМИ І ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ниркової коліки
4. ЛАБОРАТОРНІ І ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ при ниркових кольках
5. ОРГАНІЗАЦІЯ СЕСТРИНСЬКОЇ ПРОЦЕСУ при ниркових кольках
ЗАВДАННЯ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Ниркова колька
Ниркова колька - синдром, що спостерігається при ряді захворювань нирок, основний прояв яких гострі болі в поперековій області.
Етіологія і патогенез. Найбільш частими причинами ниркової коліки бувають нирковокам'яна хвороба, гідронефроз, нефроптоз, при яких порушується уродинамика у верхніх сечових шляхах. Ниркову кольку можуть викликати обструкція сечоводу згустком крові, казеозними масами при туберкульозі нирок, пухлиною, а також полікістоз та інші захворювання нирок і сечоводів. Провідна роль в розвитку симптомокомплексу належить спазму сечових шляхів з їх ішемією, розтягування фіброзної капсули нирки і мисково-нирковому рефлексу.
2. Порушення діурезу при нирковій кольці
Основні функції нирок (виведення продуктів обміну, підтримка сталості водно-електролітного складу і кислотно-лужного стану) здійснюються наступними процесами: нирковим кровотоком, клубочкової фільтрацією і канальцями (реабсорб, секреція, концентраційна здатність). Не всяка зміна цих ниркових процесів призводить до важкого порушення ниркових функцій і може називатися нирковою недостатністю. Ниркова недостатність-це синдром, що розвивається в результаті важких порушень ниркових процесів, що призводять до розладу гомеостазу, і характеризується азотемією, порушенням водно-електролітного складу і кислотно-лужного стану організму. Гостра ниркова недостатність може виникнути раптово внаслідок гострих, найчастіше оборотних захворювань нирок. Хронічна ниркова недостатність розвивається поступово в результаті прогресуючої незворотною втрати функціонуючої паренхіми.
Гостра ниркова недостатність (ГНН). Етіологія, патогенез. Причини гострої ниркової недостатності різноманітні: 1) порушення ниркової гемодинаміки (шок, колапс та ін); 2) екзогенні інтоксикації (отрути, що застосовуються в народному господарстві та побуті, укуси отруйних змій і комах, лікарські препарати); 3) інфекційні хвороби (Геморагічна лихоманка з нирковим синдромом і лептоспіроз); 4) гострі захворювання нирок (гострий гломерулонефрит і гострий пієлонефрит); 5) обструкція сечових шляхів; 6) Аренальная стан (травма або видалення єдиної нирки).
Порушення ниркової гемодинаміки і екзогенні інтоксикації викликають 90% всіх випадків ОПН. Основним механізмом пошкоджень нирок при цих двох формах Гострої ниркової недостатності є аноксія ниркових канальців. При цих формах гострої ниркової недостатності розвиваються некроз епітелію канальців, набряк і клітинна інфільтрація інтерстиціальної тканини, ушкодження капілярів нирок, тобто розвивається некротичний нефроз. У більшості випадків ці ушкодження оборотні.
Симптоми, перебіг. У початковий період ОПН на перший план виступають симптоми, обумовлені шоком (больовий, анафілактичний або бактеріальний), гемолізом, гострим отруєнням, інфекційним захворюванням, але вже в першу добу виявляється падіння діурезу (менше 500 мл/добу), тобто розвивається період олігурііануріі, і вже порушується гомеостаз. У плазмі поряд з підвищенням рівнів креатиніну, сечовини, залишкового азоту, сульфатів, фосфатів, магнію, калію знижуються рівні натрію, хлору і кальцію. Сукупність гуморальних порушень обумовлює наростаючі симптоми гострої уремії. Адинамія, втрата апетиту, нудота, блювання спостерігаються вже в перші дні олігурііануріі. У міру наростання азотемії (зазвичай рівень сечовини щодня підвищується на 0,5 г/л), ацидозу, гіпергідратації і електролітних порушень з'являються м'язові посмикування, сонливість, загальмованість свідомості, посилюється задишка через ацидозу та набряку легенів, рання стадія якого визначається рентгенологічно. Характерні тахікардія, розширення меж серця, глухі тони, систолічний шум на верхівці, іноді шум тертя перикарда. У частини хворих - артеріальна гіпертензія. Розлади ритму нерідко пов'язані з гіперкапіеміей: вона особливо небезпечна і може бути причиною раптової смерті. При гіперкаліємії понад 6,5 ммоль/л на ЕКГ зубець високий, гострий, розширюється комплекс QRS, може знижуватися зубець R. Блокади серця або фібриляція шлуночків можуть закінчитися зупинкою серця. Анемія зберігається у всі періоди ОПН, лейкоцитоз характерний для періоду олігурії-анурії. Болі в животі, збільшення печінки - часті симптоми гострої уремії. Смерть при ОПН найчастіше настає від уремічної коми, порушень гемодинаміки і сепсису. При ГНН з самого початку виявляється гіпоізостенурія.
Вміст білка в сечі і характер сечового осаду залежать від причини Гострої ниркової недостатності. Збільшення діурезу більше 500 мл/добу означає період відновлення діурезу. Клінічне поліпшення стає очевидним, навіть після настання поліурії, не відразу, а поступово, в міру зниження рівня азотемії і відновлення гомеос газу. Під час періоду поліурії можлива гіпокаліємія (Менше 3,8 ммоль/л) зі зміною ЕКГ (низький вольтаж зубця Т, хвиля U, зниження сегмента S7) і екстрасистолія. До часу нормалізації вмісту залишкового азоту в крові гомеостаз в основному відновлюється - період одужання. В цей період відновлювати ниркові процеси. Він триває до року і більше. Однак долі хворих зниження клубочкової фільтрації та концентраційної здатності нирок залишається, а у деяких ниркова недостатність приймає хронічний перебіг, важливу роль при цьому відіграє приєднався пієлонефрит.
Діагноз ставлять на підставі раптового падіння діурезу в результаті однієї із зазначених вище причин, наростання азотемії та інших типових порушень гомеостазу. Диференціювати від загострення хронічної ниркової недостатності або її термінальній стадії допомагають дані анамнезу, зменшення розмірів нирок при хронічному гломерулонефриті та пієлонефриті, виявлення хронічного урологічного захворювання. При гострому гломерулонефриті спостерігається висока протеїнурія.
Лікування. З перших годин захворювання показана патогенетична терапія, характер якої визначається причиною, що викликала гостру ниркову недостатність. Перш за все необхідно провести плазмаферез, обсяг якого визначається тяжкістю стану хворого, ступенем інтоксикації. Заміщати видаляємо плазму треба свіжозамороженої плазмою, розчином альбуміну. При розладах гемодинаміки показані протишокові заходи (заповнення крововтрати переливанням компонентів крові, кровозамінників, в/в крапельне введення 100-200-до 400мг преднізолону). При триваючої гіпотонії (після заповнення крововтрати) доцільно внутрішньовенне крапельне введення 1 мл 0,2% розчину норадреналіну в 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. При гострих отруєннях поряд з протишокової терапією вживають заходів з видалення отрути з організму (див. Отруєння). При масивному внутрішньосудинному гемолізі, якщо гематокрит нижче 20%, виробляють штучне переливання крові (або плазми) - Якщо причиною гострої ниркової недостатності є бактеріальний шок, то крім протишокових заходів призначають антибіотики. В самому початку захворювання ОПН в/в вводять 10% розчин магнітола з розрахунку 1 г на 1 кг маси тіла хворого. При триваючої 2-3 сут анурії лікування манітол недоцільно. У початковому періоді олігурііануріі діурез стимулюють фуросемідом (в/в по 160 мг 4 рази на добу). Якщо діурез збільшується, то застосування фуросеміду продовжують. Подальша терапія спрямована на регулювання гомеостазу. Дієта, обмежує надходження білка і калію, повинна бути досить калорійною за рахунок достатньої кількості вуглеводів і жирів. Кількість введеної рідини повинно перевищувати діурез, а також кількість води, втраченої з блювотою і поносом, не більше ніж на 500 мл. В цей обсяг входить 400 мл 20% розчину глюкози з 20 ОД інсуліну. Крім того, при гіперкалі...
