Біосфера, її еволюція, ресурси, межі стійкості
ЗМІСТ
ВСТУП. 3
1.ПОНЯТТЯ І ЕВОЛЮЦІЯ БІОСФЕРИ .. 4
2.РЕСУРСИ БІОСФЕРИ .. 10
3.МЕЖІ СТІЙКОСТІ БІОСФЕРИ .. 12
ВИСНОВОК. 15
ЛІТЕРАТУРА .. 16
ВСТУП
Та частиналітосфери, гідросфери та атмосфери Землі, в якій існують і розвиваютьсярослинні і живі організми, називається біосферою. До її складу входять нетільки рослинний покрив і тварина населення планети, всі ріки й озера,водна маса океанів, але і грунтовий шар, значна частина тропосфери ісамий верхній шар земної кори - зони вивітрювання. На земній поверхніпрактично немає площ, де відсутня життя. Навіть в спекотних і безводнихтропічних пустелях або на поверхні високогірних льодовиків і полярних льодіввиявлені мікроби та інші мікроорганізми.
Знання пробіосфері сьогодні як ніколи актуальні і необхідні. Людина вийшла за межіможливостей біосфери і активно перетворює її. У більшості випадкуподібні перетворення вкрай негативно позначаються на самій біосфері.
Сьогоднінеобхідно створення концепції збереження біосфери, її охорони. Тільки направляючизусилля на збереження природного середовища хоча б в тому вигляді, якою вона є зараз,ми зможемо зберегти на планеті умови для існування людства.
У данійроботі ми розглянемо поняття біосфери, її структуру, особливості еволюції,ресурси і межі стійкості.
1. ПОНЯТТЯ І ЕВОЛЮЦІЯБІОСФЕРИ
Біосфера (від біо ... ісфера), оболонка Землі, склад, структура і енергетика якої в істотнихрисах обумовлені минулого або сучасного діяльністю живих організмів.
Біосфера охоплює частинуатмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємопов'язані складнимибіогеохімічними циклами міграції речовин і енергії (за В. І. Вернадського, -біогенна міграція атомів); початковий момент цих циклів укладений втрансформації сонячної енергії рослинами і синтезі біогенних речовин наЗемлі. Термін "біосфера" ввів в 1875 австрійський геолог Е. Зюсс.
Загальне вчення про біосферустворено в 20-30-х рр.. 20 в. В. І. Вернадським, розвинув ідеї В. В. Докучаєва прокомплексному природно-історичному аналізі взаємодіючих в природірізноякісних об'єктів і явищ (факторів грунтоутворення) і виявленнісамостійних природних об'єктів гетерогенної структури і складу (грунту,природні зони). В основі вчення Вернадського лежать уявлення:
1) про планетарнугеохімічної ролі живої речовини (сукупність всіх живих організмів,існували або існують у певний відрізок часу, розглянутихяк потужний геологічний, фактор; на відміну від живих істот, що вивчаються вбіології на всіх рівнях їх організації, починаючи від молекулярного, живеречовина, в розумінні Вернадського, як біогеохімічний фактор, кількісновиражається в елементарному хімічному складі, масі та енергії).
2) про організованості біосфери,що є продуктом складного перетворення речовинно-енергетичного таінформаційного потоків живою речовиною за час геологічної історії Землі.
Біосфера включає нетільки область життя (біогеосфери, фітогеосферу, геомеріду, вітасферу), але іінші структури Землі, генетично пов'язані з живою речовиною.
За Вернадському, речовина біосфераскладається з семи різноманітних, але геологічно взаємопов'язаних частин:
- жива речовина;
- біогенну речовину;
- відсталу речовину;
- біокосні речовина;
- радіоактивна речовина;
- розсіяні атоми;
- речовина космічногопоходження.
В межах біосфери скрізьзустрічається або жива речовина, або сліди його біогеохімічної діяльності.Гази атмосфери (кисень, азот, вуглекислота), природні води, так само як ікаустобіоліти (нафти, вугілля), вапняки, глини та їх метаморфічні похідні(Сланці, мармур, граніти і ін) в своїй основі створені живою речовиноюпланети.
Шари земної кори,позбавлені в даний час живої речовини, але перероблені нею вгеологічному минулому, Вернадський відносив до області "колишніх біосфер". Біосферамозаїчна по структурі і складу, відображаючи геохімічну і геофізичнунеоднорідність лику Землі (океани, озера, гори, ущелини, рівнини і т.д.) інерівномірність у розподілі живої речовини по планеті як в минулі епохи,так і в наш час.
Максимальний вмістживої речовини гідросфери приурочено до мілководдя, мінімальне - до глибиннихакваторій (абиссаль); на суші ця нерівномірність проявляється в мозаїцібиогеоценотического покриву (ліси, болота, степи, пустелі та ін) з мінімумомщільності живої речовини у високогір'ях, пустелях і полярних областях. Елементарнаструктура активної частини сучасної біосфери - біогеоценоз.
Жива речовина виконуєтакі біогеохімічні функції: газові (міграція газів та їх перетворення);концентраційні (акумуляція живими організмами хімічних елементів ззовнішнього середовища); окислювально-відновні (хімічні перетворення речовин,містять атоми із змінною валентністю, - сполук заліза, марганцю,мікроелементів і т.д.); біохімічні та біогеохімічні функції,пов'язані з діяльністю людини (техногенез, форма творення і перетворенняречовини в біосфері, стимулююча перехід біосфери в новий стан -ноосферу). Сукупність цих функцій визначає всі хімічні перетворення в біосфері
Еволюція біосферидіалектично пов'язана з еволюцією форм живої речовини (організми та їхспівтовариства), ускладненням його біохімічних функцій, що відбуваються на тлігеологічної історії Землі.
У вченні про біосферувиділяють наступні основні аспекти: енергетичний, що висвітлює зв'язокБіосферний-планетарних явищ з космічними випромінюваннями (в основномусонячними) і радіоактивними процесами в земних надрах; біогеохімічний,відображає роль живої речовини в розподілі і поведінці атомів (точніше їхізотопів) в біосфері і її структурах; інформаційний, який вивчає принципиорганізації та управління, здійснювані в живій природі у зв'язку здослідженням впливу живої речовини на структуру та склад біосфери;просторово-часової, що висвітлює формування та еволюцію різнихструктур біосфери в геологічному часі у зв'язку з особливостямипросторово-часової організованості живої речовини в біосфері (проблемисиметрії та ін); ноосферний, що вивчає глобальні ефекти впливулюдства на структуру та хімію біосфери: розробка корисних копалин,отримання нових, відсутніх до того в біосфері речовин (наприклад, чистіалюміній, залізо та інші метали), перетворення біогеоценотіческіх структур біосфери(Зведення лісів, осушення боліт, розорювання цілинних земель, створенняводосховищ, забруднення вод, грунтів і атмосфери продуктами господарськоїдіяльності, внесення добрив, ерозія грунтів, лісонасадження, будівництвоміст, гребель, промислове господарство і т.д.).
Вихід людини в космос,за межі біосфери, стимулюватиме розробку нових сторін вчення про біосферу.Істотний момент вчення про біосферу - уявлення про взаємозв'язки (прямих ізворотних зв'язках) і сполученої еволюції всіх структур біосфери. Цеуявлення покладено в основу розробки багатьма національними таміжнародними організаціями, науковими центрами та лабораторіями проблеми"Біосфера і людство". Вирішенню цієї проблеми служать заходи,в яких беруть участь багато країн, наприклад Міжнародне гідрологічнедесятиліття, Міжнародна біологічна програма і т.д. Підвищенийінтерес до вивчення біосфери викликаний тим, що локальне вплив людини на біосферу,характерне для всієї попередній історії, змінилося в 20 в. глобальним йоговпливом на склад, структуру і ресурси біосфери. На планеті немає ділянки сушіабо моря, де б не були виявлені сліди діяльності людини. Один з яскравихприкладів - глобальні випадання радіоактивних опадів - продуктів ядерних вибухів.
В атмосфері, океані та насуші повсюдно присутні (нехай у самих незначних кількостях)продукти згоряння нафти, вугілля, газів, відходи хімічної та іншої індустрії,отрутохімікати та добрива, що зносяться з полів в процесі водної та вітрової ерозії.Інтенсивне і нераціональне використання ресурсів біосфери - водних, газових,біологічних та ін, які згубно гонкою озбро...
