БІЛОРУСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РЕФЕРАТ
На тему:
"Гострий та хронічний гломерулонефрит"
МІНСЬК, 2008
Гломерулонефрити (ГН) - група морфологічно різнорідних імунозапальних захворювань з переважним ураженням клубочків, а також із залученням канальців і проміжній (інтерстиціальної) тканини.
Гломерулонефрити є самостійними нозологічними формами, але можуть зустрічатися і при багатьох системних захворюваннях, таких як ВКВ, геморагічний васкуліт, ІЕ та ін (тут це буде синдром).
На всіх етапах розвитку провідну роль відіграє персистирование етіологічного фактора, відомого, на жаль, лише у 1 з 10 хворих.
Основні клінічні типи гломерулонефритів:
В· гострий постстрептококовий ГН (≈ 10%);
В· хронічний ГН (> 70% усіх ГН);
В· швидкопрогресуючий ГН (близько 1%).
ЕТІОЛОГІЯ
В· інфекції (80%):
В· бактеріальні (стафілококи, стрептококи (ОІ-гемолітичний групи А - 80% інфекційних ГН) та ін;
В· вірусні (гепатит В, гепатит С та інші), часто у дітей;
В· паразитарні.
В· токсичні речовини (органічні розчинники, алкоголь, свинець, ртуть, ліки (в т. ч. лазикс, антибіотики) та ін.)
В· екзогенні неінфекційні антигени, які діють із залученням імунних механізмів, у т. ч. за типом атопії (щеплення, сироватки).
В· екзогенні антигени (рідко): ДНК, пухлинні (наприклад, при розпаді; захворювання системи крові), сечова кислота (подагра).
Гострий гломерулонефрит (ГГН) - це імуноалергічна захворювання з переважним ураженням судин клубочків.
Чоловіки хворіють в 2 рази частіше жінок, переважний вік - до 40 років.
ГГН розвивається через 6-12 днів після інфекції (до цього часу виробляються антитіла), зазвичай стрептококової (ангіна, тонзиліт, піодермія, скарлатина); найбільш нефрітогеннимі ОІ-гемолітичний стрептокок групи А, особливо штами 12 і 49.
Охолодження викликає рефлекторні розлади кровопостачання нирок і впливає на перебіг імунологічних реакцій.
КЛІНІКА
Клінічні синдроми:
В· сечовий синдром (протеїнурія і/або гематурія);
В· нефротичний синдром (набряки, протеїнурія більше 3,0-3,5 г/добу, гіпоальбумінурія, гіперліпідемія);
В· артеріальна гіпертензія;
В· порушення функції нирок.
Уражаються завжди обидві нирки. Болі практично не буває, може бути відчуття холоду або важкості в попереку.
Початок захворювання:
В· олігурія (при вираженому процесі) 400-700 мл/добу, це один з симптомів гострого нефриту; можлива анурія (ГНН);
В· у багатьох хворих протягом декількох днів незначна або помірна азотемія (підвищуються креатинін і сечовина);
В· часто при ГГН знижуються гемоглобін і еритроцити в периферичній крові (через те, що рідина не виводиться, відбувається розведення крові).
Набряковий синдром:
В· набряки - рання ознака захворювання у 80-90% хворих; розташовуються вони переважно на обличчі і разом з блідістю шкіри створюють характерне "обличчя нефрітіка" (нефрітіческом набряки), ці набряки щільні немає слідів від надавлювання; з'являються після ночі;
В· часто рідина накопичується в порожнинах (плевральної, черевної, порожнини перикарда);
В· надбавка маси тіла за короткий час може досягати 15-20 кг і більше, але через 2-3 тижні набряки зазвичай зникають (т. к. відновлюється діурез).
Артеріальна гіпертензія:
В· спостерігається у 70-90% хворих (АТ до 180/120), можливий розвиток ОЛЖН;
В· на ЕКГ можуть спостерігатися зміни зубців R і Т в стандартних відведеннях, нерідко глибокий (але не широкий!) зубець Q і кілька знижений вольтаж комплексу QRS;
В· АГ при ГГН може супроводжуватися розвитком еклампсії (гострої енцефалопатії), але уремії при цьому немає.
2 причини АГ:
1) гіперволемія (↑ САД, ↑ ДАТ);
2) ↑ ОПСС (запалення в клубочках, на периферії) в†’ ↑ ДАТ.
ПРОГНОЗ
Виходячи ГГН:
1. Може настати повне одужання.
2. Летальність - рідко (хворі помирають від еклампсії, ОЛЖН (Набряк легенів), але не від ХНН).
3. Перехід в хронічний перебіг (1/3-1/2 випадків).
В· в гострому періоді хворі непрацездатні і повинні знаходитися в стаціонарі;
В· при типовому перебігу через 2-3 місяці може настати повне одужання.
Сечовий синдром: протеїнурія від 0,33 до 1-2-3 і набагато більше г/сут. Якщо 1) протеїнурія більше 3-3,5 г/добу (залежить від маси тіла), то це нефротичний синдром. Така кількість білка організм не в змозі восстановіть.2) Гипопротеинемия. Якщо рівень білка в крові становить менше 55 г/л, то з'являються 3) набряки (або навіть раніше, якщо губилися переважно альбуміни). Це не нефрітіческом набряки. Вони локалізуються там, де вище гідростатичний тиск (ноги (стоячи), спина (лежачи)), м'які (сліди від надавлювання), з'являються швидко. Це - нефротичний набряки. Через компенсаторного посилення синтезу холестерину спостерігається 4) гіперхолестеринемія. Крім протеїнурії мається ерітроцітурія (еритроцитів більше, ніж лейкоцитів). Потрібно проводити пробу по Нечипоренко та визначати кількість формених елементів в 1 мл сечі. З втратою білка буде і циліндрурія.
ДІАГНОСТИКА
Оцінка функціонального стану нирок: вимірюємо сечовину і креатинін крові. Сечовина може бути збільшена при голодуванні, розпаді пухлини, надмірному вживанні білка, тому треба обов'язково досліджувати креатинін (При вищезгаданих станах його рівень буде в нормі).
Спеціальні методи дослідження:
1) УЗД нирок;
2) ізотопна ренографія (див. малюнок):
В· в/в водиться гіппуран, мічений йодом;
В· препарат вибірково накопичується в нирках і виводиться тільки через них;
В· ставиться 2 датчика на поперек і 1 - на область серця;
В· крива складається з двох відрізків: секреторний сегмент говорить про роботі клубочків і їх здатності захоплювати з крові гіппуран, екскреторної - про роботу канальців і збірних трубочок;
В· при ГН знижена ниркова секреція, тому перший відрізок розташований нижче норми;
В· не забуваємо, що обидві нирки уражуються однаково.
3) ниркова біопсія (проводиться у всіх обласних містах). Рекомендується всім хворим.
ПРОФІЛАКТИКА
Профілактика загострень ГН:
В· особи, що перенесли ГГН ставляться на диспансерний облік; боротьба з осередкової інфекцією, особливо в мигдаликах (!);
В· протипоказана робота, пов'язана з охолодженням, у вологому середовищі;
В· особам, які страждають на алергічні захворювання (кропив'янка, БА, сінна лихоманка) протипоказані профілактичні вакцинації.
---- "" - "" ----
Хронічний гломерулонефрит (ХГН) - це збірна група захворювань, різних за походженням і морфологічним проявам, характеризуються первинним ураженням клубочкового апарату нирок, у внаслідок чого розвивається гломерулосклероз і ХНН.
ХГН - довгостроково (не менше року) протекающее імунне двостороннє захворювання нирок. Це захворювання закінчується (іноді через багато років) сморщиванием нирок і смертю хворих від ХНН. ХГН може бути як результатом ГГН, так і первинно-хронічним, без попередньої гострої атаки.
ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ
В· найважливіший етіологічний фактор - інфекція (часто не знаходять);
В· принципово будь-яка інфекція, хоча і з різною частотою, може призвести до розвитку захворювання;
В· переохолодження (організму, а не бруньок);
В· можливий розвиток захворювання після вакцинації (особливо у дітей);
В· має значення спадкова схильність (достовірно частіше HLA W19 і B8).
Гістологічні зміни (дуже важлива БІОПСІЯ):
В· запалення клубочків (інфільтрація клітинами запалення);
В· проліферація мезангіальних, епі...
