Міністерство освіти Російської Федерації
Пензенський Державний Університет
Медичний Інститут
Кафедра Терапії
Зав. кафедрою д.м.н.
Реферат
на тему:
В«Основи інфузійної терапії В»
Виконала: студентка V курсу
Перевірив: к.м.н., доцент
Пенза
2008
План
1. Мета і суть інфузійної терапії
2. Проведення інфузійної терапії
3. Шляхи введення інфузійних розчинів
4. Катетеризація вен і артерій
Література
1. ЦІЛЬ І СУТЬ інфузійної терапії
Інфузійна терапія - це парентеральная рідинна терапія. Її основною метою є відновлення і підтримка обсягу і якісного складу рідини у всіх водних просторах організму - в судинному, позаклітинному і клітинному. Інфузійна терапія застосовується тільки в тих випадках, коли неможливий або обмежений ентеральної шлях засвоєння рідини і електролітів, або є значна крововтрата, яка вимагає негайного відшкодування.
Інфузії розчинів повинні проводитися з урахуванням наявних порушень системи регуляції водного і електролітного обміну, в якій беруть участь в першу чергу нирки, надниркові, гіпофіз і легкі. Ця регуляція порушується при самих різноманітних станах і захворюваннях, наприклад при шоку, серцевої і ниркової недостатності, в післяопераційному періоді, при гастроінтестинальних втратах, незбалансованому надходженні і виділенні рідини.
Інфузійна терапія включає в себе базисну терапію, тобто забезпечення фізіологічної потреби організму у воді та електролітах, і корригирующую терапію, метою якої є корекція наявних порушень водно-електролітного балансу, у тому числі концентрації білків і гемоглобіну крові. Загальний обсяг інфузійної терапії складається з двох частин: 1) обсягу і складу інфузійних середовищ для базисного забезпечення; 2) обсягу і складу інфузійних середовищ для корекції порушень. Таким чином, добовий обсяг інфузійної терапії в залежності від виявлених порушень може бути більшим або дорівнювати тільки до фізіологічних умовам підтримки балансу води та електролітів.
Для складання загальної програми інфузійної терапії необхідний перерахунок загального вмісту електролітів і вільної води в розчинах. Виявляють протипоказання до призначення того або іншого компонента лікування. Шляхом підбору базисних інфузійних розчинів і додавання електролітних концентратів створюється основа для збалансованої рідинної терапії. Як правило, при інфузійної терапії в процесі здійснення програми потрібна корекція. Триваючі патологічні втрати повинні бути адекватно відшкодовані. При цьому обсяг і склад втрачаються рідин (виділення з шлунка і кишечника, по дренажу, діурез і т.д.) необхідно точно вимірювати і, по можливості, визначати їх склад. Якщо це не вдається, то потрібно виходити з даних іонограми і підбирати підходящі розчини.
У табл. 1 представлений електролітний склад біологічних рідин організму. Користуючись таблицею, вибирають необхідні інфузійні середовища, відповідні патологічним втратам. При дуже тяжких порушеннях необхідно проводити велику корекцію, і частка базисних розчинів виявляється невеликий. У цих випадках базисні розчини використовуються як додаток до коригуючої.
Таблиця 1.
Втрата води і електролітів у біологічних рідинах
Рідина
Середній обсяг втрат, мл/24 год
Концентрація електролітів, ммоль/л
Na +
До +
Cl -
НСО 3 -
Плазма крові
136-145
3,5-5,5
98-106
23-28
Шлунковий сік
2500
містить НС1
10-110
1-32
8-55
0
не містить НС1
8 - 120
1-30
1000
20
Жовч
700-1000
133-156
3,9-6,3
83-110
38
Панкреатичний сік
1000
113-153
2,6-7,4
54-95
110
Секрет тонкого кишечника
3000
72-120
3,5-6,8
69 - 127
30
В»ілеостоми свіжої
100-4000
112-142
4,5-14
93-122
30
»» старої
100-500
50
3
20
15-30
В»цекостома
100-3000
48-116
11,1-28,3
35-70
15
Рідка фракція фекалій
100
10
10
15
15
Пот
500-4000
30-70
0-5
30-70
0
2. ПРОВЕДЕННЯ Інфузійна терапія
У всіх випадках потрібно складання програми інфузійної терапії з обгрунтуванням її в історії хвороби. Найважливіші умови правильності інфузійної терапії: дозування, швидкість інфузії, склад розчинів. Слід пам'ятати, що передозування часто більш небезпечна, ніж деякий дефіцит рідини. Інфузії розчинів, як правило, проводяться на тлі порушеної системи регуляції водного балансу, тому швидка корекція часто неможлива і небезпечна. Виражені порушення водно-електролітного балансу і рідинного розподілу зазвичай вимагають тривалої багатоденної терапії. Особливу увагу при проведенні інфузійної терапії слід приділяти хворим із серцевою, легеневою і нирковою недостатністю, хворим похилого та старечого віку. Обов'язковий контроль клінічного стану хворого, гемодинаміки, дихання, діурезу. Кращі умови досягаються при моніторингу функцій серця, легенів, мозку, нирок. Чим важче стан хворого, тим частіше проводять дослідження лабораторних даних і вимірювання різних кліні...
