Реферат по дисципліни В«Фізична культураВ»
на тему В«Основи лікувальної фізкультуриВ»
Загальні основи лікувальної фізкультури
Заняття ЛФК надають лікувальний ефект тільки при правильному, регулярному, тривалому застосуванні фізичних вправ. У цих цілях розроблені методика проведення занять, показання та протипоказання до їх застосування, облік ефективності, гігієнічні вимоги до місць занять.
Розрізняють загальну і приватні методики ЛФК. Загальна методика ЛФК передбачає правила проведення занять (процедур), класифікацію фізичних вправ, дозування фізичного навантаження, схему проведення занять у різні періоди курсу лікування, правила побудови окремого заняття (процедури), форми застосування ЛФК, схеми режимів руху. Окремі методики ЛФК призначені для певної нозологічної форми захворювання, травми і індивідуалізуються з урахуванням етіології, патогенезу, клінічних особливостей, віку, фізичної підготовленості хворого. Спеціальні вправи для впливу на уражені системи, органи обов'язково повинні поєднуватися з общеукрепляющими,, що забезпечує загальну і спеціальну тренування.
Фізичні вправи виконують після їх пояснення або показу. У хворих літнього віку, з органічними ураженнями ЦНС слід поєднувати показ і словесне пояснення вправ. Під час занять повинна бути спокійна обстановка, хворого не повинні відволікати сторонні розмови та інші подразники.
Фізичні вправи не повинні посилювати больових відчуттів, так як біль рефлекторно викликає спазм судин, скутість рухів. Вправи, що викликають біль, слід проводити після попереднього розслаблення м'язів, в момент видиху, в оптимальних вихідних положеннях. З перших днів занять хворого слід навчати правильному диханню і вмінню розслабляти м'язи. Розслаблення легше досягається після енергійного м'язового напруги. При односторонніх ураженнях кінцівок навчання розслабленню починають зі здорової кінцівки. Музичне супровід занять підвищує їх ефективність.
Основними засобами ЛФК є фізичні вправи і природні фактори природи. Фізичних вправ багато, і вони по-різному впливають на організм.
Класифікація фізичних вправ
Фізичні вправи в ЛФК поділяють на три групи: гімнастичні, спортивно-прикладні та гри.
Гімнастичні вправи
Складаються з поєднаних рухів. З їх допомогою можна впливати на різні системи організму і на окремі м'язові групи, суглоби, розвиваючи і відновлюючи силу м'язів, швидкість, координацію і т. д. Всі вправи поділяються на Загальнорозвиваючі (загальнозміцнюючі), спеціальні та дихальні (статичні і динамічні).
Загальнозміцнюючі вправи
Застосовують для оздоровлення і зміцнення організму, підвищення фізичної працездатності та психоемоційного тонусу, активізації кровообігу, дихання. Ці вправи полегшують лікувальну дію спеціальних.
Спеціальні вправи
Вибірково діють на опорно-руховий апарат. Наприклад, на хребет - при його викривленнях, на стопу - при плоскостопості і травмі. Для здорової людини вправи для тулуба є общеукрепляющими; при остеохондрозі, сколіозі їх відносять до спеціальних, так як їх дія спрямована на вирішення завдань лікування - збільшення рухливості хребта, корекцію хребта, зміцнення оточуючих його м'язів. Вправи для ніг є общеукрепляющими для здорових людей, а після операції на нижніх кінцівках, травмі, парезах, захворюваннях суглобів ці ж вправи відносять до спеціальних. Одні і ті ж вправи в залежності від методики їх застосування можуть вирішувати різні завдання. Наприклад, розгинання і згинання в колінному або іншому суглобі в одних випадках направлено для розвитку рухливості, в інших - для зміцнення м'язів, що оточують суглоб (вправи з обтяженням, опором), в цілях розвитку м'язово-суглобового почуття (точне відтворення руху без зорового контролю). Зазвичай спеціальні вправи застосовують у поєднанні з общеразвивающими.
Гімнастичні вправи поділяють на групи:
В· по анатомічному ознакою;
В· за характером вправи;
В· за видовим ознакою;
В· за ознакою активності;
В· за ознакою використовуваних предметів і снарядів.
За анатомічній ознаці виділяють наступні вправи:
В· для дрібних м'язових груп (кисті, стопи, обличчя);
В· для середніх м'язових груп (шия, передпліччя, плече, гомілка, стегно);
В· для великих м'язових груп (верхні і нижні кінцівки, тулуб),
В· комбіновані.
За характером м'язового скорочення вправи поділяють на дві групи:
В· динамічні (Ізотонічні);
В· статичні (Ізометричні).
Скорочення м'язи, при якому вона розвиває напругу, але не змінює своєї довжини, називається ізометричним (статичним). Наприклад, при активному підніманні ноги вгору з вихідного положення лежачи на спині хворий виконує динамічну роботу (підйом); при утриманні піднятою вгору ноги протягом деякого часу робота м'язів здійснюється в ізометричному режимі (статична робота). Ізометричні вправи ефективні при травмах в період іммобілізації.
Найчастіше використовують динамічні вправи. При цьому періоди скорочення чергуються з періодами розслаблення.
За характером розрізняють і інші групи вправ. Наприклад, вправи на розтягування застосовують при тугорухливості суглобів.
За видовою ознакою вправи підрозділяють на вправи:
В· в метанні,
В· на координацію,
В· на рівновагу,
В· в опорі,
В· виси та упори,
В· лазіння,
В· коригуючі,
В· дихальні,
В· підготовчі,
В· порядкові.
Вправи в рівновазі використовують для вдосконалення координації рухів, покращення постави, а також для відновлення цієї функції при захворюваннях ЦНС і вестибулярного апарату. Коригуючі вправи спрямовані на відновлення правильного положення хребта, грудної клітки і нижніх кінцівок. Вправи на координацію відновлюють загальну координацію рухів або окремих сегментів тіла. Застосовуються з різних ІП з різним поєднанням рухів рук і ніг в різних площинах. Необхідні при захворюваннях і травмах ЦНС і після тривалого постільного режиму.
За ознакою активності динамічні вправи поділяють на наступні:
В· активні,
В· пасивні,
В· на розслаблення.
Для полегшення роботи м'язів-згиначів і м'язів-розгиначів руки і ноги вправи проводять в ІП лежачи на бокy, протилежному вправлятися кінцівки. Для полегшення роботи м'язів стопи вправи проводять в ІП на боці на стороні вправлятися кінцівки. Для полегшення роботи приводять і відводять м'язів рук і ніг вправи проводять в ІП на спині, животі.
Для ускладнення роботи м'язів-згиначів і м'язів-розгиначів руки і ноги вправи проводять в ІП лежачи на спині, животі. Для ускладнення роботи приводять і відвідних м'язів рук і ніг вправи проводять в ІП лежачи на боці, протилежному вправлятися кінцівки.
Для виконання вправ із зусиллям застосовують опір, який чиниться інструктором або здоровою кінцівкою.
Подумки уявні (фантомні), ідеомоторних вправи або вправи В«в посилці імпульсів до скорочення В»виконують подумки, застосовують при травмах в період іммобілізації, периферичних паралічах, парезах.
Рефлекторні вправи полягають у впливі на м'язи, віддалені від тренованих. Наприклад, для зміцнення м'язів тазового поясу і стегна застосовують вправи, зміцнюють м'язи плечового пояса.
Пасивними називають вправи, що виконуються за допомогою інструктора, без вольового зусилля хворого, при відсутності активного скорочення м'яза. Пасивні вправи застосовують, коли хворий не може виконати активний рух, для попередження тугоподвижности в суглобах, для відтворення правильного рухового акту (при парезах ...
