надання першої долікарської допомоги ПОСТРАЖДАЛИМ
Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Перша долікарська допомога - комплекс термінових заходів, необхідних для полегшення подальшої кваліфікованої медичної допомоги.
Кожна людина повинна володіти прийомами долікарської допомоги при різних нещасних випадках.
Цілий ряд позитивних факторів, пов'язаних з введенням автоматизації і механізації виробничих процесів в народному господарстві, викликає і несприятливий вплив на життя людини: це травми та профзахворювання.
Сільськогосподарське виробництво, зважаючи його особливостей (польові стани, ферми, бригади, окремі сільськогосподарські агрегати і машини розташовані далеко від центральної садиби сільськогосподарського підприємства, де зазвичай розташовуються медпункти), характеризується не тільки розкиданістю робочих місць по великій території, але і підвищеною небезпекою ускладнити захворювання при роботі в польових умовах і на фермах. Перебуваючи в таких умовах, особливо важливо знати прийоми і методи надання першої долікарської допомоги потерпілим.
Перша допомога - це сукупність простих, доцільних заходів з охорони здоров'я і життя потерпілого від травм або раптового захворювання.
Правильно надана перша допомога скорочує час спеціального лікування, сприяє якнайшвидшому загоєнню ран і дуже часто - це вирішальний момент при врятуванні життя потерпілого. Першу допомогу необхідно надавати відразу ж на місці події, швидко і вміло, ще до приходу лікаря або транспортування потерпілого в лікувальну установу. Щоб перша долікарська допомога постраждалим була ефективною і своєчасною, потрібно забезпечити на всіх робочих ділянках наявність медичної аптечки з необхідним комплектом медичного приладдя і ліків, а також періодично проводити навчання працюючих.
Перша долікарська допомога включає:
* негайне звільнення від впливу небезпечних факторів;
* надання першої долікарської допомоги;
* виклик швидкої медичної допомоги або організацію доставки потерпілого в лікувальну установа.
1.1 Послідовність у наданні першої долікарської допомоги
При наданні першої допомоги необхідно дотримуватися певної послідовності, що вимагає швидкої і правильної оцінки стану потерпілого. Всі дії повинні бути доцільними, обдуманими, рішучими, швидкими і спокійними.
Перш за все, потрібно оцінювати обстановку, при якій стався нещасний випадок, і вжити заходів щодо припинення дії травмуючого фактора (відключити від лінії електричного струму і т.д.). Необхідно швидко і правильно оцінити стан потерпілого, чому сприяє вплив обставин, за яких сталася травма, часу і місця її виникнення. Це особливо важливо, якщо хворий знаходиться без свідомості. При огляді потерпілого встановлюють, живий він чи мертвий, визначають вид і тяжкість травми.
На підставі швидкого огляду хворого визначають спосіб і послідовність надання долікарської допомоги, а також з'ясовують наявність медичних препаратів та засобів для надання першої долікарської допомоги або застосування інших підручних засобів, виходячи з конкретних умов.
Після цього, не втрачаючи часу, приступають до надання першої долікарської допомоги і викликають швидку допомогу або організовують транспортування потерпілого в найближчу лікувальну установу, не залишаючи хворого без нагляду.
1.2 Виявлення ознак життя і смерті
При важкій травмі, ураженні електричним струмом, утопленні, удушенні, отруєнні, ряді захворювань може виникнути втрата свідомості, тобто стан, коли потерпілий лежить без рухів, не відповідає на питання, не реагує на дії оточуючих. Це виникає в результаті порушення діяльності центральної нервової системи, головним чином головного мозку - центру свідомості.
Надає допомогу повинен чітко і швидко відрізнити втрату свідомості від смерті. При виявленні мінімальних ознак життя необхідно негайно приступити до надання першої долікарської допомоги і, перш все, постаратися оживити потерпілого.
Ознаки життя:
* наявність серцебиття; визначається прикладанням вуха до грудної клітки в області серця;
* наявність пульсу в артеріях. Його визначають на шиї (сонна артерія), в області променевого суглоба (променева артерія), в паху (стегнова артерія);
* наявність дихання. Його визначають по руху грудної клітки і живота, по зволоженню дзеркала, прикладеного до носа, рота потерпілого, по руху распушенного шматочка вати, піднесеного до носовою отворам;
* наявність реакції зіниць на світло. Якщо освітити око пучком світла (наприклад, ліхтариком), то спостерігається звуження зіниці - позитивна реакція зіниці; при денному світлі цю реакцію можна перевірити так: на деякий час закривають око рукою, потім швидко відводять руку в сторону, при цьому буде помітно звуження зіниці.
Наявність ознак життя сигналізує про необхідність негайного проведення заходів з пожвавлення потерпілого.
Слід пам'ятати, що відсутність серцебиття, пульсу, дихання і реакції зіниць на світло ще не свідчить про те, що потерпілий мертвий. Подібний комплекс симптомів може спостерігатися і при клінічній смерті, при якій необхідно надавати потерпілому допомогу в повному обсязі.
Клінічна смерть - короткочасна перехідна стадія між життям і смертю, тривалість її 3 - 6 хв. Дихання і серцебиття відсутні, зіниці розширені, шкірні покриви холодні, рефлексів немає. У цей короткий період ще можливе відновлення життєвих функцій при допомогою штучного дихання і непрямого масажу серця. У більш пізні терміни наступають незворотні процеси в тканинах, і клінічна смерть переходить в біологічну.
Явні ознаки смерті, при яких надання допомоги безглуздо:
- помутніння і висихання рогівки ока;
-охолодження тіла і поява трупних плям (синьо-фіолетові плями виступають на шкірі);
-трупне задубіння. Цей безперечний ознака смерті виникає через 2-4 години після смерті.
Оцінивши стан постраждалого, наявність ознак життя або клінічної смерті, приступають до надання першої долікарської допомоги, характер якої залежить від виду травми, ступеня пошкодження і стану потерпілого.
При наданні першої допомоги важливо не тільки знати, як її надати, але й уміти правильно поводитися з потерпілим, щоб не заподіяти йому додаткової травми.
1.3 Серцево-судинна реанімація
Слово "реанімація", або "Пожвавлення", означає повернення до життя людини, що знаходиться в стані клінічної смерті. Оскільки основні її ознаки - зупинка серця і дихання, то і заходи щодо пожвавлення постраждалих направлені на підтримку функції кровообігу і дихання.
Гостра дихальна недостатність і її крайній ступінь - зупинка дихання незалежно від причини призводять до зниження вмісту кисню в крові і надмірного накопичення вуглекислого газу. В Внаслідок цього в організмі відбувається порушення роботи всіх органів, яке можна усунути лише своєчасним початком виконання штучного дихання. Це єдиний метод лікування у випадках, коли самостійне дихання потерпілого не може забезпечити насичення крові киснем.
Штучне дихання може бути здійснено декількома методами вдування повітря. Найпростіші з них - "Рот в рот", "рот в ніс" - коли уражена нижня щелепа; та спільний - виконується при пожвавленні маленьких дітей.
Штучне дихання методом "рот в рот ". Для проведення штучного дихання необхідно покласти потерпілого на спину, розстебнути одяг, що стискує грудну клітку і забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, видаляючи з рота потерпілого рідина або слиз носовою хусткою. Для забезпечення нормальної прохідності дихальних шляхів голову потерпілого слід відвести назад, підклавши одну руку під шию, а інший, натиснувши на лоб, утримувати голову...
