ЗМІСТ
Введення
1. Медико-соціальна структура онкологічної служби
1.1 Онкологічні диспансери
1.2 Паліативна допомога. Хоспіс
1.3 Організації паліативної терапії дітей з онкологічними захворюваннями
2. Якість життя - основне завдання медико-соціальної допомоги онкологічним хворим
3. Проблеми соціальної реабілітація онкологічних хворих
4. Медико-соціальна експертиза онкологічних хворих
Висновок
Список літератури
ВСТУП
В останні століття суспільство стрімко розвивалося у всіх напрямках. Розумна діяльність людини дала величезні можливості для зміни середовища її проживання з метою створення умов, найбільш комфортних для життя і сприяють продуктивному задоволенню своїх фізіологічних потреб. В результаті життєдіяльності людини значно змінився хімічний склад води, повітря, продуктів харчування. Існування в новій, неприродною, а часто досить агресивною для людини середовищі, функціонування, відмінне від природного, призводить до всіляких порушень тих чи інших його систем. Погіршується як фізичне, так і психічне та духовне здоров'я індивіда. Однією з актуальних соціальних проблем наших днів стали онкологічні захворювання.
У сучасних умовах посилення соціальних проблем у нашій країні, погіршення показників здоров'я населення зростає об'єктивна потреба вирішення взаємопов'язаних завдань медичного і соціального характеру на якісно новому рівні. Виникла необхідність створення нових механізмів, форм і методів медико-соціальної допомоги населенню як нових соціальних технологій, які забезпечать громадянам комплексні соціальні послуги в разі захворювання, втрати працездатності та т. д. і будуть сприяти вирішенню пов'язаних зі здоров'ям соціальних проблем. Внаслідок цього в 90-і рр.. в Росії стала розвиватися медико-соціальна робота як якісно новий напрямок соціальної роботи і вид професійної діяльності. Її становлення обумовлене сучасним станом охорони здоров'я, соціального захисту населення, інших соціальних інститутів у умовах реформування економічного укладу та структури суспільних відносин.
1. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ОНКОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
1.1 Онкологічні диспансери
Боротьба з онкологічними захворюваннями передбачає насамперед раннє їх виявлення. Тому профілактичні огляди з метою виявлення злоякісних новоутворень і предопухлевих захворювань є найбільш можливими в роботі всіх лікувально-профілактичні установ.
Науково-дослідні і лікувально-профілактичні установи, що займаються вивченням, лікуванням і профілактикою злоякісних пухлин, називаються онкологічними, від грецького слова онкоса - пухлина.
Науковці та лікарі цих установ називаються онкологами.
Онкологічна служба почала створюватися в основному з 1945 р. До цього в Москві, Ленінграді, Києві, Харкові, Баку та інших великих містах були науково-дослідні інститути, але стрункої мережі онкологічних закладів не було. Створена в повоєнні роки і поступово удосконалюється організація онкологічної служби є потужним ланкою по наданню спеціалізованої допомоги в системі охорони здоров'я. Онкологічну службу в країні забезпечують безліч науково-дослідних інститутів онкологічного й рентгенологічного профілю, онкологічних диспансерів, онкологічних відділень і кабінетів.
У проблемі боротьби зі злоякісними пухлинами важлива роль належить науці. Наукові дослідження, проводяться онкологами, спрямовані на вивчення причин виникнення злоякісних новоутворень, механізму канцерогенезу, на розробку ранньої діагностики та лікування онкологічних хворих, організацію протиракової боротьби, профілактику та епідеміологію пухлин.
Ці питання розробляються науково-дослідними інститутами онкологічного і рентгено-радіологічного профілю і багатьма лікувально-профілактичними установами.
В основу організації практичної онкологічної служби лягли принципи профілактичного охорони здоров'я, які передбачають єдиний, плановий характер роботи онкологічної служби, кваліфіковану безкоштовну допомогу, профілактичну спрямованість (обслуговування по диспансерному типу), соціальне забезпечення в разі повної або часткової втрати працездатності. Одним із принципів, лежать в основі організації протиракової боротьби, є також наближення спеціалізованої допомоги до онкологічним хворим, що досягнуто створенням системи строгого районування мережі онкологічних закладів.
Онкологічний диспансер є основною ланкою в системі протиракової боротьби, забезпечення кваліфікованої, спеціалізованої стаціонарної та поліклінічної медичної допомоги населенню, здійснює організаційно-методичне керівництво і координування діяльності всіх онкологічних установ, знаходяться в його підпорядкуванні. В онкологічному диспансері систематично вивчаються стан захворюваності злоякісними новоутвореннями і смертність від них, розробляються комплексні плани протиракових заходів, підвищується кваліфікація лікарів і середніх медичних працівників лікувально-профілактичних установ з питань онкології. Онкологічний диспансер є базою з підготовки студентів з онкології; в ньому вивчаються причини пізньої діагностики хворих злоякісними новоутвореннями і розробляються заходи, спрямовані на їх усунення; здійснюються повний облік онкологічних хворих та контроль за диспансерним наглядом [7.C.105].
Успіх роботи онкологічних диспансерів в більшій мірі забезпечується широким контактом з загальною лікувально-профілактичною мережею, поруч спеціалізованих служб (Протитуберкульозної, дерматовенерологічної, медико-санітарних частин великих підприємств та ін), хорошою підготовкою медичних працівників загальної медичної мережі.
Первинною ланкою в організації онкологічної допомоги населенню є онкологічні кабінети (Відділення) при поліклініках. Вони є масовими провідниками онкологічних ідей у ​​лікувальну мережу країни, першими консультантами поліклінічних лікарів з питань лікування та діагностики онкологічних хворих, організаторами профілактичних оглядів населення на виявлення онкологічних захворювань. Від них залежать повнота реєстрації онкологічних хворих, ефективність їх диспансерного спостереження.
В даний час стало ясно, що, вивчаючи якість життя хворих, недостатньо оцінювати лише ступінь збереження фізичних функцій і здатність до активності. Соціально-психологічні аспекти якості життя не менш важливі, але нерідко залишаються на другому плані. У сучасній системі охорони здоров'я спеціальні установи, що надають допомогу онкологічним хворим, з ряду причин не здатні здійснювати комплексну реабілітацію [6.C.105].
1.2 Паліативна допомога. Хоспіс
В даний час в Росії кожні дві хвилини вмирає онкологічний хворий у термінальній стадії раку різної локалізації. Організація допомоги цій категорії хворих настільки специфічна і обширна, що вимагає виділення окремого напрямку, позначуваного як "паліативна медицина" з організацією особливої вЂ‹вЂ‹структури, здатної надавати комплексну допомогу невиліковним хворим, їх родичам та близьким.
Паліативна допомога (Від латин. Pallatus - прикриваю, захищаю). Використовуються кілька визначень паліативної допомоги.
Паліативна допомога - активна загальна допомога пацієнтам та їх сім'ям, здійснювана мультіпрофессіональной командою фахівців в період, коли хвороба пацієнта не може бути вилікувана. Допомога спрямована на задоволення фізичних, психологічних, соціальних і духовних потреб пацієнта і на підтримку близьких. Мета - поліпшення якості життя хворого та членів його сім'ї.
Паліативна допомога - це комплекс медико-соціальних заходів, спрямованих на поліпшення якості життя безнадійно хворих людей і їх близьких. Головне завдання такого догляду - це поз...
