Зміст
2
1. Поняття 4
2. 12
2.1 Поняття 12
2.2 Метод 16
2.3 вживании активних методів Лікування ............................................... .... 18
2.4 вживании Пасивний методів Лікування ............................................... ... 22
3. Оцінка ефектівності МЕДИЧНОЇ реабілітації .............................................. 24
3.1 Досвід Лікування ДІТЕЙ з ДЦП по методіці В. Козявкіна ...................... 24
3.2 Проведення експерименту згідно методики В. Козявкіна ..................... 39
Список 44
Вступ
значний пошіреність захворювань и травм, складність и стійкість Порушення функцій, Що трівалою и часто стійкою Втрата працездатності, ставлять проблему МЕДИЧНОЇ реабілітації Хворов в ряд найважлівішіх медико-соціальніх проблем охорони здоров'я.
Багатолітня розробка авторами проблем реабілітації при різній патології дозволила вікласті Свої уявлення про відновне Лікування, обгрунтувати необхідність комплексних реабілітаційніх заходів, спрямованих на стімуляцію регенеративних для рестітуції процесів, Посилення компенсаторних механізмів, а кож запропонуваті Нові технологічні підході до відновного Лікування хвороб при різніх травмах и захворюваннях.
На базі сучасности фізіологічніх и клінічніх концепцій створені теоретичні основи лікувальної фізкультури, сістематізовані фізічні Вправи и візначені методичні положення до їх вживання. Таким чином, створені необхідні передумови для методичних розробок Конфіденційність харчування в області практичного вживання засобів лікувальної фізкультури (фізічніх вправо, масажу, працетерапії и ін.). Всі Це разом узяте спріяло формуваня вітчізняної школи лікувальної фізкультури.
Сучасна лікувальна фізкультура має тверді клініко-фізіологічні основі І Продовжує розвіватіся. В результаті багаточисельних експериментальних и клінічніх досліджень и спостережень показана Висока Ефективність методу лікувальної фізкультури при різніх захворюваннях и травмах, однозначно розшірені показання до застосування різніх засобів лікувальної фізкультури, віявлені механізмі їх лікувальної дії на Різні функції органів и систем організму. У Основі позитивного ефекта, Що отримується при вжіванні засобів лікувальної фізкультури, лежить процес дозованого Тренування, ведучій до підвіщення функціональніх здібностей Всього організму и Окрема Його систем и органів.
Актуальність даної тими Дуже велика, оскількі Дуже Багато ДІТЕЙ у Сейчас годину страждає хвороба ДЦП. Практичне Значення тими - у вжіванні вікладеної методики В. Козявкіна можна однозначно поліпшіті фізичний стан ДІТЕЙ.
Мета курсової роботи - довести Ефективність пропонованої методики.
Предмет дослідження - захворювання ДЦП у ДІТЕЙ.
Об'єкт дослідження - діти Із захворюванням ДЦП.
Работа Складається з 3-х частин. Вікорістані Різні літературні джерела інформації.
1. Поняття реабілітації
Реабілітація (від лат. rе - В«поверненняВ» halibis - В«здатністьВ») - Відновлення фізіологічного процесу. У Сучасне Поняття реабілітації входять бісоціальні закономірності Відновлення здоров'я и працездатності Хворов и інвалідів в комплексі з соціальнімі и економічнімі умів, Що їх визначаються. Ця проблема вірішується за допомог підходу, Який передбачає комплексне оцінку біологічного, особового и соціального аспектів Вирішення ОСНОВНОЇ проблеми.
Об'єктом реабілітаційного процесу є Хворов людина. Реабілітаційній процес проходити три стадії.
I - відновне Лікування.
II - стадія ресоціалізації, з відновленням Звичайний відів жіттєдіяльності, а кож соціальніх навіків.
III - повернення реабілітанта в звічайні Умови життя.
Основні принципи реабілітації представляють: ранній початок, спадкоємність, етапність, індівідуальній підхід, комплексність заходів, Що проводяться.
Реабілітація Продовжує Лікування и передує діспансерізації и вторінній профілактіці.
Реабілітація почінається відразу після постановки діагнозу, часто реабілітаційні заходь почінаються в реанімаційніх відділеннях відразу після проведення Операції.
Успіхі цівілізації, науково-технічний прогрес, досягнення медицини, на жаль, не привели до зниженя інфекційніх и неінфекційніх хвороб Серед населення планети. Навпаки, зростає число алкогольних, сердцевосудінніх, респіраторніх, ендокринної захворювань, нервово-псіхічніх розладів, з'явилася група так званні емерістніх інфекцій (СНІД, парентеральні гепатити и т. д.).
Причиною віщезгаданого є глобальна дія на організм людини соціальніх, екологічних, медичних чінніків.
До них відносяться:
В· недостатнє, неповноцінне жівлення;
В· забруднення атмосфери и Довкілля технічними чинників;
В· невіправдане вживании алкоголю, наркотіків, Куріння;
В· невіправдане вживании лікарськіх засобів;
В· стресові стани.
Всі віщеперелічені чинників враховуються при проведенні реабілітаційніх заходів.
основі проведеного реабілітаційніх заходів є облік Як індівідуальніх особливая Що реабілітується, так и Його соціального статусу, вираженості Порушення жіттєдіяльності и працездатності.
відновні заходь повінні здійснюватіся з врахування Всього комплексу чінніків: біологічних, Особова, професійніх и соціальніх, - Стосовно ролі и Місця людини в довкіллі.
Під реабілітацією у вузьких сенсі розуміють Відновлення порушеннях функцій організму або їх компенсацію.
Реабілітація стала однією з соціальніх проблем, до якої прітягнені НЕ Ліше лікарі різніх спеціальностей, альо и психологи, педагоги, юристи, соціологі.
Реабілітація Як окрема медична дісціпліна стала розвіватіся після Другої світової Війни у ​​зв'язку з проблемами працевлаштування велічезної кількості інвалідів, Що залишилась в різніх країнах в результаті військовіх Дій.
У 1958 р. відбулося перше Засідання Комітету експертів ВІЗ по реабілітації, на якому Була Зроблено Спроба Створити точно термінологію и прийнято Рішення вівчаті проблему. У 1966 р. XIX Асамблея ВІЗ прийнять резолюцію про реабілітацію. У ній вказувалося на значення реабілітації в зменшенні фізічніх, псіхічніх и соціальніх НАСЛІДКІВ захворювань; звертала УВАГА на необхідність роз В¬ витку реабілітаційніх служб.
Єство реабілітації візначалося Наступний формулювання: В«Реабілітація є відновленням здоров'я ОСІБ з обмеження фізічнімі и псіхічнімі здібностямі для Досягнення максімальної фізічної, псіхічної, соціальної и професійної повноцінності В».
Організація Об'єднаних націй розроб спеціальну програму реабілітації, Яка проводитися ВІЗ, Міжнародною організацією праці, ЮНЕСКО и ДИТЯЧИЙ фондом ООН - ЮНІСЕФ.
У Україні Реабілітація візначається Як система державних, соціально-економічних, медичних, професійніх, педагогічних, псіхологічніх и інших заходів, спрямованих на Попередження розвітку патологічніх процесів, Що навідні до тімчасової або стійкої Втрати працездатності, на ефективне и раннє повернення Хворов и інвалідів в суспільство и до суспільно-корісної праці.
Для сучасної медицини в Україні Реабілітація представляє закономірній процес розвітку профілактічного напряму. Вона завершує працю багатьох ланок Відновлення здоров'я хворого до початково до моменту захворювання рівня морфологічної и функціональної норми. Створення груп або служб реабілітації в різніх областях медицини Дає можлівість чітко організуваті весь процес лікувальніх и відновніх заходів з максимальним ефектом.
Спектр реабілітаційніх заходів, вікорістовуваніх у відновному лікуванні, вімагає Створення адекватних умов для їх проведення. Це можливости Ліше при правовій, методічній и фінансовій підтрімці. Прогресивн...
