Реферат
Тема
Штучна гіпотермія
План
Вступ
Штучна гіпотермія
Охолодження поверхні тіла
Охолодження тіла мішками з льодом
Охолодження повітрям
Зрошення холодною водою
Екстракорпоральне охолодження крові
Артерія-артеріальний охолодження
артеріовенозних охолодження
Веноартеріальное охолодження
віно-венозний охолодження
Вплив гіпотермії на організм
Вплив гіпотермії на мозок
Висновок
Список літератури
Введення
Штучна гіпотермія - це метод, використовуваний в сучасній медицині для захисту організму або окремих органів і тканин від гіпоксії. Протигіпоксичну ефект гіпотермії обумовлений зниженням метаболічних процесів і зменшенням потреб клітинних структур в кисні. Вплив холодної води на організм людини вперше було вивчено Дж Каррі в 1798 р. Для з'ясування причин смерті моряків, які зазнали корабельної аварії в зимовий період, він занурював добровольців у воду температури 9-10 В° С і вивчав ефекти штучної гіпотермії. В результаті експериментів Д. Каррі встановив, що поряд зі зниженням температури урежаются і серцеві скорочення. Він виявив також важливий феномен подальшого зниження температури тіла обстежуваних після припинення охолодження [Cooper К, Sellik В., 1960]. Заслугою Дж. Каррі є і запропонований ним метод лікування гіпертермії зануренням хворого в воду температури 7 В° С.
Дослідження з гіпотермії були продовжені тільки через 50 років - в середині XIX сторіччя, коли Клод Бернар в експериментах на морських свинках довів оборотність глибокого охолодження (18-20 В° С) з подальшим согреванием. У 1863 р. А.П. Вальтер передбачив можливість застосування гіпотермії в хірургії. Великий внесок у цьому напрямку зробив J. Voit (1878), який встановив, що при тремтіння під час охолодження споживання кисню збільшується. Це було підтверджено дослідженнями A. Krogh (1916), усунувши тремтіння за допомогою кураре і що відзначив зниження споживання кисню в процесі охолодження [Martin С., 1930]. В 1905 S. Simpson і P. Herring запропонували термін В«штучна гібернаціяВ» і показали, що зниження температури до 28 В° С і нижче дає наркотизирующий ефект (В«холодового наркозВ»).
Спроба вилікувати рак з допомогою тривалого (5-8 днів) охолодження (29-32 В° С) хворих під наркозом була зроблена Т. Fay і G. Henry у 1938 р. Незважаючи на невдачу, автори отримали цінні дані про тривалій підтримці життєдіяльності організму в умовах гіпотермії (28-30 В° С) і наркозу (Останній попереджав виникнення тремтіння і спазму судин під час охолодження). Позитивний вплив гіпотермії на перебіг геморагічного шоку у собак відзначений у 1947 р. Є. Delorme. У 1950 р. W. Bigelow і співавт. довели можливість припинення кровообігу на 10-15 хв при температурі 26-28 В° С. Через 2 роки F. Lewis і М Taufic виконали першу в світі операцію на серці під помірною гіпотермією, зробивши ушивання дефекту міжпередсердної перегородки під контролем зору. У наступні роки під гіпотермією були виконані операції з приводу клапанного стенозу легеневої артерії [Swan H. et al., 1954], аорти [Clowes G., Neville W., 1955] та ряду інших вроджених і набутих вад серця. Істотний внесок у розвиток і поширення методу гіпотермії внесли вітчизняні хірурги А.Н. Бакулев, В.І. Бураковський, А.А. Вишневський, Б.А. Корольов, П.А. Купріянов, Е.Н. Мешалкин, Б.В. Петровський, ФГ. Кутів і ін Серії оригінальних досліджень, відображених у докторських дисертаціях і монографіях, були проведені анестезіологами Т.М Дарбіняном (1964), О.Д. Колюцкий (1964), Г.А. Рябовим (1966) та ін
До 60-х років помірна штучна гіпотермія була методом вибору при операціях на серці, але потім вона почала швидко втрачати свої позиції, поступившись місцем методу штучного кровообігу (ІК). Спроби відродження методу шляхом розробки спеціальної апаратури для спрощення процесу охолодження (апарат В«Холод 2ФВ» для краніоцеребральної гіпотермії) дозволили продовжити активне життя методу в кардіохірургії ще на кілька років [зольник С.М. та ін, 1967]. З 70-х років штучна гіпотермія за допомогою різних варіантів зовнішнього охолодження застосовувалася лише при корекції простих вроджених вад серця у невеликому числі лікувальних установ. Ширше метод використовували нейрохірурги при резекції великих внутрішньочерепних аневризм, в хірургії магістральних судин шиї та черевної аорти, а також з терапевтичною метою.
По-видимому, можливості штучної гіпотермії залишилися б на зазначеному рівні на багато роки, якщо б не пріоритетні роботи (1977-1982) НДІ патології кровообігу МОЗ РРФСР під керівництвом Є.М. Мєшалкіна, радикально змінили уявлення про безпечних строках виключення серця з кровообігу при помірної гіпотермії. Розроблений метод гіпотермічну захисту, заснований на поєднанням ефекті дії холоду (28-30 В° С) і фармакологічних засобів, що знижують потреби організму в кисні (до 25% і менше від вихідного рівня), дозволяє подовжити безпечний період вимикання серця до 35-40, а в ряді випадків і до 60 хв три температурі 25-26 С), г з на терміни, в 3-4 рази перевищують такі за даними літератури. Не торкаючись питання про доцільність проведення операцій на серці в умовах штучної гіпотермії при наявності методу ІК відзначимо, що з позицій патофізіології та анестезіології розроблений метод має першорядне наукове значення і, безумовно, відноситься до розряду істотних досягнень при вирішенні проблеми помірної штучної гіпотермії.
Починаючи з 70 х років у дітей до 2 років і масою тіла до 10 кг стали застосовувати глибоку гіпотермію, використовуючи комбінований метод-зовнішнє та екстракорпоральне охолодження з допомогою апарату ІК (АІК) останній відключали при температурі 15-20 В° С [Barrat Boyes У et al 1971 f kroth R et al, 1989].
Неодмінною умовою проведення гіпотермії будь-яким способом є ретельна попередня підготовка хворого до анестезії та операції. Вона включає комплексну премедикацію напередодні та в день операції вибір методу вступної анестезії, мінімально впливає на гемодинаміку інтубацію трахеї термопластичних трубками катетеризацію центральних і периферичних вен і променевої артерії для моніторного контролю введення температурних датчиків в стравохід (носоглотку) і пряму кишку катетеризацію сечового міхура. Усі зазначені процедури слід виконувати, ретельно звертаючи особливу увагу на надійність фіксації і кріплення в розрахунку на переміщення хворого з операційного столу. Другим важливим положенням є адекватна захист хворого від дії холоду. Анестезіолог повинен забезпечити ефективну периферичну вазодилатацію в процесі охолодження, що сприятиме зниженню температури, і попередити тремтіння, яка буде посилювати теплопродукція і збільшувати споживання кисню. Усім цим вимогам відповідають такі сучасні методи загальної анестезії як різні варіанти атаралгезії, нейролептаналгезии та ін з використанням в достатніх дозах міорелаксантів (піпекуроній, панкуроній, атракурію, векуронію та ін), а при необхідності - вазодилататорів (натрію нітропрусид, арфонад, гігроній і ін) Ряд авторів рекомендують для цих цілей використовувати глибокий рівень загальної анестезії [Верещагін І.П., 1981]. Однак більшість анестезіологів воліють застосовувати закис азоту, фторотан або їх комбінацію у концентраціях, забезпечують поверхневий рівень загальної анестезії.
Охолодження поверхні тіла
Занурення тіла у ванну з холодною водою (6-12 В° С) Незважаючи на громіздкість пов'язану з перекладанням хворого з операційного столу в ванну методика досить ефективна через великої площі зіткнення тіла з холодною водою. Крім того, охолодження в ванні дозволяє проводити легкий масаж тіла і кінцівок для попередження застою крові і поліпшення венозного повернення. На думку В. Sellick (1960) температура води у ванні спочатк...