Міністерство освіти Російської Федерації
Пензенський Державний Університет
Медичний Інститут
Кафедра Терапії
Реферат
на тему:
В«Інтенсивна терапія інфекційних хворих В»
Пенза
2008
План
1. Особливості інтенсивної терапії при інфекційних захворюваннях
2. Ботулізм
3. Вірусні гепатити
Література
1. Особливості інтенсивної терапії при інфекційних захворюваннях
Важке Протягом багатьох інфекційних захворювань може призвести до розвитку критичних станів, що вимагають проведення інтенсивної терапії. Її особливості зумовлені специфікою інфекційного процесу. При більшості інфекцій хворі контагіозні і можуть бути джерелом зараження для оточуючих. Воно може відбуватися повітряно-крапельним шляхом (грип, менінгококова інфекція, дифтерія, кір, вітряна віспа та ін), через шлунково-кишковий тракт (Дизентерія, тифо-паратіфозние захворювання, холера, вірусний гепатит А та ін), що вимагає особливих умов розміщення хворих та проведення протиепідемічних заходів. Інфікування надає реаніматологічні допомогу можливо і іншими шляхами, включаючи переносників хвороби (воші, блохи). В останні роки актуальна небезпека зараження гемоконтактний шляхом (вірусний гепатит В і С, ВІЛ-інфекція).
Критичні стани у інфекційних хворих часто розвиваються в розпал хвороби, початок якого визначається патогенезом нозологічної форми інфекційного захворювання. Тривалість порушень функцій життєво-важливих органів і систем залежить не тільки від ефективності інтенсивної терапії, але й від природного перебігу тієї чи іншої інфекції, а також часу ефективного впливу протимікробних засобів. Причому застосування антибіотиків бактерицидної дії без одночасної дезінтоксикаційної терапії може навіть посилити тяжкість стану хворого у зв'язку з масивним надходженням в кров ендотоксинів - продуктів зруйнованих збудників хвороби (менінгококцемія, лептоспіроз, тифо-паратіфозние захворювання, пневмонія тощо).
У хворих з генералізованими формами менінгококової інфекції при гострих кишкових захворюваннях (дизентерія, холера, сальмонельоз), при харчових токсикоінфекціях і ботулізмі критичні стани розвиваються стрімко з першої доби і навіть годин захворювання. Це вимагає постійної готовності до проведенню у них невідкладних заходів та інтенсивної терапії. Зволікання, наприклад, при менінгококової інфекції більш ніж на 5 год веде до зростання летальності від 10,7% до 85%. У зв'язку з цим актуальні інтенсивне спостереження і превентивна інтенсивна терапія при інфекціях, що характеризуються загрозою розвитку критичних станів. За нашими даними, частота їх досягає при генералізованих формах менінгококової інфекції - 88%, лептоспірозу - 69%, геморагічної лихоманки з нирковим синдромом (ГЛПС) - 61%, дифтерії - 31%, черевному тифі - 21%. Отже, сам факт захворювання ними є приводом до інтенсивному спостереженню з готовністю до негайного проведення інтенсивної терапії, зміст якої визначається в кожному конкретному випадку лікуючим лікарем.
За зведеними даними, потреба в інтенсивній терапії становить у середньому 3-5% від загального числа інфекційних хворих. Структура вступників до відділення реанімації та інтенсивної терапії може змінюватися в залежності від епідемічної ситуації, наявності природних вогнищ інфекції (наприклад, геморагічна лихоманка з нирковим синдромом (ГЛПС), кліщові енцефаліти, лептоспіроз та ін), умов розміщення особового складу і характеру військової служби або роботи цивільного населення. В умовах епідеміче4ского неблагополуччя і еколого-професійного стресу (наприклад, в умовах Афганістану) в інтенсивної терапії потребувало 12,5%. Тому організація і планування реаніматологіческой допомоги необхідно здійснювати з урахуванням переважаючого спектру нозологічних форм інфекційних захворювань, можливої вЂ‹вЂ‹частоти розвитку при них критичних станів.
Інфекційних хворих направляють в ОАРІТ (ВРІТ, ПІТ або БІТ) за наявності ознак небезпечних порушень функцій життєво-важливих органів і розвитку синдромів критичного стану. До них відносяться: інфекційно-токсичний шок, інфекційно-токсична енцефалопатія, церебральна гіпертензія, дегідратаційний синдром, гостра дихальна, серцева, печінкова та ниркова недостатність, анафілактичний шок.
Інтенсивне спостереження з проведенням превентивної інтенсивної терапії показано хворим, у яких є фактори ризику неблагополучного перебігу і результату інфекційного захворювання. До таких відносять: пізню госпіталізацію; затяжний перебіг, рецидиви хвороб; поєднання інфекційних хвороб; супутню хронічну патологію серцево-судинної системи, дихання, печінки, нирок; супутню осередкову інфекцію з небезпекою генералізації; зниження резистентності організму (Гіпотрофія, гіпо-і авітаміноз, токсикоманія, дистрес, зниження функції антиоксидантної системи); захворювання з можливим раптовим розвитком критичного стану (менінгококцемія, ботулізм, дифтерія, холера та ін.)
Рішення про направлення хворих в палати інтенсивної терапії (інтенсивного спостереження) вирішується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням нозологічної форми інфекційного захворювання, характеру та вираженості факторів ризику.
2. Ботулізм
Ботулізм - Гостра інфекційна хвороба з групи харчових токсикоінфекцій, обумовлена поразкою токсинами бактерій ботулізму нервової системи, що проявляється парезами і паралічами поперечно-смугастої і гладкої мускулатури, іноді з синдромом гастроентериту в першу добу.
Захворювання розвивається протягом 1-2 днів після вживання консервованих грибів, м'ясних консервів та інших харчових продуктів, що зберігалися в анаеробних або близьким до них умовами. При цьому збудники ботулізму виробляють один з найсильніших нейротропних отрут - ботулінічний токсин. Можливе зараження забрудненої спорами збудника ботулізму грунтом, при попаданні її в рани, в яких створюються анаеробні або близькі до них умови.
Хворі ботулізмом не заразні і небезпеки для оточуючих не представляють.
Захворювання характеризується периферичними парезами і паралічами очних м'язів (порушення зору), м'язів глотки (порушення ковтання, афагія) і гортані (афонія), м'язів тулуба, кінцівок і діафрагми (порушення дихання). У зв'язку з порушенням інервації гладкої мускулатури розвивається парез шлунково-кишкового тракту. Гостра вентиляційна недостатність може розвинутися раптово внаслідок порушення прохідності дихальних шляхів та (або) паралічу основних дихальних м'язів. Тому медперсоналу необхідно бути в готовності до переведення хворого на респіраторну підтримку (штучну або допоміжну вентиляцію). При появі у хворого афонії, афагіі, дихального дискомфорту його необхідно перевести в ОАРІТ, щоб своєчасно здійснити респіраторну підтримку і попередити виникнення гіпоксії з її наслідками.
Інтенсивна терапія повинна включати: внутрішньовенне введення протівоботулініческой антитоксичних сироваток; промивання шлунка і високі очисні клізми; введення ентеросорбентів через шлунковий зонд; респіраторну терапію (Інгаляція кисню, відновлення прохідності дихальних шляхів, допоміжна або штучна вентиляція легенів); лікувальний зондове харчування.
Паралічі при ботулізмі завжди оборотні.
3. Вірусні гепатити
Вірусні гепатити - група інфекційних захворювань людини з переважним ураженням печінки, схожих по клінічній картині, але розрізняються за етіології, патогенезу і исходам. Розрізняють гепатити A, B. C, D і E. Нещодавно відкриті гепатити F і G.
Вірусні гепатити A і E характеризуються фекально-оральним механізмом зараження, передаються водним, харчовим і контактно-побутовими шляхами. Інкубаційний період становить для вірусного гепатиту А від 15 до 30 днів, для вірусного гепатиту Е - Від 20 до 65 днів. Найбільшу небезпеку для оточуючих становлять хворі в переджовтяничн...
