МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ПООБРАЗОВАНИЮ
Державнеосвітня установа вищої професійної освіти
Амурський державнийУНІВЕРСИТЕТ
(ГОУВПО АмГУ)
РЕФЕРАТ
на тему:
Класифікація основнихформ поведінки тварин
з дисципліни:Зоопсихологія
Виконав:
студент групи 664а Е.М.Королева
Перевірив: М.І. Шматок
Благовєщенськ 2008
Зміст
1.Основнінапрямки науки про поведінку тварин
2. Проблема онтогенезуповедінки
3.Класифікаціяосновних форм поведінки
Бібліографічний список
1. Основні напрямки науки про поведінку тварин
Поведінка тварин вивчають біологи різного профілю, а такожпсихологи, тому дослідження суттєво відрізняються за своїм теоретичнимпередумовам і методичним підходам, а також по увазі до тих чи іншихсторонам поведінки. Настільки ж неравнозначен внесок різних фахівців в аналізпроблеми розумової діяльності (мислення) тварин. Однак поступово всеці спочатку розрізнені дослідження знаходять точки дотику ізливаються в єдину сучасну науку про поведінку тварин. Ця наука поки щене має В«усталеногоВ» назви. Іноді її називають етологія , протеце представляється нам не цілком коректним. Справа в тому, що існуючепоняття В«етологіяВ» відноситься тільки до видоспецифічні форм поведінки,практично лише малою мірою торкаючись навчання в усіх його різноманітнихформах і ще менше - зачатків мислення. Нерідко вживають інша назва - Нейробіологія/ 3, 7/, об'єднуюче широкий комплекс наук (його межі встановити покище важко), націлених на розтин загально біологічних закономірностей поведінкитварин. Нарешті, існує термін нейронауки - результат інтеграціївідомостей, отриманих у суміжних галузях знань про мозок і поведінці/3, 8 /.
У вивченні поведінки тварин виділилося кількасамостійних, що історично склалися напрямків. Це зоопсихологія іпорівняльна психологія, біхевіоризм, фізіологія вищої нервової діяльності,гештальтпсихології, етологія і генетика поведінки/3, 8 /.
Зоопсихологія - напрямок вітчизняної психології, що вивчає прояви,закономірності і еволюцію психічного відображення у тварин різногорівня розвитку. Предметом досліджень зоопсихологія є походження ірозвиток (філогенез і онтогенез) психічних процесів у тварин, а також передумовиі передісторія людської свідомості. Великий фактичний матеріал, накопиченийзоопсихології, викладений у підручнику К. Е. Фабрі, а також в роботах його учнів(Дерягіна, Мєшкова, Федорович)/3, 8 /.
Приблизно такі ж завдання має і порівняльна психологія -напрям досліджень, в яких зіставляються здатності до навчаннятварин різних еволюційних ступенів розвитку.
Порівняльно-психологічними в іноземній науковій літературізазвичай називають дослідження здібностей тварин до навчання та розумовоїдіяльності, які проводяться в умовах лабораторії/3, 8 /.
Біхевіоризм (від англ. behavior - поведінка) - засноване Дж. Уотсономнапрямок американської експериментальної психології. Згідно його радикальноїконцепції вся поведінка тварини (і людини) зводиться до комплексу секреторнихі м'язових реакцій організму на зовнішні стимули (концепціяВ«Стимул-реакціяВ»)/3, 8 /.
Біхевіоризм не займається аналізом що відбуваються в мозку процесів,а робить акцент на якомога більш точної реєстрації поведінки і йогокількісному аналізі. В«НавчанняВ», В«інтелектВ», В«поданняВ» - ці поняттябіхевіоризм навмисно ігнорує/3, 8 /.
Фізіологія вищої нервової діяльності (ВНД) - засноване на початку XXстоліття І.П. Павловим науковий напрямок, пов'язаний з об'єктивним вивченнямфізіологічних основ психіки (в тому числі і людини) методом умовнихрефлексів . З часом зміст цього поняття зазнало істотнихзміни/3, 8 /.
В даний час предметом фізіології ВНД вважаєтьсяекспериментальне дослідження закономірностей і нейрофізіологічнихмеханізмів поведінки, процесів навчання і пам'яті/3, 8 /.
Дослідження реалізуються, як правило, на основі комплексногопідходу - використання нейрофізіологічних, нейрохімічних,молекулярно-біологічних методів (Симонов)/3, 8 /.
Психофізіологія - прикордонна область психології, що примикає до фізіологіївищої нервової діяльності. Вона орієнтована на встановлення кореляцій міжпсихічними явищами , або станами, про яких дізнаються по словесномузвіту або іншої довільної реакції суб'єкта, і фізіологічними процесами (вегетативними і руховими реакціями), які реєструютьоб'єктивними методами/3, 9 /.
Психофізіологія - напрямок, що досліджує переважнолюдини, оскільки тільки він може дати звіт про свої суб'єктивнихпереживаннях і психічному стані. Цілі, методи дослідження і понятійнийапарат психофізіології в цілому ті ж, що і у фізіології вищої нервовоїдіяльності. Незважаючи на те що термін має більш вузьке значення, існуєпомилкова тенденція вживати його замість терміну В«вища нервовадіяльність В»/ 3, 9 /.
Етологія (від грец. ethos - звичаї, характер) - наука про поведінкуособини в природній для даного виду місці існування. Вона сформуваласяв 30-ті роки XX століття на базі зоології та еволюційної теорії/3, 9 /.
Її засновники - австрійський дослідник Конрад Лоренц Етологіярозвивалася в тісному контакті з фізіологією, генетикою, генетикоюповедінки та ін Виникнувши як напрям описову, пов'язанепереважно з вивченням В«вродженихВ» дій, етологія перетворилася вцілісну концепцію, що включає аналіз поведінки в онтогенезі і філогенезі,вивчення його механізмів і пристосувального значення/3, 9 /.
гештальтпсихології - напрямок, що виникло в 20-ті роки в Німеччині іподібно біхевіоризму що намагався створити антитезу методу інтроспекції/3, 9 /.
Первинними елементами психічної діяльності гештальтпсихологіївважала не окремі відчуття, а цілісні образи - гештал'ти, які характеризуютьсяконстантною і стійкістю/3, 9 /.
В основі цього напрямку лежав тезу про незвідність гештальта досуми складових його частин, про значення цілісного сприйняття зоровогополя в структурі психічної діяльності, про роль оперування ціліснимизоровими образами. На відміну від розглянутих вище напрямків самегештальтпсихология в період свого виникнення була безпосередньо пов'язана зрозробкою проблеми мислення, і саме завдяки їй стався рішучийперелом в експериментальному вивченні інтелекту тварин. Один з найбільшвідомих гештальтпсихологов - Вольфганг Келер - першим довів наявністьелементів мислення (В«інсайтаВ») у тварин/3, 9 /.
Генетика поведінки. Феномен успадкування особливостей поведінкитварин, добре відомий тим, хто так чи інакше постійно спостерігає заними, був інтуїтивно зрозумілий багатьом вченим досить давно/3, 9 /.
Напрямок, що одержало назву генетики поведінки, з самогосвого зародження займалося аналізом генетичних механізмів поведінки і, вЗокрема, когнітивних здібностей тварин і людини/3, 10 /.
Генетика поведінки, або, як її іноді називають тепер, В«генетикамозку В»- напрямок нейробіології, досліджує фізіологічні основипроцесів поведінки генетичними методами. Внесок генетики поведінки врозуміння складних форм поведінки тварин базується на використанні генетичнихмоделей тих чи інших когнітивних процесів/3, 10 /.
2. Проблемаонтогенезу поведінки
Вроджена ікупується в індивідуальному розвитку поведінки
Психічнудіяльність можна пізнати лише в процесі її розвитку, і тому основнуувагу зоопсихолога повинна бути звернена на індивідуальне та історичнестановлення поведінки тварин. Саме так розумів вивчення психічноїдіяльності тварин В.А. Вагнер, підкреслюючи, що це вивчення може бутистрого науковим лише при застосуванні двох методів, що становлять єдність:онтогенетичного, заснованого на порівнянні фактів з життя особини, іфілогенетичного, заснованого на порівнянні фактів з життя виду. Разом цідва методи складають єдиний біогенетичний метод/1, 124 /.
При аналізібудь-якого п...
