Міністерство аграрної політики України
Харківська державна зооветеринарна академія
Кафедра епізоотології та ветеринарного менеджменту
Реферат на тему:
Діагностика і лікування д ізентері і свиней
Роботу підготував:
Студент 3 курсу 9 групи ФВМ
Бочеренко В.А.
Харків 2007
План
1. Визначення хвороби
2. Історична довідка, поширення, ступінь небезпеки і збиток
3. Збудник хвороби
4. Епізоотологія
5. Патогенез
6. Перебіг і клінічний прояв
7. Патологоанатомічні ознаки
8. Діагностика та диференціальна діагностика
9. Імунітет, специфічна профілактика
10. Профілактика
11. Лікування
12. Заходи боротьби
1. Визначення хвороби
Дизентерія свиней (лат. - Dysenteria suum; англ. - Dysentery; анаеробна дизентерія свиней) - гостро протікає контагіозна хвороба, що характеризується профузной діареєю з домішкою крові і слизу у фекаліях і некротичними змінами в шлунково-кишковому тракті.
2. Історична довідка, поширення, ступінь небезпеки і збиток
Дизентерія існує з тих пір, як людина почала займатися розведенням свиней, однак вона мала інші назви: кривавий пронос, тиф свиней, чорний пронос та ін Вперше під назвою В«дизентеріяВ» хвороба описана К.П. Дойлем в США в 1921 р. У наступні роки її зареєстрували майже у всіх країнах світу. У нашій країні хвороба вперше зареєстрована в 1938 р. Збудник Т. hyodisenteria першим описав Д. Харріс (1972).
При сучасних умовах ведення свинарства на промисловій основі в багатьох країнах світу, в тому числі і в нашій країні, гастроентерити, зокрема дизентерія, являють серйозну економічну загрозу. В останні роки у зв'язку з концентрацією свиней дизентерія отримала глобальне поширення, її відносять до групи найбільш небезпечних інфекційних хвороб. У Бельгії питома вага дизентерії досягає 22 %, В Канаді - 16%, в Данії дизентерія являє собою найгострішу проблему в свинарстві. У Росії в 1997-2000 рр.. показники захворюваності на дизентерію свиней склали 34,2%, летальності - 9,1%, а кількість неблагополучних пунктів - 7,9%.
3. Збудник хвороби
Хвороба викликає Serpulina hyodysenteriae (Borrelia hyodysenteriae) - грамнегативна суворо анаеробна спірохета, будова якої дозволяє їй рухатися поступально-обертач-но. Боррель не ростуть на звичайних поживних середовищах, добре фарбуються генціанвіолетом, чутливі до тілану, стрептоміцину, неомі-цину, ендофарму, сульфаніламідних препаратів, осарсол та ін
Від хворих на дизентерію свиней виділяються й інші мікроорганізми: вібріони, балантідіі, клостридії, а також ентеровіруси. Існує гіпотеза й про поліетіологічним походження хвороби, коли в розвитку патологічного процесу бере участь кілька агентів.
В зовнішньому середовищі (в фекаліях) зберігається в залежності від температури від 6 днів до 2 міс.
4. Епізоотологія
До дизентерії сприйнятливі свині всіх порід і віків, однак частіше хворіє молодняк від 1 до 6 міс. Особливу небезпеку дизентерія представляє в комплексах для поросят-от'емишей. Захворюваність їх може досягати 90%, супроводжуючись загибеллю 30 ... 50% захворілих поросят.
У природних умовах свині заражаються при спільному утриманні з хворими або перехворіли тваринами, які тривалий час після одужання можуть залишатися джерелом збудника (тому не допускається використання перехворіли тварин для племінних цілей - рекомендований їх забій). Небезпечні латентно хворі свині, у яких при несприятливих умовах, особливо неповноцінному годуванні, хвороба загострюється. Поширення дизентерії частіше спостерігають при завезенні племінного молодняку ​​в господарство і наступному контакті або спільному утриманні хворих і здорових тварин.
Зараження відбувається аліментарним шляхом з інфікованим кормом, не виключені й інші шляхи проникнення збудника в організм. Для дизентерії характерна стаціонарність інфекції з періодичною появою масових спалахів, що, очевидно, пов'язано зі зниженням резистентності організму. У період рецидивів переболевает головним чином молодняк 2 ... 5-місячного віку. Між спалахами хворіють лише окремі тварини. Дизентерія у них протікає підгостро або хронічно з нехарактерними клінічними ознаками і патологоанатомічними змінами. Особливо широко і важко протікає хвороба у свиней різних вікових груп при появі її в господарстві вперше. В даному випадку переболевают більшість тварин (від 90 до 100%), включаючи дорослих свиней і поросят підсисний періоду, при цьому 30 ... 50% молодняку ​​гинуть.
У більшості випадків дизентерія спостерігається в зимово-весняний період, з жовтня по квітень, що пояснюється несприятливими умовами утримання і неповноцінним годівлею свиней, а це сприяє виникненню хвороби. При наявності широкого мікробоносітельства різні чинники, що знижують резистентність організму, в Зокрема стресори: транспортування, зміна раціону годівлі, перегрупування тварин, зміна температурного режиму і т. д. можуть грати провокуючу роль у появі нових спалахів дизентерії.
5. Патогенез
Патогенез дизентерії свиней остаточно не вивчений. Хвороба частіше виникає при будь-яких розладах органів травлення, коли знижується секреторна діяльність шлунка, зменшуються бактерицидні властивості шлункового соку. Мікроби-комменсали (вібріони, балантідіі, спірохети та ін), розмножуючись при цих умовах, перетворюються в патогенних збудників, проникають у товщу слизової оболонки. Патологічний процес починається з закупорки капілярів і судин, розташованих у слизовій оболонці товстого відділу кишківника, що призводить до набряку і гіперемії слизової оболонки і підслизового шару. Епітеліальні клітини приходять у стан гіперсекреції, слиз викликає розширення крипт і проток залоз, в результаті розвиваються дистрофія і некроз з злущування епітеліальних клітин, ворсинок і крипт. На слизовій оболонці відкладається фібрин. У шлунку і кишечнику зменшується кількість вільної соляної кислоти, знижується активність пепсину, одночасно збільшується вміст оцтової і молочної кислот, які, діючи дратівливо на слизові оболонки, посилюють перистальтику, що призводить до діареї. В результаті бурхливо розмножуються мікроби кишечника, що виділяють токсини. Порушення цілісності тканин кишкової стінки сприяє проникненню токсинів у всі органи і тканини, що призводить до загальної інтоксикації. Порушуючи непроникність гематоенцефалічного бар'єру, токсини діють і на ЦНС, що проявляється симптомами з боку нервової системи. Процес одужання обумовлюється нормалізацією мікрофлори кишечника, поступовим загоєнням виразок, припиненням інтоксикації організму і відновленням його іммунореак-тивності.
6. Перебіг і клінічний прояв
Інкубаційний період при дизентерії триває 2 ... 20 днів. Розрізняють гострий, підгострий, хронічний перебіг хвороби. Відзначається також сверхострое перебіг, при якому загибель тварин настає через 10 ... 12 год після появи перших клінічних ознак.
Особливо важко дизентерія протікає у поросят підсисний період до місячного віку, смертність серед них досягає 100%. Доросле свинопоголів'я дизентерією захворює рідко, в основному в останній період супоросності або в перші дні після опоросу.
При гострому перебігу хвороби температура тіла не змінюється, апетит збережений або знижений. Провідним клінічною ознакою хвороби є діарея, яка з'являється на 1 ... 3-Й день після початку захворювання. Фекалії спочатку водянисті зі слизом сіро-зеленуватого, потім брудно-сірого ...
