Міністерство освіти
ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Контрольна робота по курсу
"ВАЛЕОЛОГІЯ"
на тему
В«Гомеопатичні і природні засоби оздоровлення В»
Виконав:
Студент заочного відділення
Мелехина І, І.
Єкатеринбург 2008
Зміст
1. Введення
2. Історична довідка
3. Загадкова гомеопатія
4. Основні принципи гомеопатичного методу лікування
5. Висновок
6. Література
1. Введення
Людство на Впродовж тисячоліть використовує природні методи оздоровлення та лікування. В історії відомо чимало випадків незвичайного для людини застосування природних засобів і явищ. Наприклад, кілька століть до нашої ери імператори воліли лікування ртуттю, щиро вірячи в те, що рідкий метал дарує безсмертя. Багато народів сповідували фаталістичне ставлення до здоров'я, сподіваючись на те, що ніщо, крім особистої симпатії численних божеств, не зможе попередити або вилікувати їх від хвороб.
На жаль, лише небагато з нас приділяють достатню увагу профілактиці та збереженню свого власного здоров'я. У той час як своєчасні способи профілактики і лікування наявних захворювань - принципи, які повинні стати невід'ємною частиною способу життя кожної людини.
Людина ХХI століття, що живе в умовах насиченого екологічними та соціальними проблемами суспільства, часто жертвує власним здоров'ям заради збереження і підвищення суспільного і соціального статусу та досягнення нових економічних вершин. Сучасні способи профілактики і лікування багатьох захворювань стають з кожним роком все більш досконалими. Дотримуючись принципів здорового способу життя, практично кожна людина сьогодні має можливість залишатися здоровим.
Традиційна медицина не вичерпує всіх можливостей зцілення. Надмірне і деколи не виправдане захоплення найсильнішими хіміопрепаратами, харчовими добавками, синтетичними вітамінами призводить до розбалансування внутрішньої системи саморегуляції організму.
Численні запевнення в ефективності та безпеки сучасних лікарських засобів не завжди достовірні, оскільки будь-який лікарський засіб може надавати різнобічну дію на організм, а деякі викликають побічні ефекти.
У розвитку сучасної медицини по праву можна відзначити перспективну тенденцію використання натуропатичних засобів.
У цьому матеріалі викладено погляд на гомеопатичний метод і можливості гомеопатії в лікуванні та профілактиці ряду захворювань.
Накопичений багаторічний досвід включення гомеопатичних препаратів в схеми лікування та профілактики багатьох захворювань продемонстрував хороші результати і високу ефективність. Щадні, а в деяких випадках навіть більш ефективні гомеопатичні лікарські засоби в ряді випадків стають препаратами вибору. Лікарі європейських країн все частіше застосовують гомеопатичний метод лікування в своїй щоденній практиці.
Гомеопатичний метод лікування в Росії офіційно дозволений до використання в практичному охороні здоров'я Міністерством охорони здоров'я і соціального розвитку. Юридичною основою для застосування гомеопатичного методу в медицині є Федеральні закони, постанови уряду та накази Міністерства охорони здоров'я.
2. Історична довідка
Гомеопатія (від Гречека Homoios - подібний і Pathos - страждання, хвороба) - це самостійний напрям медицини.
Вперше гомеопатичний метод лікування з'явився в Німеччині в 1790г. І своїм виникненням зобов'язаний працям Фрідріха Крістіана Самуеля Ганемана і його послідовників. Лікар за освітою, Самуель Ганеман настільки розчарувався в існуючих тоді методах лікування хвороб - кровопускання і застосуванні проносних і блювотних засобів, що залишив лікарську практику і посилено зайнявся фармацією та хімією.
У 1796 році Самуель Ганеман опублікував перші результати своїх досліджень з гомеопатії та оприлюднив свій знаменитий принцип - В«подібне лікується подібнимВ».
У 1810 році вийшов у світ його основна праця В«Органон лікарського мистецтваВ», що містить докладний виклад теорії гомеопатії. В«ОрганонВ» давав чіткі керівництва по практичному використанню гомеопатії. У ньому були описані проведення випробувань лікарських засобів, гомеопатичний огляд хворого і конкретний вибір препаратів. Роки через В«ОрганонВ» був переведений на всі мови світу і досі не втратив своєї значимості. У багатьох країнах ще за життя Ганемана з'явилося багато послідовників і учнів гомеопатичного методу лікування; створювалися професійні гомеопатичні співтовариства. Перше таке співтовариство було засновано в 1833 році в Німеччині. У рамках його діяльності розвивалися напрямки близькі до гомеопатії, такі як антропософська медицина, обгрунтована Р. Штайнером (1861-1925), гомотоксикологія, розроблена Х.Х. Рекьявегом.
Активно розвивався метод гомеопатії у Франції. Перший французький лікар-гомеопат Себастьян де Гюіді, учень Ганемана, почав практикувати в 1830 році в Ліоні. Багато досліджень в вивченні особливостей гомеопатичних засобів було проведено братами-фармацевтами А. і Ж. Буарон, які згодом організували в Ліоні виробництво гомеопатичних препаратів.
Гомеопатія в Росії стала розвиватися ще за життя С. Ганемана. Першими лікарями-гомеопатами вважаються академік Петербурзької академії наук Карл Трінус (племінник Ганемана), лікарі Шерінг і Герман, адмірал Мордвинов, доктор Біжеля.
В1827 році доктор Біжеля написав В«Іспит теорії і практики за методом лікування доктора С. ГанеманаВ», за який він був нагороджений орденом Почесного легіону.
У 1833 році Указом Його Імператорської Величності метод гомеопатії був дозволений для лікування хворих у Росії. У 1835 році з'явився переклад В«ОрганонВ» на російську мову. У цей же період в Петербурзі була відкрита перша гомеопатична аптека на кошти Ф. Флемінга. Важливою подією для розвитку вітчизняної гомеопатії з'явився переклад на російську мову в 1867 році монографії В. Швабе В«Посібник з виготовлення гомеопатичних ліків В». До цих пір даними керівництвом користуються провізори і лікарі-гомеопати. У Петербурзі були відкриті дві гомеопатичні лікарні, виникла перша школа гомеопатії. Вона внесла свій внесок у подальший розвиток гомеопатії в особі гомеопата генерала Корсакова. Саме він запропонував іншу, односкляночную технологію приготування гом-х лікарських засобів і став автором першого реперторія (довідника по захворюваннях).
Великим досягненням російських лікарів було успішне застосування гомеопатії під час епідемій холери, черевного тифу, дизентерії. Тоді вдалося показати високу ефективність гомеопатичних методів лікування.
Тріумфальна хода гомеопатії по Росії тривало до Жовтневої революції 1917 року, незабаром після якої тодішній нарком освіти А.В. Луначарський оголосив гомеопатію реакційним вченням. Почалася затяжна епоха гонінь як на саме вчення, так і на його послідовників.
Зовсім інше ставлення до гомеопатії склалося, наприклад, у Великобританії. Тут досі з часів королеви Вікторії (1819-1901) лікуючим лікарем королівської сім'ї традиційно є лікар-гомеопат.
Сьогодні в Росії цього В«Королівському методуВ» дана В«зелена вулицяВ».
Після Жовтневої революції Московське гомеопатичне товариство знову відкрилося лише в 1958 році. Його головою був обраний В.І. Рибак. Товариство проводило клінічні розбори хворих, організувало проведення науково-практичних конференцій, семінарів та курсів для лікарів, які використовували метод гомеопатії в свій практиці. За роки існування суспільства неодноразово перевидавалися наукові праці відомих гомеопатів, які досі є підручниками для сучасних послідовників методу; видавалися матеріали з обміну досвідом між...
