Міністерство Освіти
Воронезький Державний Університет
Фармацевтичний факультет
Курсова робота
по аптечної технології
на тему:
В«Допоміжні речовини в технології лікарських форм В»
Виконав: студентка 3 курсу СПО
Філіпова Ірина
Перевірив: Зубова С.Н.
Воронеж
2004
Зміст
1. Введення ____________________________________________________ 3
2. Застосування допоміжних речовин ____________________________5
3. Допоміжні речовини в технології емульсій _________________ 16
3.1. Емульгатори ______________________________________________16
3.1.1. Іоногенні емульгатори _______________________________16
3.1.2. Неіоногенні емульгатори _____________________________ 18
3.1.3. Амфотерні емульгатори _______________________________19
4. Допоміжні речовини в технології емульсійних мазей ______ 22
4.1. Емульсійні мазеві основи _______________________________22
4.1.1. Емульсійні основи типу В/М _________________________ 22
4.1.2. Емульсійні основи типу М/В _________________________25
5. Допоміжні речовини в технології пілюль __________________ 27
5.1. Рідкі допоміжні речовини ___________________________27
5.2. Тверді допоміжні речовини __________________________ 28
6. Висновок __________________________________________________ 31
7. Література __________________________________________________ 32
1. Введення
Допоміжні речовини - це речовини органічної та чи неорганічної природи, які використовують в процесі виробництва і виготовлення лікарських форм для додання їм необхідних властивостей.
Для створення лікарської форми практично у всіх випадках необхідне застосування того чи іншого допоміжної речовини. Більш того, завдяки успіхам синтетичної хімії та лікознавства створені препарати гормонального або аналогічного типу дії. Разові дози таких препаратів складають міліграми або навіть частки міліграмів, а це призводить до необхідності обов'язкового використання допоміжних речовин в лікарській формі і підсилює їх роль в фармакокінетиці лікарської речовини.
При виготовленні препаратів застосовують тільки ті допоміжні речовини, які дозволені до медичного застосування відповідними НД: ГФ, ФС, ВФС або спеціальними ГОСТами і ОСТами.
До недавнього часу до допоміжних речовин пред'являли вимоги тільки фармакологічної і хімічної індиферентності. Однак з'ясувалося, що ці речовини можуть у значній мірі впливати на фармакологічну активність лікарських речовин.
Впливаючи на фармакологічну активність лікарського препарату, допоміжні речовини здатні посилювати чи послаблювати (знижувати активність) лікарського засобу, забезпечувати місцеве або загальне вплив на організм, вимірювати швидкість настання ефекту (прискорювати або пролонгувати дію), забезпечувати спрямований транспорт або регульоване вивільнення лікарських речовин.
Ці речовини впливають не тільки на терапевтичну ефективність лікарської речовини, але і на стабільність лікарських форм в процесі їх виготовлення та зберігання, що має не тільки медичне, але й економічне значення, оскільки дозволяє збільшити термін придатності лікарських препаратів.
До допоміжних речовин пред'являються певні вимоги.
Вони повинні бути біологічно нешкідливими, нетоксичними, хімічно індиферентними по відношенню до речовин, які входять в складу препарату, матеріалами технологічного обладнання, пакувальним матеріалами, до факторів навколишнього середовища в процесі виготовлення препарату і при зберіганні. Не повинні викликати алергічних реакцій, надавати лікарській формі необхідні властивості. Ці речовини повинні проявляти необхідні функціональні властивості при мінімальному вмісті в препараті. Повинні сприяти прояву необхідного фармакологічного ефекту, не піддаватися мікробної контамінації, витримувати стерилізацію, не надавати негативного впливу на органолептичні властивості препарату або покращувати їх, бути економічно вигідними.
Виходячи з функцій допоміжних речовин як формообразователей їх можна класифікувати на наступні групи: розчинники; основи для мазей, основи для супозиторіїв; допоміжні речовини, що використовуються в порошках, таблетках і пігулках; речовини для покриттів; поверхнево-активні речовини; речовини, що збільшують в'язкість; стабілізатори; консерванти; коригуючі речовини; фарбувальні речовини; гази. [5]
2. Застосування допоміжних речовин
Поверхнево-активні речовини - це група сполук, використовувана в фармацевтичній практиці для поліпшення технологічних або терапевтичних властивостей різних ліків. Застосування поверхнево-активних речовин у виробництві ліків і медицині безперервно зростає, що пов'язано з поряд дуже цінних їхніх властивостей - стабілізуючою і емульгуючу здатністю, значним впливом на мембранну проникність шкірних покривів і слизових оболонок і т.д.
Всі поверхнево-активні речовини незалежно від їх хімічної природи по здатності до електролітичної дисоціації зазвичай поділяють на чотири групи: аніонактивні, катіонактівних, неіоногенні та амфолітні.
До аніонактивної відносять хімічні сполуки з аніоном у вигляді радикала з довгою алкильной ланцюгом, обумовлює поверхневу активність сполуки. Прикладами таких поверхнево-активних речовин є звичайні мила, сульфовані спирти, натрію лаурилсульфат, емульгатор № 1.
До катіонактівних поверхнево-активною речовинам зараховують солі четвертинних амонієвих підстав, алкіламінів, циклічних амінів і т.д. Поверхнева активність сполук цієї підгрупа обумовлена ​​наявністю катіонів. Зазвичай ці речовини володіють і бактерицидні властивостями. Полярний характер катіонактівних поверхнево-активних речовин припускає їх здатність до різного роду хімічним взаємодіям з багатьма лікарськими речовинами, що вимагає обережного застосування та обов'язкової перевірки сумісності з індивідуальними лікарськими речовинами.
До неіоногенні поверхнево-активною речовин відносять продукти конденсації окису етилену з різними високомолекулярними жирними кислотами і спиртами, а також ефіри сорбітану, ефіри жирних кислот і сахарози та ін У фармацевтичній практиці найбільш часто застосовують поверхнево-активні речовини саме цієї групи і серед них особливо такі, як Спен - складні ефіри жирних кислот і неполіоксіетілірованного сорбітану, твіни - ефіри поліоксіетильовану сорбітану і жирних кислот, монопальмітат сахарози, моностеарат сахарози, дістеарат сахарози, емульгатор Т-1, емульгатор Т-2 і ін
амфолітнимі поверхнево-активні речовини представлені головним чином похідними амінокислот і амінофенолов. Поверхнева активність речовини цієї групи залежить від pH, в якій вони перебувають: у кислому - вони катіонактівних, в лужному середовищі - аніонактивної.
Найважливішими представниками поверхнево-активних речовин амфолітнимі групи є фосфатиди рослинного і тваринного походження, які отримали значне поширення у фармацевтичній і харчовій промисловості.
З чотирьох груп поверхнево-активних речовин найбільш несприятливими в біологічному відношенні є катіонактівних.
Найбільш широко використовуються у фармацевтичній технології, зокрема у виробництві ліків аптечним способом, неіоногенні поверхнево-активні речовини.
Типовим прикладом аніонактивної поверхнево-активних речовин є мила, що представляють собою суміш натрієвих солей вищих жирних кислот - стеаринової, олеїнової і т.д. Найбільш поширені натрієві солі, які мають у звичайних умовах характер твердої маси.
Мила досить широко використовуються в медичній практиці в ліках зовнішнього заст...
