Зміст
Введення.
1. Зміст, завдання і методика комплексного лікарського контролю. Види лікарського обстеження осіб, які займаються фізичною культурою.
2. Діагностика з метою визначення режиму і методики занять фізичними вправами.
3. Лікарські спостереження в процесі тренувань, змагань і занять фізичною культурою. Методи фізіологічного самоконтролю.
Висновок.
Література.
Введення
Найважливіші в соціальному плані оздоровча та виховна функції фізичної культури можуть бути забезпечені лише за умови раціональної системи занять і гігієнічного режиму, регулярного контролю за здоров'ям займаються, ефективної організації науково-медичного забезпечення.
Знання лікарем закономірностей змін організму у зв'язку із заняттями спортом необхідно для правильної діагностики здоров'я та функціонального стану спортсмена, тим більше, що при нераціональних заняттях (невідповідність навантажень підготовленості, віковим і індивідуальним особливостям спортсменів), порушеннях режиму тренування можливі і несприятливі впливу, розвиток особистих перед-і патологічних станів. Своєчасне виявлення і попередження таких станів, уміння віддиференціювати їх від закономірних адаптивних змін тренованого організму - дуже важлива і не завжди легке завдання. Успішне виконання зазначеної роботи вимагає глибоких і різнобічних знань лікаря в області теорії і методики фізичного виховання, фізіології спорту, спортивної медицини, функціональної діагностики, травматології та ряду інших суміжних медичних спеціальностей.
Зрозуміло, охопити всі сторони цієї діяльності в рамках одного реферату неможливо, та й нема чого.
Мета, поставлена ​​автором , скромніше - систематизувати основні теоретичні та методичні положення щодо організації лікарського контролю в процесі фізичного виховання.
Мета дослідження досягається через розкриття змісту, функцій та методики лікарського контролю, через аналіз способів діагностики і спостереження за фізіологічними змінами у організмі осіб, займаються фізичною культурою і спортом.
1. Зміст, завдання і методика комплексного лікарського контролю. Види лікарського обстеження осіб, які займаються фізичною культурою.
Основою ефективного лікарського контролю за займаються фізичною культурою і спортом є правильно організована система лікарських спостережень, яка складається з комплексного їх обстеження, поточних спостережень і обстежень безпосередньо в умовах тренування і змагань (так званих лікарсько-педагогічних спостережень). Всі ці розділи роботи лікаря з фізкультурниками і спортсменами тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного і мають являти собою єдиний процес. Разом з тим кожен з них має свої завдання, зміст, організаційні форми і методи.
Основою цієї системи є комплексне лікарське обстеження , яке повинно дати найбільш повну характеристику стану займаються і на цій основі вирішити питання допуску до занять, визначити найбільш адекватні для кожного обстежуваного форми занять, режим і методику тренування.
Завдання комплексного обстеження : діагностика стану здоров'я; визначення та оцінка фізичного розвитку; визначення функціонального стану та індивідуальних особливостей організму; призначення необхідних лікувально-профілактичних заходів, адекватних засобів відновлення, раціонального режиму харчування, особистої гігієни; рекомендації з вибору характеру занять, режиму і методикою тренування.
Результати комплексного обстеження служать основою для планування наступної роботи зі спортсменами.
Все це обумовлює необхідність використання при комплексному лікарському обстеженні фізкультурників і спортсменів різнобічних методів клінічного і функціонального досліджень, що дозволяють найбільш повно характеризувати стан їхнього здоров'я, морфологічні та функціональні особливості організму.
Методика комплексного лікарського обстеження грунтується на загальних принципах фізіології та клінічної медицини. У той же час вона має і свої специфічні особливості, зумовлені необхідністю досліджувати людину стосовно його рухової діяльності, виявити функціональний стан, функціональні резерви організму, а нерідко і ранні ознаки порушень, які можуть бути викликані як звичайними для людини захворюваннями, так і нераціональним режимом фізичних навантажень.
Оздоровчий ефект занять фізичною культурою і спортом (а це їх основне завдання) забезпечується лише при повній відповідності застосовуваних навантажень функціональним можливостям організму. У свою чергу функціональний стан організму відображає ефективність і раціональність використовуваної системи тренування. Тому лікарське обстеження спортсменів повинно бути особливо ретельним, комплексним, з тим, щоб забезпечити своєчасне виявлення всіх, навіть незначних, недоліків у їх здоров'я і фізичному розвитку, а також рівня функціональних можливостей організму.
Комплексність забезпечується за рахунок організації всебічного клінічного обстеження з одночасним використанням методів функціональної діагностики, що відображають як стан окремих (головним чином основних для забезпечення рухової діяльності) органів і систем, так і їх взаємозв'язки, обумовлені станом центральної нервової системи та регуляторних механізмів.
Зміст комплексного лікарського обстеження включає: анамнез (загальний та спортивний); загальний лікарський огляд і фізикальне обстеження; визначення та оцінка фізичного розвитку (соматоскопія і антропометрія); рентгеноскопія грудної клітини (або флюрография); клінічний аналіз крові та сечі; функціональне дослідження основних систем, забезпечують спортивну працездатність (головним чином, серцево-судинної, дихальної, нервової, нервово-м'язового апарату і аналізаторів) в стані відносного спокою; функціональні проби.
За показаннями проводяться необхідні додаткові дослідження. Обсяг обстеження залежить від його завдання, віку, статі, спортивної спеціалізації, кваліфікації обстежуваного, а в значній мірі і від наявності необхідних умов.
За завданням та організації виділяють наступні види обстеження : первинні, повторні (етапні) і додаткові.
Первинне обстеження проводиться перед початком занять, а в подальшому - перед початком кожного спортивного сезону. Його завдання найбільш великі (визначення стану здоров'я з виявленням всіх наявних недоліків, рівня фізичного розвитку та функціонального стану з тим, щоб вирішити питання допуску, спортивної орієнтації або вибору адекватних форм занять, намітити план лікувально-профілактичної роботи з кожним обстежуваним, визначити індивідуальні особливості режиму і методики тренування), а тому вона має бути найбільш повним, що в Найбільшою мірою може бути забезпечено в умовах лікарсько-фізкультурного диспансеру або іншого лікувально-профілактичного закладу (поліклініка, медсанчастину та ін.)
Повторні (етапні) обстеження проводяться періодично (2-4 рази на рік в залежності від віку, стану здоров'я і спортивної кваліфікації тренується) - на основних етапах підготовки. Завдання етапного обстеження - визначити вплив прийнятої системи підготовки на організм що займається, оцінити становлення і розвиток його тренованості. При цьому з'ясовуються перенесені за це час травми і захворювання, перевіряються виконання та ефективність зроблених раніше призначень, вносяться (при необхідності) відповідні корективи в індивідуальні плани підготовки.
Додаткове лікарське обстеження проводиться перед відновленням занять після перенесених захворювань, травм, перенапруження, а також у напрямку педагогів і тренерів при появі ознак зниження працездатності, перевтоми або захворювання. Обсяг і методика такого обстеження обумовлені конкретними завданнями.