Шкода гіподинамії і користь рухової активності.
Зміст.
Введення.
1. Поняття рухової активності та її роль для здоров'я людини
2. Вплив на організм недостатньої рухової активності
3. Значення фізичної культури для профілактики гіподинамії
Висновок.
Список літератури.
Введення.
Рух - Природна потреба організму людини. Надлишок або недолік руху - Причина багатьох захворювань. Воно формує структуру та функції людського організму. У ході тривалого еволюційного розвитку людини склалася дуже тісний зв'язок між його руховими функціями і діяльністю внутрішніх органів. У період росту і розвитку людини рух стимулює обмін речовин і енергії в організмі, поліпшує діяльність серця і дихання, а також функції деяких інших органів, що відіграють важливу роль у пристосуванні людини до постійно мінливих умов зовнішнього середовища. Велика рухливість дітей та підлітків надає сприятливу дію на їх головний мозок, сприяючи розвитку розумової діяльності. Рухова активність, регулярні заняття фізичною культурою та спортом - обов'язкова умова здорового способу життя.
У нашій країні розроблені гігієнічні нормативи добової рухової активності для дітей та підлітків. Гігієнічна норма рухової активності, виражена загальним числом добових локомоцій (кроків) і загальною тривалістю (в годинах) рухового компонента в режимі дня, наведена в таблиці.
Для виконання функції опори і пересування в організмі людини з перших днів формуються опорно-руховий апарат - скелет і м'язи. При народженні дитини його кісткова і м'язова системи вже досить розвинені і продовжують інтенсивно рости. Особливо це стає помітним, коли дитина починає ходити: збільшуються розміри кісток і м'язів як в довжину, так і в товщину; хрящова тканина поступово заміщується кісткової. Повний розвиток кістково-м'язової системи людини за умови виконання норм рухової активності закінчується до 20-24 рокам. При недоліку руху виникає хвороба, звана гіподинамією (Гіпо. .. - знижений проти норми). При цьому у людини погіршуються кровообіг, дихання, травлення, знижується м'язова сила, страждають і інші функції організму. Гірше стають пам'ять, увагу, падає розумова і фізична працездатність. Людина частіше хворіє. Тому потрібно привчати організм до руху з раннього дитинства і займатися фізичною культурою на протязі всієї життя.
Деякі дослідники стверджують, що в нашому 20-му столітті фізичне навантаження зменшилася в 100 разів, у порівнянні з попередніми сторіччями.
Якщо як слід розібратися, то можна прийти до висновку, що в цьому твердженні немає або майже немає ніякого перебільшення. Уявіть собі селянина минулих століть. Він, як правило, мав невеликий наділ землі. Інвентарю і добрив майже ніяких. Однак, часто, йому доводилося годувати "Виводок" з десятка дітей. Багато хто до того ж відпрацьовував панщину.
Всю це величезне навантаження люди несли на собі день за днем ​​і все життя. Предки людини випробовували не менші навантаження. Постійна гонитва за здобиччю, втеча від ворога і т.п. Звичайно ж фізичне перенапруження не може додати здоров'я, але і недолік фізичної активності шкідливий для організму. Істина як завжди лежить десь посередині.
Важко навіть перерахувати всі позитивні явища, що виникають в організмі під час розумно організованих фізичних вправ. Воістину - рух це життя. Звернемо увагу лише на основні моменти.
1. Поняття рухової активності та її роль для здоров'я людини.
Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення Р. Могендовича про моторно-вісцеральних рефлексах показало взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м'язів і вегетативних органів. В результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі важкої фізичної праці, що призводить до розладу регуляції діяльності серцево судинної та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз та ін.)
Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна В«дозаВ» рухової активності. У цій цим виникає питання про так звану звичної рухової активності, тобто діяльності, що виконується в процесі повсякденної професійної праці і в побуті. Найбільш адекватним виразом кількості проведеної м'язової роботи є величина енерговитрат. Мінімальна величина добових енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, складає 12 - 16 МДж (в. залежності від віку, статі та маси тіла), що відповідає 2880 - 3840 ккал.
Рухова активність належить до числа основних факторів, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової і серцево-судинної системи. Вона пов'язана тісно з трьома аспектами здоров'я: фізичним, психічним та соціальним та в Протягом життя людини відіграє різну роль. Потреба організму в руховій активності індивідуальна і залежить від багатьох фізіологічних, соціально-економічних їх культурних факторів. Рівень потреби в рухової активності в значній мірі обумовлюється спадковими і генетичними ознаками. Для нормального розвитку і функціонування організму збереження здоров'я необхідний певний рівень фіз. активності. Цей діапазон має мінімальний, оптимальний рівні рухової активності і максимальний.
Мінімальний рівень дозволяє підтримувати нормальний функціональний стан організму. При оптимальному досягається найбільш високий рівень функціональних можливостей і життєдіяльності організму; максимальні межі відокремлюють надмірні навантаження, які можуть призвести до перевтоми, різкого зниження працездатності. При цьому виникає питання про звичної фізичної активності, яку можна визначити рівнем і характером споживання енергії в процесі звичайної життєдіяльності. Оцінка цієї рухової активності проводиться за двома складовим, професійної та непрофесійної.
Існує кілька методів кількісної оцінки рухової активності: 1) за даними хронометражу виконаного за добу роботи; 2) за показниками енерговитрат на основі непрямої каллоріметріі; 3) шляхом підрахунку енергетичного балансу. Оскільки ЧСС досить точно відображає ступінь навантаження на серцево-судинну систему під час м'язової діяльності і знаходиться в прямій залежності від споживання кисню. Тому величина ЧСС під час м'язової роботи може-служити кількісним показником фізичної активності, що перевіряється під час проведення різних тестів.
В економічно розвинених країнах за останні 100 років питома вага м'язової роботи як генератора енергії, використовуваної людиною, скоротився майже в 200 разів, що привело до зниження енерговитрат на м'язову діяльність (робочий обмін) в середньому до 3,5 МДж [1].
У зв'язку з цим для компенсації недоліку енерговитрат в процесі трудової діяльності сучасній людині необхідно виконувати фізичні вправи з витратою енергії не менше 350 - 500 ккал на добу (або 2000 - 3000 ккал в тиждень). За даними Беккера, в даний час тільки 20% населення економічно розвинених країн займаються достатньо інтенсивним фізичним тренуванням, що забезпечує необхідний мінімум енерговитрат, в інших 80% добова витрата енергії значно нижче рівня, необхідного для підтримки стабільного здоров'я. Різке обмеження рухової активності в останні десятиліття призвело до зниження функціональних можливостей людей середнього віку, таким чином, у більшої частини сучасного населення економічно розвинених країн виникла реальна небезпека розвитку гіпокінезії.
При цьому воно споживає певну кількість живильних речовин і з певною швидкістю зношується (як і організм в цілому). У людини абсолютно не тренованого серце робить в хв...
