Зміст
Введення
1. Лікарська сировина тваринного походження
1.1 Продукти життєдіяльності бджіл
1.2 Продукти переробки органів і тканин великої рогатої худоби
1.2.1 Панти
1.2.2 Отримання препаратів з копит і рогів великої рогатої худоби
1.2.3 Хрящі та сухожилля
1.3 Отрути змій
1.4 П'явки
2. Дослідження асортименту препаратів із сировини тваринного походження, що реалізуються через мережу аптек В«АліяВ»
2.1 База дослідження і методи дослідження
2.2 Асортимент препаратів із сировини тваринного походження
2.2.1 Пантокрин
2.2.2 Препарати з хрящів і сухожиль великої рогатої худоби
2.2.3 Препарати з отрут змій і бджіл
Висновок
Список літератури
Введення
Актуальність обраної теми обумовлена ​​тим, що останнім часом у споживачів лікарських засобів збільшився інтерес і попит на препарати з сировини рослинного і тваринного походження.
Лек а рственное сировину - природні матеріали мінерального, тваринного і рослинного походження, що служать джерелом отримання лікарських засобів.
Ліки налічують настільки ж багаторічну історію, як і лікування. Найбільш древнім свідченням цього є перша в світі фармакопея (перелік лікарських засобів), складена в державі Шумер 3500 р. до н.е. видатним цілителем давнину Лю-Лю на невеликих глиняних пластинках.
Цей унікальний праця була розшифрований в 1956 р. Згідно з цим документом шумерська цілитель при складанні ліків звертався до рослинним, тваринним і мінеральним речовинам. З тваринних матеріалів застосовувалися молоко, зміїна шкіра, панцир черепахи. [2]
Кров, жовч, слина, склоподібна рідина очей, шлунковий сік, молоко тварин вже давно використовуються в народній та науковій медицині та в ряді випадків успішно конкурують з рослинами-цілителями.
На Русі ведмежою жовчю здавна лікували ревматизм, подагру, туберкульоз та інші хвороби, а на Сході жовч для лікувальних цілей отримували від вовків, пантер, оленів, змій та інших тварин. Дослідження хімічного складу жовчі дозволило виявити в ній багато корисних з'єднань і тим самим науково обгрунтувати успішне лікування її препаратами захворювань м'яких тканин, суглобів і хребта.
У ряді країн Сходу народна медицина використовує й інші види тваринного сировини, які в Європі поки не знаходять застосування. Сюди відносяться яловичі і свинячі міхури, свиняча щетина, кінський волос, шкури та кістки тварин, роги і копита, пух-перо домашньої птиці і т. п.
В останнє десятиліття кісткова тканина стала одним з найбільш інтенсивно досліджуваних медиками і біологами об'єктів, оскільки в організмі тварини немає іншої тканини, настільки багатою мінералами і настільки своєрідно об'єднує органічні і неорганічні компоненти, багато з яких можуть знайти застосування в якості лікарських засобів.
Об'єктом даного дослідження є асортимент лікарських препаратів тваринного походження різних фармакологічних груп, наявних в аптечному установі.
Метою дослідження виступає вивчення асортименту сировини тваринного походження та препаратів на його основі.
Завдання даного дослідження полягають у вивченні лікарської сировини тваринного походження, наявного в аптеці і застосовується в медичній практиці, а також вивчення препаратів на основі даної сировини.
Результати, отримання в процесі дослідження, можуть бути використані при формуванні асортименту аптечного закладу.
1. Лікарська сировина тваринного походження
У сучасній фармакогнозії об'єкти тваринного походження поодинокі (п'явки, шпанська мушка); більше застосовуються продукти їх переробки - тваринні жири, виділення, зміїна отрута, продукти життєдіяльності бджіл і т. п.
1.1 Продукти життєдіяльності бджіл
Комахи - самий численний клас тварин. Ентомологи налічують більше мільйона різних видів комах. Багато хто з них приносять людині шкоду. Але є і корисні комахи. Серед них, насамперед, треба назвати бджіл.
На нашій планеті навряд чи знайдеться жиле місце, де б не було бджіл. Мислителі та вчені всіх часів і народів вели систематичні спостереження за бджолами. Державні діячі всіляко сприяли збільшенню пасік у своїх країнах, вважаючи, що це буде впливати на добробут їх народів.
Бджільництво приносить велику користь людям: бджоли дають високоякісний продукт - мед та інші корисні речовини. Крім того, вони виробляють запилення сільськогосподарських рослин, чим значно підвищують їх врожайність.
Багато століть людина користується продуктами бджільництва. Це мед, маточне молочко, прополіс, бджолина отрута і віск. Всі вони є біологічно активними речовинами, тому їх застосування вимагає постійного і ретельного спостереження за пацієнтом.
Бджоли-трудівниці щорічно дають людині сотні тисяч тон меду. У народній медицині мед займає почесне місце. Однак він давно вже перестав бути засобом лише народної медицини і переступив поріг сучасної клініки, де успішно застосовується при лікуванні багатьох хвороб. Мед сприятливо впливає на підвищення опірності дитячого організму інфекціям, він корисний у старості. [5, 56]
Важко переоцінити лікувальний і профілактичний значення бджолиної отрути. Препарат бджолиної отрути - апітоксин - можна використовувати в будь-який час року, стаціонарно і амбулаторно, а також у комплексі терапевтичних заходів. У тих випадках, коли лікарське лікування й фізіотерапія не дають результатів, можна застосовувати бджолина отрута шляхом внутрішньошкірних ін'єкцій шкірних втирання, електрофорезу, інгаляцій.
Бджоли дають людині багато воску, який входить як основа до складу багатьох мазей, пластирів, косметичних кремів. Віск являє собою найцінніше сировину для багатьох галузей промисловості.
Бджоли виробляють прополіс (бджолиний клей), застосовуваний в народній медицині як лікувальний засіб при лікуванні ран і інших захворювань.
Прополіс - це бджолиний клей, яким бджоли закладають щілини у вулику, скорочують льоток при настанні холодної погоди, прикріплюють плічка рамок до фальца вулика і полірують осередки стільників, де зберігається мед, квітковий пилок і розвиваються личинки.
У різних місцях гнізда бджоли використовують прополіс неоднакового якості. Так, для покриття внутрішньої поверхні стільникових осередків використовується особливий бальзамічний прополіс, а для замазування отворів у вулику, покриття холстиков і рамок - липкий прополіс з домішкою воску, пилку і різних сторонніх речовин, включаючи сміття вулика. Описано випадки, коли бджоли приносили у вулик садовий віск, олійну фарбу і різні клейкі і смолисті речовини.
У бджолиному вулику прополіс жовтого або червонувато-коричневого кольору, іноді зустрічається у вигляді коричнево-зеленою клейкої маси, що нагадує смолу. Старий прополіс, змішаний з воском, має темний колір. У прополісу приємний аромат, гіркуватий смак. При тривалому зберіганні він твердне і робиться тендітним. При кімнатній температурі прополіс знаходиться у твердому стані, при температурі 36 В° C набуває м'яку консистенцію, при 65 В° C плавиться, а при горінні видає типовий запах ладану. Він добре розчиняється в ефірі, хлороформі, дещо гірше в етиловому спирті і скипидарі.
Хімічний склад прополісу надзвичайно складний і остаточно не вивчений. Вважають, що до складу прополісу входять смолисті речовини (50-55%), ефірні масла (8 - 10%) і віск (Близько 30%). У його складі виявляють також бальзами, рослинні і ефірні масла, мікроелементи. 3.г. Чанишева та А.К. Кудашев (1976) виявили в прополісі 11 мікроелементів: марганець, цинк, барій, титан, нікель, мідь, свинець, кобальт, ванадій, хром, олово.
Інтерес до хімічного складом прополісу виявляли багато ...
