графічного зображення статистичних даних
1. ПОНЯТТЯ ПРО статистичних графіків. ЕЛЕМЕНТИ СТАТИСТИЧНОГО ГРАФІКА
Сучасну науку неможливо уявити без застосування графіків. Вони стали засобом наукового узагальнення.
Виразність, дохідливість, лаконічність, універсальність, видимість графічних зображень зробили їх незамінними у дослідницькій роботі і в міжнародних порівняннях і порівняннях соціально-економічних явищ.
Вперше про техніку складання статистичних графіків згадується в роботі англійського економіста У. Плейфейра "Комерційний і політичний атлас", опублікованій в 1786 р. і поклала початок розвитку прийомів графічного зображення статистичних даних.
Трактування графічного методу як особливої вЂ‹вЂ‹знакової системи - штучного знакового мови - пов'язана з розвитком семіотики, науки про знаки і знакові системи.
Знак в семіотиці служить символічним вираженням деяких явищ, властивостей або відносин.
Існуючі в семіотиці знакові системи прийнято розділяти на немовні і мовні.
Немовні знакові системи дають уявлення про явища оточуючого нас світу (наприклад, шкала вимірювального приладу, висота стовпчика ртуті в термометрі і т.д.).
Мовні знакові системи виконують сигнальні функції, а також завдання зіставлення сукупностей явищ та їх аналізу. Характерно, що в цих системах поєднання знаків набуває сенс тільки тоді, коли їх об'єднання провадиться за певними правилами.
У мовних знакових системах розрізняють природні і штучні системи знаків, або мов.
З точки зору семіотики людська мова, виражена знаками-літерами, становить природна мова.
Штучні мовні системи використовуються в різних галузях життя і техніки. До них відносяться системи математичних, хімічних знаків, алгоритмічні мови, графіки та ін
Не виключаючи природної мови, штучні, або символічні мови спрощують виклад спеціальних питань певній галузі знань. </p>
Таким чином, статистичний графік - це креслення, на якому статистичні сукупності, що характеризуються певними показниками, описуються за допомогою умовних геометричних образів або знаків. Представлення даних таблиці у вигляді графіка виробляє більш сильне враження, ніж цифри, дозволяє краще осмислити результати статистичного спостереження, правильно їх витлумачити, значно полегшує розуміння статистичного матеріалу, робить його наочним і доступним. Це, однак, зовсім не означає, що графіки мають лише ілюстративне значення. Вони дають нове знання про предмет дослідження, будучи методом узагальнення вихідної інформації.
Значення графічного методу в аналізі та узагальненні даних велике. Графічне зображення насамперед дозволяє здійснити контроль достовірності статистичних показників, так як, представлені на графіку, вони більш яскраво показують наявні неточності, пов'язані або з наявністю помилок спостереження, або з сутністю досліджуваного явища. За допомогою графічного зображення можливі вивчення закономірностей розвитку явища, встановлення існуючих взаємозв'язків. Просте зіставлення даних не завжди дає можливість вловити наявність причинних залежностей, в то Водночас їх графічне зображення сприяє виявленню причинних зв'язків, у особливості у разі встановлення первинних гіпотез, що підлягають потім подальшій розробці. Графіки також широко використовуються для вивчення структури явищ, їх зміни в часі і розміщення в просторі. У них більше виразно проявляються порівнювані характеристики і виразно видно основні тенденції розвитку та взаємозв'язку, властиві досліджуваному явища або процесу.
При побудові графічного зображення слід дотримуватись ряд вимог. Насамперед графік має бути досить наочним, тому що весь сенс графічного зображення як методу аналізу в тому й полягає, щоб наочно зобразити статистичні показники. Крім того, графік повинен бути виразним, дохідливим і зрозумілим. Для виконання вищеперелічених вимог кожен графік повинен включати ряд основних елементів:
графічний образ; поле графіка;
просторові орієнтири; масштабні орієнтири; експлікацію графіка.
Розглянемо докладніше кожен із зазначених елементів. Графічний образ (основа графіка) - це геометричні знаки тобто сукупність точок, ліній, фігур, за допомогою яких зображуються статистичні показники. Важливо правильно вибрати графічний образ, який повинен відповідати меті графіка і сприяти найбільшої виразності зображуваних статистичних даних. Графічними є лише ті образи, в яких властивості геометричних знаків - фігура, розмір ліній, розташування частин - мають істотне значення для вираження змісту зображуваних статистичних величин, причому кожному зміні виразимого змісту відповідає зміна графічного образу.
Поле графіка - це частина площині, де розташовані графічні образи. Поле графіка має певні розміри, які залежать від його призначення.
Просторові орієнтири графіка задаються в вигляді системи координатних сіток. Система координат необхідна для розміщення геометричних знаків у полі графіка. Найбільш поширеною є система прямокутних координат (ріс.5.18). Для побудови статистичних графіків використовується зазвичай тільки перший і зрідка перший і четвертий квадрати. В практиці графічного зображення застосовуються також полярні координати. Вони необхідні для наочного зображення циклічного руху в часі. В полярній системі координат (рис. 1) один з променів, зазвичай правий горизонтальний, приймається за вісь координат, щодо якої визначається кут променя.
Рис. 1.
Другий координатою вважається її відстань від центра сітки, зване радіусом. У радіальних графіках промені позначають моменти часу, а окружності - величини досліджуваного явища. На статистичних картах просторові орієнтири задаються контурної сіткою (Контури річок, берегова лінія морів і океанів, кордони держав) і визначають ті території, до яких відносяться статистичні величини.
Масштабні орієнтири статистичного графіка визначаються масштабом і системою масштабних шкал. Масштаб статистичного графіка - це міра перекладу числової величини в графічну.
Масштабної шкалою називається лінія, окремі точки якої можуть бути прочитані як певні числа. Шкала має велике значення у графіку і включає три елементи: лінію (чи носій шкали), певне число помічених рисками точок, які розташовані на носії шкали в певному порядку, цифрове позначення чисел, відповідних окремим позначеним точкам. Як правило, цифровим позначенням забезпечуються НЕ всі помічені точки, а лише деякі з них, розташовані в певному порядку. За правилами числове значення необхідно поміщати суворо проти відповідних точок, а не між ними (рис. 2).
Рис. 2. Числові інтервали
Носій шкали може являти собою як пряму, так і криву лінії. Тому розрізняють шкали прямолінійні (наприклад, міліметрова лінійка) і криволінійні - дугові і кругові (циферблат годинника).
Графічні та числові інтервали бувають рівними і нерівними. Якщо на всьому протязі шкали рівним графічним інтервалам відповідають рівні числові, така шкала називається рівномірною. Коли ж рівним числовим інтервалам відповідають нерівні графічні інтервали і навпаки, шкала називається нерівномірною.
Масштабом рівномірної шкали називається довжина відрізка (графічний інтервал), прийнятого за одиницю і виміряного в будь-яких заходах. Чим менше масштаб (ріс.5.3), тим густіше розташовуються на шкалі точки, що мають одне і те ж значення. Побудувати шкалу - це значить на заданому носії шкали розмістити точки і позначити їх відповідними числами згідно з умовами задачі.
Як правило, масштаб визначається приблизною прикидками можливої вЂ‹вЂ‹довжини шкали і її меж. Наприклад, на поле в 20 клітин треба побудувати шкалу від 0 до 850. Так як 850 не ділиться удобрити на 2...
