Світи безмежні за кількістю, як схожі на цей наш, так і не схожі.
Епікур. З листи Геродоту (III - IV століття до н.е.)
Є інші планети, де вітри співучі тихіше,
Де небо блідіше, трави тонше і вище,
Де уривчасто ллються
Змінні свети,
Але своєї переменою тільки пестять, сміються.
Є інші планети ...
Костянтин Бальмонт
На тау Кіта
Чегой-то не так,
Там немає атмосфери, там душно,
Але тау-кітяне привітні ...
Володимир Висоцький
Планета Плутон знаходиться в нашій Сонячній системі, але видно у вигляді точки і лише в самі потужні телескопи. Інші планетні системи, навіть найближчі до нас, розташовані в десятки тисяч разів далі. Тому розглянути їх неможливо. На такому відстані видно тільки зірки, та й ті - у вигляді крапок. Тому про наявність планет у цих зірок ми можемо судити тільки по впливу цих планет на зірки. Великі планети, проходячи по диску зірки, можуть на якісь долі відсотка послаблювати яскравість зірки (але це повинні бути дуже великі планети і крутитися вони повинні поблизу зірки і в строго певній площині). Планети можуть своїм тяжінням злегка відтягувати зірки то до нас, то від нас. Тоді періодично (з періодом обертання цієї планети навколо зірки) повинна мінятися швидкість зірки відносно нас, а це ми можемо зрозуміти, вивчаючи зоряний спектр. На жаль, таке зміщення зірок можуть викликати знову-таки лише найкрупніші і близькі до зірки планети. Побічно про наявність планетної системи можна судити за наявності щілини між зіркою і хмарою Оорта (щілина утворилася, так як речовина пішло на утворення планет). Газово-пилові диски відкриті в ряді молодих зірок [Блек, 1991].
В даний час екзопланети, тобто планети поза Сонячною системою, відкриті у деяких найближчих до Сонця зірок. По одному з джерел, приблизно до 1997 р. були відкриті планети у 8 зірок, але всі ці планети або більше Юпітера, або ближче Меркурія до зірки, або мають украй витягнуті орбіти, а нам хотілося б знайти щось схоже на Землю ["Нормальна" чи Сонячна система? 1997]. Втім, ми знайшли планети всіх тих параметрів, які могли знайти. Планету ж із земними параметрами поки просто не можна вловити (мала і далека від зірки, а тому мало впливає на неї). За замітці 1987-го року [Планети нарешті відкриті?], З 16 близьких до нас вивчених зірок планети є у 10. У замітці 1999-го року [В пошуках планет, подібних до Землі] говориться, що відкрито 12 - 15 таких планет масою з Юпітер, а в статті В.Г.Сурдіна [1999б] згадується про відкриття близько 20 планетних систем, в наступній - 29 [Сурдін, 2000А]. У замітці 2000 додані ще 19 систем, а число відкритих планет досягла 49 [Вібе, 2000]. Одна з недавно відкритих планет по масі менше Сатурна. Знайдена також планета з рекордно довгим "роком" - 7 земних років. Крім того, тепер відомі два многопланетние системи у звичайних зірок. Ясно, що число відомих планетних систем буде стрімко рости з кожним роком і що при вдосконаленні методів пошуку будуть відкриватися все більш "землепоподобние" тіла. Розглянемо деякі приклади подібних відкриттів недавнього минулого.
Перше відкриття юпітероподобной планети зроблено в 1995 р. (М.Майоров і Д.Квелоц, Женевська обсерваторія). 142 близькі до нас сонцеподібної зірки були вивчені оптичним спектрометром, і виявилося, що зірка 51 Пегаса злегка "Погойдується" під впливом планети розміром з Юпітер. Планета робить оборот за 4,23 доби, гасаючи в такій близькості від зірки, що та закриває третину неба. Відстань від зірки до планети в 20 разів менше, ніж від нас до Сонця. Поверхню небесного тіла повинна бути розпечена до 1000 градусів Кельвіна [Планета майже стосується зірки? 1996; Сурдін, 1999].
У зірки епсилон Ерідана є планета масою від 2 до 5 Юпітерів. Зірка становить 3/4 Сонця по масі і 1/3 Сонця по світності, тобто це теж жовтий карлик, як і наше Сонце. До зірки 11 світлових років, тобто це одна з наших найближчих сусідок [Планети нарешті відкриті? 1988].
У зірки гамма Цефея виявлено супутник масою 1,7 Юпітера. Зірка в 8 разів яскравіше Сонця і розташована в 48 світлових роках від нас [Планети нарешті відкриті? 1988].
У зірки йота Годин в 1997 р. відкритий супутник в 2,26 разів масивніше Юпітера, який знаходиться на орбіті зразок земної, хоча і більш витягнутою (в перигелії, як Венера, а в афелії, як Земля). Зірка схожа на Сонце і відстоїть від нас на 56 світлових років [Сурдін, 1999].
Планетна система відкрита також у Легкою зірки Барнарда (найближча до нас зірка, яка відчутно переміщається по небу на тлі "нерухомих" далеких зірок). Є вказівка, що на її траєкторію впливають дві планети, порівнянні по масі з Юпітером і Сатурном [Купер, Хенбест, 1998].
У червоного карлика Gliese 876 (в 15 св. роках) є два "юпітера" з періодами звернення 61,0 і 30,1 дня - орбітальний резонанс! [Дві незвичайні планетні системи, 2001].
Многопланетная система достовірно відома також у "звичайній" зірки - іпсилон Андромеди: три планети мінімально можливими масами 0,71; 2,11 і 4,61 від маси Юпітера [Сурдін, 2000А].
Є повідомлення про відкриття екзопланет значно меншого розміру, причому деякі з них зроблені до 1995 р., але, мабуть, подібна інформація не всім здавалася достовірною. Крім того, передбачалася наявність планет поблизу зірок, які не схожі на Сонце. Наприклад, з 1994 р. у США велися спостереження зірки СМ сузір'я Дракона мережею з 10 телескопів на різних континентах. Зареєстровано кілька ледве помітних знижень яскравості зірки, що може пояснюватися тільки проходженням планети по її диску. Діаметр планети повинен бути всього 1,5-3 земних, тобто ця планета хоч і набагато більше Землі, але набагато менше Юпітера [У пошуках планет, подібних до Землі, 1999].
У 1991 р. була відкрита система з трьох-чотирьох екзопланет також у дуже далекої зірки - у пульсара (PSR B1257 +12), причому мова йде про планети менше Юпітера! Відкриття скоїв польський радіоастроном А.Вольцшан, що працює в США. Пульсари легко вивчаються через те, що періодично посилають до Землі радіохвилі. Достовірно виявлені 2 супутника. Один з них масою в 3,4 Землі робить оборот за 67 днів і знаходиться на такій же відстані від зірки, як Меркурій від Сонця. Друга планета масою в 2,8 земної здійснює оборот за 98 днів. Планети знаходяться в резонансі 2/3, як Нептун і Плутон, що має призвести до зміни ексцентриситету їх орбіт і може спостерігатися в недалекому майбутньому. Імовірно є і третя планета з періодом рівним земній році, але вона не настільки сильно впливає на зірку, щоб ми були впевнені в її існуванні [Планетна система пульсара, 1992; Сурдін, 1999б]. Період її обертання - 25 діб, а гадана маса - 0,02 земної, тобто вона близька Місяці [Сурдін, 2000А]. Можливо, мається і планета приблизно в 100 разів масивніше Землі, яка робить оборот навколо зірки приблизно за 170 років.
Після цього відкриття почався активний пошук планет біля інших радіопульсаров, але успіху він не мав [Сурдін, 1999б].
З 16 вивчених близьких зірок у зірки Бета Живописця відкритий аналог хмари Оорта (Газово-пиловий диск). "Безхмарно" щілину тягнеться від зірки на таке ж відстань, на якому в Сонячній системі знаходиться Плутон. Є не менше однієї планети. До зірки 50 світлових років [Там ховається планета? 1995; Планета у Бети Живописця? 1996].
Навколо молодої блакитний Веги, найяскравішої зірки північного неба, за даними інфрачервоного супутника "IRAS", в даний час йде освіта планетної системи ["IRAS" - великий першовідкривач, 1996].
Існує проект на далеку перспективу - встановити для спостереження далеких планетних систем два спарених телескопа поза "запорошеного" поясу астероїдів на орбіті навколо Юпітера [Пошук невідомих планет і життя на них продовжується, 1996].
Як читач вже зрозумів, планетні системи звичайні у Всесвіті. Примітно, що вони відкриті, в основному, у сонцеподібних зірок [Миронов, 1998]. І, тим не менш, вони можуть бути зовсім іншими, ніж наша, і існувати далеко не у всіх зірок. На прикладі нашої системи ми бачимо, як масивний Юпітер завадив утворенню планети на місці пояса астероїдів і зменшив розмір Марса. Але друге тіло системи може бути ще масивніше, бути зіркою. Коли були вивчені спектри 166 схожих на Сонце жовтих карликів, то з'ясувалося, що 65% з них мають зірку-супутник масою 10% головної зірки, а у половини інших зірок є супутник масою від 10 до 1% - теж зірка, а не планета. Значить, одиночних зірок не більше однієї п'ятої від числа всіх [Зірки не люблять самотності, 1991].
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту elementy.ru/
