Реферат
В«Принципи,методи і концепції природничо-наукового пізнання В»
1. Визначення науки і природознавства як галузі науки
Внауці і для науки цікаво все. Навіть саме слово наука. Етимологія (відгрецького etymon - істина; основне значення слова + логія) російського словаВ«НаукаВ» така. Це спільнослов'янське слово, утворене воно за допомогою приставки В«наВ»від зниклого слов'янського слова В«укаВ» - ученье. Так що в чисто російськоюваріанті термін наука буквально означає научіння. У більшості ж європейськихмов синонім нашого слова наука позначається транслітерації від латинськогослова В«scientiaВ», що в перекладі означає знання. Видно, що дати однозначненаукове тлумачення цього поняття і поняття самої науки - завдання непроста,якщо не сказати вічна.
Вширокому сенсі слова наука є, по-перше, форма суспільної свідомості,по-друге, сфера людської діяльності, по-третє, система соціальнихінститутів (тут інститути розуміються як елементи соціальної структурисуспільства, але не як навчальні заклади). У даному навчальному курсі нас повинен більшевсього цікавити перший аспект визначення науки, тобто її інтелектуальнаформа, яка безпосередньо пов'язана і з визначенням природознавства. Самеприродознавство - це система уявлень і понять про явища, природноіснуючих в реальному світі. До речі, звичне, здавалося б, російське словоприродознавство незвичайно філософічно, глибоко за змістом. У самому справі,розглянемо (спрощено) тлумачення слова природознавство. Воно запозичено зстарослов'янської мови і утворене з слова єство (що представляє собоюкальку грецького ousia - сутність, буття) і слова знання, що дає буквальнетлумачення досліджуваного слова - знання про буття, знання про сутність,отже, природознавство є, як таке, онтологія (буквально по грец.- Вчення про буття). З іншого боку, багато енциклопедичні, не тлумачні,словники (наприклад, знаменитий і перевиданий нещодавно словник Брокгауза іЕфрона) визначають природознавство просто як природну історію.
Теперпро суть самої науки як галузі культури. Її основна функція - вироблення ітеоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність; їїрезультат - сума знань, що лежать в основі наукової картини світу. Наука такожє позначення окремих галузей наукового знання. Безпосередні цілінауки - опис, пояснення і пророкування процесів і явищдійсності, що складають предмет її вивчення, на основі відкритих неюзаконів.
Системанаук у сучасну епоху (початок XXI століття) умовно ділиться на природні,громадські, гуманітарні та технічні науки. Зародившись у стародавньому світі, вантичні часи, в основному в Західній Європі, в країнах Середземномор'я,наука, як галузь культури і духовності, почала складатися з XVI-XVII століть(З настанням Нового часу). В ході історичного розвитку наукаперетворилася в найважливіший соціальний інститут, який надає значну, інодівирішальний, вплив на всі сфери життя суспільства і культури в цілому. Хідісторичного розвитку науки дозволяє констатувати, що обсяг науковогознання і наукової діяльності подвоюється з XVII до середини XX століття кожні10-15 років, а останні 50 років за кожні 7-8 років (ріст відкриттів, науковоїінформації, числа наукових працівників і т. д.). За ці останні чотири століттянеодноразово змінювалася її структура, принципи пізнання, категорії і методи, атакож форма організації науки, формувалася її філософія.
Заці роки неодноразово змінилося і визначення самої науки. Як уже зазначалося,наука, в західному її варіанті, стала формуватися в XVI-XVII століттях, першвсе, зусиллями англійця Френсіса Бекона і француза Рене Декарта. Вони,розвиваючи логічну і методологічну лінії найбільшого античного еллінаАристотеля і середньовічного мислителя Роджера Бекона, ввели в наукуосновоположні для того часу методи (буквально з грецької methodos -шлях до чогось) індукції і дедукції. Ці методи були обгрунтовані як основнийінструмент пізнання, а наука - як засіб підкорення природи. Експеримент бувними вказаний як головний прийом наукового дослідження або випробування природи(Згадайте російське слово В«натуралістВ»). Стиль мислення в науці, зічасів Бекона і Декарта, Бразі і Кеплера, Коперника і Бруно, Галілея і Ньютона,характеризується: 1) опорою на експеримент (спостереження, в астрономії), 2)пануванням аналітичного (математичного) підходу, що направляє мислення напошук найпростіших першоелементів реальності (концепція редукціонізму). Такісторично виникла наука як своєрідний тип західноєвропейської культури,з'єднав у собі чуттєвість з раціональністю. Це дозволяє дати більшповне і точне, але не остаточне, визначення науки: наука - це особливийраціональний (від лат. rationalis - розумний, де корінь слова ratio - розум,здатність розуміння й осмислення) спосіб пізнання світу, заснований наемпіричній перевірці або/та математичному доказі.
Створюванийі використовуваний в науці стиль мислення, так званий раціональний, заснований надвох фундаментальних ідеях. По-перше, на ідеї природної впорядкованості, тобтовизнання існування універсальних, закономірних і доступних розумупричинних зв'язків або функціональних залежностей одних явищ від інших -ідеї, що лежить в основі феноменологічного підходу. По-друге, на ідеїформального доказу як головного засобу обгрунтованого знання, врезультаті штучно створеної структурної (часто математичної) моделі -ідеї, що заклала основу конструктивного підходу.
Зіншого боку, можлива ще така скоріше характеристика, ніж визначеннянауки. Наука - це знання, яка досягла оптимальності за критеріями обгрунтованості,достовірності, несуперечності, точності і плідності.
Філософськепоняття об'єктивного буття включає в себе природу, суспільство і людину. Ізнову цікава етимологія російського слова В«природаВ». Головним божествомдавньоруських і давньослов'янських богів був Род - бог Всесвіту, родоначальникбогів, прародитель світу і людини. Він уособлював Космічну життя.Людський же рід веде свій родовід (початок) від верховного божества -Роду. Слово В«рідВ» стало основою для багатьох російських слів, таких як природа(Префікс В«приВ» означає близько, поблизу), батьківщина, народ, криниця, народжувати, урожай тат. д.
Людиназ позицій об'єктивного буття цікавий як мисляча істота, що володієсвідомістю. Свідомість вивчається психологією, а форми правильного мислення -логікою, створеної в Стародавній Греції Арістотелем. Сукупність наукових знань проприроді формується природознавством, природничими науками. Оскількифундаментальні сфери природничих наук - матерія, життя, людина, Земля іпланети, Сонячної системи, галактики, Всесвіт, допустима така, мабуть,досить загальна, але не сама сувора і точна класифікація природничих наук:
Гјфізика,хімія, фізична хімія, хімічна фізика;
Гјбіологія,біохімія, фізико-хімічна біологія, ботаніка, зоологія;
Гјанатомія,фізіологія, вчення про походження і розвиток життя, генетика (вчення проспадковості), антропологія;
Гјгеологія,геохімія, метеорологія, фізична географія;
Гјастрономія,астрофізика, астрохімія, космологія, космогонія.
Математиказаймає особливе місце серед наук, прямо не відноситься до природничих наук,але є головним інструментом мислення вчених-природничників.
Такимчином, виходячи з наведеної класифікації наук і їх суті, можна стверджувати,що природознавство - це галузі наук, засновані на воспроизводимойемпіричної перевірки гіпотез і створення теорій або емпіричних узагальнень,описують природні явища, які сприймаються нашими органами чуття таописуються розумом (раціонально).
Цедозволяє ввести основний принцип природознавства: знання про природу повиннідопускати емпіричну перевірку. Досвід - критерій істини в природознавстві, науціпро природу в широкому сенсі слова. Природознавство загальнозначуще, тобто дає істинупридатну і прийняту всіма людьми. Тому воно завжди розглядалося вЯк еталон об'єктивності. Від технічних наук природознавс...
