Введення
Постава - цекомплексне поняття про звичному положенні тіла невимушено стоїть людини.Постава визначається і регулюється рефлексами пози, і відображає не тількифізичне, але і психічний стан людини, і є одним з основнихпоказників здоров'я. У формуванні правильної постави провідну роль відіграєхребет і м'язи його оточують. Постава обумовлена ​​спадковістю, але наїї формування в процесі росту впливає безліч факторів. Процесформування постави починається з раннього дитинства і проходить на підставізакономірностей, які характери для утворення умовних руховихзв'язків.
У строгомунауковому розумінні постава - це спосіб побудови біомеханічної схеми тілалюдини у вертикальному положенні. Це побудова визначається комплексомбезумовних рефлексів - руховим стереотипом. Руховий стереотипВ«ВибудовуєВ» з сегментів тіла (рахуючись із законами гравітації) ту чи іншуконструкцію тіла, певною мірою придатну для збереження вертикальногоположення і руху. У вертикальному положенні сегменти тіла (голова, груди,торс, таз, ноги) шикуються щодо один одного і щодо їхніхскелета, утворюючи стійку конструкцію, здатну протистояти інерційнимсилам, чинним на тіло.
Поставурозглядають у різних аспектах. Постава і психічне здоров'я, постава іпрофесійна кар'єра і т. д. Крім цього, вона є предметом вивченнятаких наук, як медицина, фізична культура, військова справа, театральнемистецтво, естетика, ергономіка, які дають такі визначення постави.
Постава - цеорієнтація в просторі вертикально розташованого тіла людини длявиконання простих і складних рухів, обумовлена ​​станом м'язового іскелетного рівноваги, яка оберігає опорні конструкції тіла від травмиабо прогресуючої деформації, як у спокої, так і під час руху.
Постава - цепоказник здоров'я і фізичної культури людини. Гарна постава -ефективний і надійний шлях профілактики і лікування таких хвороб як біль вспині і остеохондроз хребта.
Постава - цемова тіла, поза, яка говорить про те, як людина відчуває себе по відношенню доіншим, до свого життя, до самого себе, індивідуальність, внутрішня позиція,ознака професії та соціального походження.
Основназавдання постави - оберігання опорно-рухової системи від перевантаження ітравми за рахунок раціонального вирівнювання сегментів тіла і балансу м'язів.
1.Правильнапостава. Її функції
Постававиконує утилітарну завдання. При правильному вирівнюванні сегментів тіла,виконання простих і складних рухів не викликає особливих проблем, оскільки прицьому, амплітуда рухів всіх суглобах - максимальна. Постава є не тількисоматичним показником, а також показником психічних особливостейлюдини. Науково доведено вплив постави на процес становлення особистостілюдини. Людина з хорошою поставою більш упевнений в собі, він більше привертаєувагу оточуючих. Гарна постава зазвичай асоціюється з гарною мораллю.
Правильнапостава, яка залежить від ніг і хребетного стовпа, дозволяє нормально розташовувативнутрішні органи відносно один одного, створює на них правильніінерційні зусилля при русі (наприклад, прокачування крові по венах вгору,просування калових мас вниз), що сприяє їх нормальній роботі. Одне цедозволяє органам нормально працювати, не віджимати один одного, не викликатизастоїв та інших дій, що негативно позначаються на роботі організму
Причини,які можуть призвести до порушень постави, численні. Негативневплив на формування постави надають несприятливі умови навколишньогосередовища, соціально-гігієнічні фактори, зокрема, тривале перебування внеправильному положенні тіла. В результаті цього відбувається утворення навикунеправильної установки тіла. В одних випадках ця навичка неправильної установкитіла формується за відсутності функціональних і структурних змін збоку опорно-рухового апарату, а в інших - на фоні патологічнихзмін в опорно-руховому апараті вродженого або набутогохарактеру (сполучнотканинна дисплазія хребта та великих суглобів,остеохондропатія, рахіт, родові травми, аномалії розвитку хребта та ін.)В основі порушень постави часто лежить недостатня рухова активність(Гіпокінезія) або нераціональне захоплення одноманітними вправами,неправильне фізичне виховання. Крім того, поява неправильної поставипов'язано з недостатньою чутливістю рецепторів, що визначають вертикальнеположення хребта, або ослабленням м'язів, що утримують це положення, зобмеженням рухливості в суглобах. Причиною порушень постави можуть бути такожнераціональний одяг, захворювання внутрішніх органів, зниження зору, слуху,недостатня освітленість робочого місця та інше. У 90-95% випадків порушенняпостави є придбаними, найчастіше зустрічаються людей астенічногостатури.
Дефектипостави погіршують зовнішній вигляд людини, сприяють розвитку ранніхдегенеративних змін у міжхребцевих дисках і створюють несприятливіумови для функціонування органів грудної клітки та черевної порожнини.
Порушенняпостави, як правило, не супроводжуються грубими змінами в хребті. Грубіж зміни в хребті розвиваються при сколіотичної хвороби. Вони більшевиражені при 2-3-4 ст. тяжкості сколіозу. Розвивається сколіотична хвороба переважнов періоди інтенсивного росту скелета: 6-7 років, 12-15 років. Із закінченням ростузбільшення деформації, як правило, припиняється, за виняткомпаралітичного сколіозу, при якому деформація може прогресувати вПротягом всього життя.
2.Описатиметодики, що дозволяють визначити поставу людини, її нормальний стан івідхилення від норми в двох площинах (фронтальній і сагітальній)
Нормальнаабо гарна постава характеризується:
1. Положенняголови і хребетного стовпа - осі тулуба і голови знаходяться на однійвертикалі, перпендикулярної поверхні опори.
2.Симетричним розташуванням плечей.
3.Симетричними шийно-плечових ліній.
4.Симетричним розташуванням кутів лопаток, клубових гребенів, сідничнихскладок, трикутників талії.
5.Розташуванням остистих відростків в середній площині - по задній середній лінії.
6. Помірновираженими вигинами хребетного стовпа (лордоз і кіфоз).
7.Розташуванням акроміальних точок у фронтальній площині.
8. Однаковоюдовгою нижніх кінцівок.
9. Правильнимстановищем стоп.
Методик,дозволяють визначити поставу досить багато. Вони поділяються на об'єктивні ісуб'єктивні. До суб'єктивних методів належать візуальний (соматоскопіческій),пальпаторно і метод функціональних проб.
Об'єктивні(Соматичні) методи визначення постави поділяються на лінійні та кутові.Соматичні методи включають:
Визначеннявисоти розташування акроміальних і клубових грубневих крапок над площеюопори (справа і зліва);
Вимірюванняромба Мошкова;
Обчисленняплечового показника;
Визначеннявеличини вигинів хребетного стовпа;
Рентгенограмметрію;
гоніометра;
Огляд приденному освітленні краще всього проводити, помістивши обстежуваного між двомавікнами спиною до джерела світла. У разі, якщо денне світло недостатній,штучне освітлення повинне бути спрямоване ззаду та згори. Спина повинназнаходиться на рівні очей при звичайному напрямку очей. при огляді маленькихдітей, їх потрібно ставити на табурет достатньої висоти. Досліджуваний повиненстояти в природній, звичної позі, без напруги, паралельні стопиповинні бути злегка розставлені так, щоб його коліна не стикалися.Неможливо отримати правильне уявлення про особливості будовихребта, якщо обстежуваний не роздягнений до області рожнів.
Послідовневивчення бічних викривлень хребта полегшується, якщо маркуватипевні топографічні місця і лінії дермографическая олівцем. Оглядхребта також проводять у положенні хворого сежа, сидячи і в русі.
При огляді,після визначення положення тазу, звертають увагу на установку голови,обриси грудної клітки і на форму спини.
Візуальнийметод.
При оглядіобстежуваного спереду, визначається положення голови. Якщо м'язи спини сильнорозвинені, голова може бути кілька відкинута наза...
