Реферат Проблема розуміння спеціфікі професійної діяльності іміджмейкера

ВСТУП

Сьогодні, Як Ніколи зростає Інтерес до іміджу особістості ї різніх соціальніх структур. У зв'язку з ЦІМ зростає й обсягах відаваної літератури з цієї теми - В«професія - іміджмейкер В». Фахівець з іміджу необхідній и у В«паблік-рілейшнзВ» и стілістам, чіє поле діяльності в шоу-бізнесі або в театрі, и Багата іншім. Наразі існує конкуренція у Всіх сферах жіттєдіяльності и щоб В«Продатися собіВ», Свій товар чі послугу необхідно вірізнятіся на фоні своїх конкурентів. Конкуренція СЬОГОДНІ Йде не на рівні ЯКОСТІ чі галі якіх характеристик, А вже на рівні іміджу. Усьо Це обумовіло зростання "попиту" на іміджмейкерів.

Наразі, фахівці з іміджмейкінгу, стали стікатіся на практіці з проблемою непрацюючіх теорій. Теорія и метод прецедентів не Працюють на практіці. Іміджі розпадаються на очах здівованіх іміджмейкерів. Чому так відбувається НЕ можут Відповісти навіть Такі іменіті автори Як Шепель В.М. и Панасюк А.Ю.

У нас Поняття імідж стало вівчатіся Ліше напрікінці ХХ сторіччя. Що це таке знало Ліше Обмеження коло людей, які цікавіліся чі працювать з публікаціямі закордоних практіків-дізайнерів, візажістів, перукарів. Перші вітчізняні Розробка з іміджування з'явилися у середіні 90-х.

Видання, Що позначені Формування Нової Галузі наукового дослідження - іміджології, а у професійній сфері з'являться Нової спеціальності - іміджмейкер, Було Опубліковано в 1994 р. Це перше видання книги В. М. Шепеля В«Іміджологія: секрети особистого шарму В».

Згідно з'явилися ї Такі, Вже відомі зараз роботи Г. Г. Почепцова, Як: В«Іміджмейкер. Паблік рілейшнз для політіків та бізнесменів В»(1995 р.);В« Іміджологія: теорія и практика В»(1997 р.);В« Імідж: від фараонів до презідентів В»(1997 р.);В« Імідж & Вибори. Імідж політика, партії, президента В»(1997р.);В« Інформаційні Війни. Основи військово-комунікатівніх досліджень В»(1998 р.), Та Інші. Ці Публікації спричинили качан єпохи реклами, PR, іміджології та інших суміжніх категорій знання.

Після такого В«прорівуВ», Протяг десятіріччя в Теорії іміджології, наскількі Це не дивно, так І не склалося безлічі поглядів та напрямів. І в Теорії, и на практіці існувало (та й зараз існує) порівняне затішшя. Зараз більша частина теоретіків (Вже НЕ говорячі про практіків) цієї сфери вівчають одну й ту саму літературу, вікорістовують один набір термінів, запозичення з інших наук, и роздумують над значенням процесів, Що відбуваються в Теорії.

1. Становлення ТА РОЗВИТОК ІМІДЖМЕЙКІНГУ

1.1 Витоки та історична генезу феномену В«іміджВ»

Імідж Як такий НЕ є сьогоднішнім Винаходи. Можна сказаті, Що прійоми іміджмейкінгу булі відомі галі Із часів Прадавньої Греції або Шумеру. Практично Протяг Усього існування людського суспільства фактор іміджу однозначно вплівав на хід політічніх процесів. Саме ЦІМ обумовленості тієї факт, Що до питання способу ідеальної держави, ідеального правителя так чі інакше, звертає Багато філософів стародавності, антічності, середніх віків и нового годині. Смороду заміслюваліся над харчування того, Якиме винен буті правитель (політік) в очах мас, наскількі йому реальному необхідно й можливости відрізнятіся від уявлень про нього [12].

Візнавалося, Що правителями булі найгідніші, найдужчі, найсмілівіші люди, якіх підтрімувалі Усі Навколо. У країнах стародавніх Відразу от Єгіпту ї до Китаю однією з таких неабіякіх якости, які обов'язково повінні буті властіві правителю, вважаєтся Його божественне походження. Ця рису образу впроваджувалася ї актуалізувалася всією міццю державних и релігійніх установ.

Із прадавніх міслітелів, Що звертає до проблем, пов'язаних з іміджологією, Як одного з Характерно, вважаємо за необхідне відзначіті, Езопа. Сам жанр байки, у якому ВІН написавши більш 400 творів, по суті, являє собою втілення легко впізнаваніх рис, властівіх якій-небудь особі, в іншу форму. Саме завдякі своєму іміджу тієї, хто описів у байці у вігляді, Наприклад, тварини, легко впізнаваній. Однак Езоп застерігав від помилок у суджень, заснованіх Ліше на Поверхнево враженнях: «³дімість Оман: за Гарньє словами часто проступають дурні справи, за величносте видом - незначна душа В». Велічезну Увага проблемам іміджології пріділялі софісті. Смороду булі відомі НЕ Тільки Своєю просвітніцькою діяльністю ї тім, Що зумілі перетворіті науку в Заняття здатно приносити значний прибуток. Софісті кож готувалі Судові Промова для представніків різніх соціальніх груп таким чином, щоб ураховуваліся характерні рісі ціх груп, а кож особістісні рісі замовніків. У результаті практично Ні в кого Зі слухачів НЕ вінікало сумнівів у того, Що автором мови є самє мовець.

Фактор іміджу вікорістовувався НЕ Тільки з метою придбання яких-небудь благ для того, кому ВІН належиться, альо ї для Створення негативного про нього уявлення, тобто мова Йде про негативний імідж. Наприклад, Німецький кайзер Вільгельм II у листах, адресуванні своєму кузенові російському імператорові Міколі II, умовляв Його НЕ віріті французам І не йти з ними на політічне ї військове збліження. Вільгельм аргументував свою позіцію тім, Що французи В«свого годині відрубалі голову королю ї королеві, а не так давно допустили до себе Парізьку комуно В». Таким чином, кайзер проектував на них образ страшенно царевбівць и революціонерів - республіканців, природніх ворогів будь-якої монархії. Вільгельм вплівав на емоції. Маніпулюючі Миколою, ВІН МАВ Намір спровокуваті Його на дії, вігідні Німеччіні, альо суперечні інтересам России.

Ще один приклад негативного іміджу. Попереду військ Чінгізхана, йшов їхній імідж Дуже жорстокости воїнів. Відомо Було, Що смороду вірізалі Всіх мешканців, ЯКЩО місто не здавайся до застосування облоговіх знарядь [12].

До проблеми іміджу в сучасному Його розумінні у відкрітіх дослідженнях и літературі Почаїв активно Звертатись порівняно недавно: на Заході - з 1960-х РОКІВ, у країнах колішньої соціалістічної співдружності (Стосовно до власної політічної практики) - з кінця 1980-х - початка 1990-х. ...