Зміст
Введення
Предмет, метод і завдання гідробіології
Основні принципи і поняттягідробіології
Історія виникнення і розвитку гідробіології
Основні фактори абіотичного середовищаводного населення і їх екологічне значення
Фізико-хімічні властивості води ігрунту
ВСТУП
Населення Землі, що утворить разом зсубстратом, в якому воно живе, біосферу нашої планети,сконцентровано в газоподібній оболонці - атмосфері, твердої - літосфері і рідкої - гідросфері, причому остання являє собою найбільшшироку арену життя. Із загальної площі поверхні нашої планети, рівноїприблизно 510 млн./їжак 2 , близько 362 млн. км 2 , т.е. більш 70,5%, припадає на частку водного дзеркала, а якщо взяти до увагиі підземні води, поширені майже повсюдно, то виявиться, що водна оболонкапрактично покриває всю Землю. Крім того, на відміну від атмосфери і літосферигідросфера заселена у всій своїй товщі, часто вимірюваної сотнями і тисячамиметрів.
Населення гідросфери, або гідробіос, представлене водними організмами, або гідробіонтами, їхпопуляціями та спільнотами, грає в житті людини надзвичайно важливу роль,безперервно зростаючу в міру освоєння водойм. Одні з гідробіонтів широковикористовуються промислом або корисні в інших відносинах, інші приносять шкоду,будучи патогенними для людини і домашніх тварин або створюючи перешкодинародному господарству, зокрема водопостачання, судноплавству й експлуатаціїгідротехнічних споруд. Тому в міру освоєння прісних і морськихводойм все більш необхідним ставало вивчення їх населення з метоюпідвищення його позитивної і зниження негативної ролі в житті людини.Завдання такого вивчення населення водойм взяла на себе виникла в кінціминулого століття наука гідробіологія
Предмет, метод і завдання гідробіології
В даний час гідробіологіїнайбільш прийнято розглядати як науку, що вивчає життя в гідросфері векологічному плані. Виділення гідробіології в самостійну дисциплінуобумовлено особливостями водного середовища, що накладає характерний відбиток нажиття її мешканців, а також необхідністю застосування у відношенні водногонаселення прийомів екологічного вивчення, що відрізняються від тих, які використовуютьсяна суші.
Будучи наукою екологічної,гідробіологія вивчає водне населення в єдності з його середовищем, як живийкомпонент В«блоківВ» біосфери- біогеоценозів, або екосистем. Наперших етапах свого існування гідробіологія найбільшу увагу приділялаекологічному вивченню окремих організмів. Таке аутоекологія-чеський напрямокзбереглося і в сучасній гідробіології, але вже займає підлеглеположення. На перший план висунулися демекологіческіе і сінекологіческіе дослідження, тобто вивчення популяцій гідробіонтів і гідробіоценозов якцілісних систем, як надорганізменних форм живої матерії, що володіютьпевною структурою, функціями та характером взаємодії з навколишнімсередовищем.
Стосовно до окремих організмамгідробіологія обмежується вивченням їх взаємодії з навколишнім середовищем,тобто з'ясуванням їх функціональної ролі в природі без аналізу морфології іфізіології самих організмів, (оскільки цим займаються спеціальні науки. Іншийпідхід потрібен до демеко-логічним і сінекологіческім дослідженням,оскільки спеціальних наук, які вивчають морфологію та фізіологію надорганізменних систем,немає. Тому при демекологіческіх і сінекологіческіх дослідженнях гідробіологиповинні вивчати не тільки функціональну роль популяцій і біоценозів в природі,але також з'ясовувати їх структуру і внутрішньосистемні взаємозв'язки. Недостатнявивченість надорганізменних систем пов'язана з тим, що концепція ієрархіїрівнів організації живої матерії, що представляє собою найбільше завоюваннясучасної біології, досить чітко сформувалася тільки в самий останнійчас. Разом з тим зараз стало абсолютно ясно, що головний шлях до управлінняживою природою лежить через пізнання закономірностей існування івзаємодії надорганізменних систем, для чого необхідно їх вивчення вструктурному і функціональному відношеннях. З цієї причини воно стало центральноюзавданням сучасної екології і відповідно гідробіології. Однак не зникланеобхідність і екологічного вивчення окремих організмів як компонентівбільш складних біологічних систем. Це тим більше справедливо, що новіконцепції в екології, пов'язані з вивченням надорганізменних систем,зажадали, для своєї конкретизації багато таких відомостей аутоекологіческогохарактеру, на отримання яких раніше, та вивчення популяцій і біоценозів, незверталося достатньої уваги.
Гідробіологія вивчає в біологічномуаспекті ту ділянку біосфери, який лежить в межах водної оболонки Землі таможе бути названий гідробіосферой. Пізнання гідробіосфери у всій повноті- Завдання не тільки гідробіології, але і таких наук, як гідрохімія,Гідрофізика, гідрографія, гідрологія та ряду інших. Точно так само не можнавважати завданням гідробіології всебічне вивчення водних біогеоценозів, такяк біолог за рівнем своєї підготовки не може кваліфіковано займатисядослідженням мертвого субстрата і його змін під впливом живийприроди. Комплексне вивчення екосистем як блоків біосфери являє собоюзадачу особливої вЂ‹вЂ‹науки - биогеоценологии. Разом з тим гідробіолог НЕвивчає організми, популяції та біоценози у відриві від абіотичним оточення, адосліджує їх в рахмках екосистем як частина останніх з урахуванням всіх їхособливостей. Як орган тіла немислимий поза організмом, так не можна уявитисобі організм поза популяції, останню - поза біоценозу, який в свою чергуне може існувати поза екосистеми. З іншого боку, єдність природи, в томучислі живої та мертвої, робить вкрай широким фронт її вивчення, який неможе утримуватися і ефективно просуватися вперед силами однієї науки. Звідсизрозуміла необхідність обмеження завдань гідробіології вивченням воднихорганізмів, їх популяцій і біоценозів в рамках екосистем. Пізнання абіотичнихкомпонентів гідробіосфери, закономірностей їх існування і трансформації -задача наук не біологічних.
Вивчаючи населення гідросфери,гідробіолог в першу чергу цікавиться тим, як зробити користь від ньогонайбільшою, а шкода - найменшим або, іншими словами, розробляє науковіоснови біологічно раціонального користування водоймами гідросфери. Іншаплощину використання гідробіологічних знань - наукове обгрунтуванняпрогнозів можливих змін стану біологічних параметрів гідросфери,без чого немислимо перспективне планування експлуатації водойм. Третєнапрямок практичного використання результатів гідробіологічнихдосліджень являють собою робота з регулювання складу і чисельностіводного населення, робота з активної перебудови фауни і флори водойм вінтересах людини, а також охорона водних екосистем від небажанихвпливів, загроза яких безупинно зростає паралельно розвиткуцивілізації.
Специфічний метод гідробіології якнауки екологічної полягає насамперед у кількісному обліку населенняводойм, його структури та функціональної ролі окремих видів в біоценозах.Стосовно до окремих організмам кількісний облік дозволяє скластиуявлення про їх аутоекологіческіх особливостях. Наприклад, на підставівідмінності в чисельності особин на суміжних ділянках різного грунту нерідко можнасудити про те, якому з них організми віддають перевагу, тобто який із них внайбільшою мірою задовольняє їхні життєві потреби. Аналогічним шляхомможна, використовуючи результати кількісного обліку гідробіонтів, з'ясувати їхвідношення до інших елементів свого оточення. Визначаючи чисельність і біомасу (сумарна вага) особин, що зустрічаються в досліджуваному ділянці водойми, судять проструктурі популяцій і біоценозів, їх динаміці в часі і просторі.Підводні телебачення, фотографування і ехолокація, а також візуальніспостереження, що виконуються за допомогою аквалангів, підводних човнів і батискафів,доповнюють арсен...
