Фізіологія як предмет і характеризують його поняття
Фізіологія (від грецьких слів: физис - природа, логос - вчення, наука)наука про функціях та процесах, протікають в організмі або йогоскладових системах, органах, тканинах, клітинах, і механізмах їх регуляції, забезпечують життєдіяльність людини і тварини в їх взаємодії знавколишнім середовищем.
Під функцією розуміють специфічну діяльність системиабо органу. Наприклад, функціями шлунково-кишкового тракту є моторна,секреторна, всмоктувальна; функцією дихання обмін Про 2 і СО 2 ;функцією системи кровообігу рух крові по судинах; функцією міокардаскорочення і розслаблення; функцією нейрона збудження і гальмування, і т.д.
Процес визначають як послідовну зміну явищ або станів урозвитку якої-небудь дії або сукупність послідовних дій,спрямованих на досягнення певного результату.
Система в фізіології увазі сукупність органів або тканин,пов'язаних загальною функцією. Наприклад, серцево-судинна система, що забезпечуєза допомогою серця і судин доставку тканинам поживних, регуляторних, захиснихречовин і кисню, а також відведення продуктів обміну і теплообміну.Речедвигательного система - сукупність утворень, які забезпечують у норміреалізацію мовної здатності людини у вигляді відтворення усній івокальної мови.
Надійність біологічних систем - властивість клітин, органів, систем організмувиконувати специфічні функції, зберігаючи характерні для них величини впротягом певного часу. Основною характеристикою надійності системслужить ймовірність безвідмовної роботи. Організм підвищує свою надійністьрізними способами:
1) шляхом посилення регенеративних процесів, які відновлюютьзагиблі клітини,
2) парністю органів (нирки, частки легені та ін),
3) використанням клітин і капілярів в працюючому і непрацюючомурежимі: у міру наростання функції включаються раніше не функціонуючі,
4) використанням охоронного гальмування,
5) досягненням одного і того ж результату різними поведінковимидіями.
Фізіологія вивчає життєдіяльність організму в нормі. Норма - Це межі оптимального функціонування живої системи, трактуєтьсяпо-різному:
а) як середня величина, що характеризує будь-яку сукупністьподій, явищ, процесів,
б) як середньостатистична величина,
в) як загальновизнане правило, зразок.
Фізіологічна норма це біологічний оптимумжиттєдіяльності; нормальний організм це оптимально функціонуючасистема. Під оптимальним функціонуванням живої системи, розуміють найбільшузгоджене і ефективне поєднання всіх її процесів, найкраще з реальноможливих станів, відповідне певним умовам діяльності цієїсистеми.
Механізм - спосіб регулювання процесу або функції. У фізіології прийняторозглядати механізми регуляції; місцевий (наприклад, розтягнення судинпри підвищенні артеріального тиску), гуморальний (вплив на функції тапроцеси гормонів або гуморальних агентів), нервовий (посилення абоослаблення процесів при порушенні або гальмуванні імпульсації в перших), центральний (Командні посилки з центральної нервової системи).
Під регуляцією розуміють мінімізацію відхилення функцій абоїх зміну з метою забезпечення діяльності органів і систем. Цей термінвживають тільки в фізіології, а в технічних і міждисциплінарних науках йомувідповідають поняття В«управлінняВ» і В«регулюванняВ». У цьому випадку автоматичнимрегулюванням називається або підтримання сталості деякоїрегульованої величини, або її зміна по заданому закону (програмнерегулювання), або відповідно до деяким змінним зовнішнімпроцесом (следящее регулювання). Автоматичним управлінням називається більш обширна сукупність дій, спрямованих на підтриманняабо поліпшення функціонування керованого об'єкта відповідно до метиуправління. Крім вирішення завдань регулювання, автоматичне управлінняохоплює механізми самонастроювання (адаптації) систем управління ввідповідно до зміни параметрів об'єкта або зовнішніх впливів,автоматичного вибору найкращих режимів з декількох можливих. У силу цьоготермін В«управлінняВ» більш точно відображає принципи регулювання в живихсистемах. У випадку програмного регулювання регуляція здійснюється В«пообуренню В», в разі слідкуючого - В« по відхиленню В».
Реакцією називають зміни (посилення або ослаблення) діяльностіорганізму або його складових у відповідь на роздратування (внутрішнє абозовнішнє). Реакції можуть бути прості (наприклад, скорочення м'яза,виділення секрету залозою) або складні (піщедобиванія). Вони можуть бути пасивними, виникаючими в результаті зовнішніх механічних зусиль, або активними ввигляді цілеспрямованої дії, здійснюваного в результаті нервових абогуморальних впливів, або під контролем свідомості і волі.
Секрет - специфічний продукт життєдіяльності клітини, що виконуєпевну функцію і виділяється на поверхню епітелію або у внутрішнюсередовище організму. Процес вироблення і виділення секрету називається секрецією. За характером секрет ділять на білковий (серозний), слизовий (Мукоїдне), змішаний і ліпідний.
Роздратування - вплив на живу тканину зовнішніх або внутрішніх подразників. Чим сильніше подразнення, тим сильніше (до певної межі) і відповіднареакція тканини; чим довше подразнення, тим сильніше (до певної межі)і відповідна реакція тканини.
Подразник - фактори зовнішнього і внутрішнього середовища або їх зміни, якічинять на органи і тканини впливу, що виражаються в зміні активностіостанніх. Відповідно з фізичною природою впливу подразники ділятьна механічні, електричні, хімічні, температурні, звукові і т.д.Подразник може бути за величиною пороговим, тобто надаютьмінімальне ефективний вплив; максимальним, пред'явлення якоговикликає ефекти, що не змінюються при посиленні подразника; надсильним, дія якого може надавати пошкоджуючий і больовий ефект, або призводитидо неадекватних відчуттів.
Рефлекторна реакція - відповідь дія або процес в організмі(Системі, органі, тканини, клітці), викликані рефлексом.
Рефлекс - виникнення, зміна або припинення функціональної активностіорганів, тканин або цілісного організму, здійснюване за участюцентральної нервової системи у відповідь на подразнення нервових закінчень (Рецепторів).
Під впливом різних стимулів, внаслідок властивості живоїпротоплазми збудливості, в організмі здійснюються процеси збудження ігальмування. Збудливість - здатність живих клітин сприйматизміни зовнішнього середовища і відповідати на ці зміни реакцією порушення. Чимнижче гранична сила подразника, тим вище збудливість, і навпаки. Збудження- активний фізіологічний процес, яким деякі живі клітини(Нервові, м'язові, залозисті) відповідають на зовнішній вплив. Збудливітканини - тканини, здатні у відповідь на дію подразника переходити зстану фізіологічного спокою в стан збудження. В принципі, всі живіклітини мають збудливістю, але в фізіології до цих тканин прийнято відноситипереважно нервову, м'язову, залозисту. Результатом збудження євиникнення діяльності організму або його складових; наслідком гальмування є придушення або пригнічення діяльності клітин, тканин або органів, тобтопроцес, що приводить до зменшення або попередження порушення. Збудження ігальмування являють собою взаімопротівоположних і взаємозалежні процеси.Так, збудження може при його посиленні переходити в гальмування, а гальмуванняздатне посилювати подальший збудження. Для виклику порушення подразникповинен бути певної сили, рівний або перевищує поріг збудження, під яким розуміють ту мін...
