МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Санкт-Петербурзький ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра маркетингу
Курсова робота
з дисципліни В«Маркетингові дослідження В»
на тему: В«Розробка комплексу маркетингу для відеокамер В»
Виконав:
Група № 1408
Перевірила: Винокурова Т.В.
Санкт - Петербург
2009
Введення
Будь фірмі для ведення ефективної комерційної діяльності необхідні дані про ринкову ситуацію. Такі дані можуть бути отримані в результаті маркетингового дослідження.
Маркетингове дослідження представляє собою цілеспрямований процес постановки задач, отримання маркетингової інформації, планування й організації її збору, аналізу і представлення звіту про результатах, орієнтованих на вирішення маркетингової проблеми (комплексу проблем), що стоїть перед нею.
До процесу проведення маркетингового дослідження пред'являється ряд вимог:
В· необхідно враховувати всі фактори і не ухвалювати рішення до завершення аналізу всієї зібраної інформації;
В· чітко визначати завдання дослідження, однозначно їх розуміти і трактувати;
В· грамотно вибирати інструменти дослідження, які будуть забезпечувати необхідну достовірність результатів дослідження;
В· планування кожного етапу дослідження повинне відбуватися детально.
Дане маркетингове дослідження включає в себе 6 послідовних етапів:
1. Постановка завдань і визначення цілей.
2. Розробка плану дослідження.
3. Збір інформації.
4. Аналіз зібраної інформації.
5. Надання результатів.
6. Прийняття рішення.
Для вивчення ринкової ситуації організовуються маркетингові дослідження ринку, в результаті яких керівництво фірми отримує інформацію про ставлення споживачів до її продукції і, виходячи з неї, може прийняти рішення про подальшу поведінку фірми на ринку.
Мета даної роботи дослідити ринок відеокамер в Санкт-Петербурзі, визначити комплекс маркетингу стосовно до даного товару.
Об'єкт дослідження - ринок відеокамер.
Предмет дослідження - виявлення і детальне розгляд переваг споживачів до даного товару, а також зіставлення отриманих результатів з існуючими вже у конкурентів характеристиками відеокамер, і визначення ринкових ніш для товару на ринку, з метою позиціонувати товар підприємства на виявлених сегментах.
Ця курсова робота складається з трьох розділів, в яких наведено аналіз основних характеристик відеокамер Санкт-Петербурга, сегментування ринку, визначення найбільш привабливих сегментів і позиціонування товару на ринку.
ГЛАВА 1. Аналіз ринку товару
1.1 Характеристика товару, історія виникнення
Історія розвитку
Спроби удосконалити аналогову відеозйомку шляхом впровадження та використання цифрових технологій робилися неодноразово впродовж другої половини XX століття. Проте термін Digital Video з'явився вже на його результаті, коли в 1995 році відбулася подія, що змінила хід історії. Провідні світові виробники відеоапаратури та витратних матеріалів прийняли рішення про об'єднання в консорціум з метою спільної розробки нового формату відеозйомки. До складу альянсу увійшла прекрасна десятка: Sony Corporation, Philips Electronics, Matsushita Electric (торгова марка Panasonic), JVC, Sanyo Electric, Hitachi, Sharp Corporation, NV, Thompson Multimedia, Mitsubishi Electric і Toshiba Corporation. Пізніше, коли справи в союзників пішли на лад, в ряди консорціуму влилося ще кілька десятків менш іменитих виробників.
Новий формат назвали просто і доступно: Digital Video або DV. Суть його полягала в простому стисненні записаних відеоданих при мінімальних втратах в якості передачі кольору і чіткості зображення. Особливістю нової технології було те, що кожен знятий кадр стискався окремо, незалежно від попереднього. При цьому формат лише визначав алгоритм стиснення і спосіб обробки зображення: відео записувалося на магнітну стрічку з дозволом 720x576 (PAL/SECAM) або 720x480 (NTSC) при коефіцієнті стиснення 5:1. Також він дозволяв здійснювати запис якісного стереозвуку. Спочатку Digital Video замислювався як професійний, суто нішевий стандарт. З його введенням в ужиток виробники відеоапаратури планували вирішити деякі проблеми та незручності, пов'язані зі складністю процесу відеомонтажу і обробки відзнятого матеріалу, проте саме з виникнення DV веде відлік історія розвитку ринку любительських цифрових відеокамер. Паралельним курсом розвивалися і комунікаційні інтерфейси, без яких цифрові формати відеозапису були б приречені на провал, оскільки користувачам необхідно було мати можливість переписувати кудись відзнятий матеріал. Інтерфейс повинен був володіти рядом властивостей, включаючи надійність, високу "Скорострільність", універсальність (поширеність), а також простоту експлуатації і низьку собівартість. Спочатку всім цим вимогам відповідав комунікаційний інтерфейс IEEE 1394, відомий також як FireWire, проте з часом він придбав конкурента в особі USB. Що, в Загалом-то, лише розширило рамки поширення Digital Video.
.comprice.ru/articles/detail.php?ID=39772Практически відразу після затвердження допоміжних інтерфейсів і самого формату DV, провідні члени консорціуму, включаючи корпорацію Sony, зайнялися розробкою його побутових модифікацій для створення продуктів, спрямованих на аматорський ринок. Так з'явився формат Mini-DV, який дозволяв створювати компактні відеокамери, володів достатньо пристойною якістю запису і відтворення інформації, а також на відміну від аналогових стандартів підтримував можливість здійснення нелінійного монтажу і був порівняно недорогий. У 1998 році MiniDV отримав поштовх завдяки корпорації Sony, яка випустила лінійку портативних MiniDV-програвачів під назвою DV Walkman. Наявність повнофункціональних цифрових і аналогових входів/виходів, вбудованого РК-дисплея, простота в управлінні, підтримка деяких функцій відеомонтажу і компактні розміри стали основними козирями новоспечених відеоплеєрів. Це були перші компактні монтажні комплекси, які дозволяють виконувати повний цикл робіт з цифровим відео в рамках одного формату MiniDV без втрати якості звуку і зображення на стадії їх перетворення. Перспективи у формату були дуже райдужні: багато аналітиків наказували йому отримання статусу стандарту de facto для всієї портативної відеотехніки. Однак не так сталося як гадалося. Оцінивши масштаби масового споживчого ринку, багато виробників не побажали ділити славу з іншими членами консорціуму і стали просувати власні технології і розробки. Одним з таких відщепенців стала корпорація Sony, яка, спочатку підтримуючи MiniDV, примудрилася запропонувати в 1999 році новий формат - Digital 8. З цього моменту почалася війна відеоформатів, яка багато в чому визначила затримку у розвитку всього ринку цифрових відеокамер. На початку другого тисячоліття до цього додалося поганий вплив з боку маркетологів і фахівців з PR. Оскільки якість аматорської відеозйомки визначалося досить суб'єктивно, їх завданням було проведення комплексу маркетингових заходів, спрямованих на концентрацію уваги потенційних споживачів цифрових відеокамер на тих характеристиках продуктів, які повинні були б здатися значущими як новачкам, так і просунутим користувачам. До таких характеристикам належить багаторазовий оптичний зум-об'єктив і велику цифрове збільшення, збільшена "піксельность" матриць, підтримка безлічі форматів (включаючи MPEG), дорога оптика і т.д. В результаті, на ринку стали з'являтися пристрої, які повністю відповідали вимогам і смакам, штучно створеним рекламою, але при цьому зі своєю ключовою функцією, а саме зі зйомкою відео, справлялися досить посередньо. В подальшому аналітики неодноразово відзнач...
