ДИПЛОМНА РОБОТА
Маркетинг в сфері культури
ЗМІСТ
Введення
глава 1. Сутність і значення маркетингу в сфері культури
1.1 Попит та пропозиція на продукти культури
1.2 Особливості маркетингу в сфері культури
1.3 Функції і завдання маркетингу в установах культури
глава 2. Аналіз маркетингового управління в установах культури на прикладі народного театру В«Синій птахВ»
2.1 Характеристика об'єкта дослідження
2.2 Аналіз мікросередовища маркетингу і споживачів послуг
2.3 Проблема фінансування маркетингової діяльності в сфері культури
Глава 3. Розробка типологічної моделі організації діяльності служби маркетингу в установах культури
3.1 Формування гнучкої організаційної структури служби маркетингу
3.2 Багатофакторна модель розробки стратегії ринкового позиціонування театру
Висновок
Список використаної літератури
Введення
На думку вітчизняних і зарубіжних вчених, театр та інші видовищні мистецтва сьогодні побутують в новій реальності. Її експансія призводить не тільки до зміни смакових, естетичних уподобань аудиторії, але і до тотальної трансформації системи цінностей, до зміни їх ієрархії в суспільній свідомості. Постійно наростає потік інформації, сприяючи підміні роздуми поглинанням, власна думка все частіше заміщається загальноприйнятим. Паралельно істотно розширюється простір проведення дозвілля, в тому числі культурного (телеканали і комп'ютерні ігри, мережі нічних клубів і кав'ярень, льодові дискотеки і танцполи, кіно-імперії і поп-концерти і т.д.). Шквал яскравих фарб і звуків привів до виникнення феномену В«кліпового свідомостіВ», задоволення якого приносить швидкість зміни вражень, а не глибина змісту. Ця тривожна для театру тенденція відзначалася дослідниками ще три десятиліття тому, але сьогодні інформаційний прибій 70-х перетворився на справжнє цунамі, а обсяг дозвіллєвого часу громадян аж ніяк не збільшився ...
Боротьба за час і гроші глядача загострюється всередині самого театрального співтовариства. Очевидно, що боротьба ця носить аж ніяк не тільки культурний, але й суто економічний характер, оскільки сьогодні театри, як і вся країна, виявилися в умовах ринку. Цивілізований або дикий, жорсткий чи ліберальний - він диктує свої закони: сьогодні все коштує грошей, навіть віск і пір'я для крил Дедала. Знявши проблему дефіциту і запустивши свій основний механізм - конкуренцію - ринок змінив процвітав диктат продавця на владу примхливого покупця. Одночасно, всі більш очевидною стає тенденція скорочення державної фінансової підтримки організацій культури і мистецтва, що ще більше ускладнює проблему економічної стабільності театрів.
Таким чином, перед театром початку ХХI століття гостро постало питання фізичного і морального виживання . Щоб вистояти, зберегти традиції та забезпечити спадкоємність розвитку мистецтва, йому необхідно навчитися тверезо оцінювати ситуацію, що склалася і діяти згідно правилам гри нинішнього дня - правилами поведінки на ринку.
Саме цим визначається актуальність пропонованого дослідження, присвяченого вивченню ефективно зарекомендували себе ринкових, тобто маркетингових технологій та їх адаптації до вітчизняного театру.
Маркетинг - В«наука про ринку В»- виник для впорядковування і розвитку досвіду з реалізації (збуту) виробленого. Тісно пов'язаний з психологією людської поведінки, з теоріями про базових потребах індивідуума, він досяг за відносно малий термін настільки серйозних результатів, що сьогодні можна без особливого перебільшення сказати, що маркетинг, породження ХХ століття, багато в чому став визначальним фактором його розвитку. Специфіка ж його існування в структурі науки про театрі полягає в його підпорядкованості умовам художнього побутування.
Західні діячі культури давно визнали, що маркетинг - це інструмент, за допомогою якого театр може залишитися театром, музей - музеєм, оркестр - оркестром, і при цьому вижити в умовах ринку. Зрозуміло, він В«не повинен диктувати художнику, як створювати твори мистецтва; його роль - звести творіння та інтерпретації художника з відповідною аудиторією В». За формулюванням Г.Г. Дадамяна і А.Я. Рубінштейна, однією з основних культурно-естетичних цілей театру є В«формування і відтворення оптимальної (за критерієм художнього розвитку) структури аудиторії В». Згідно Найпоширенішою дефініції, головне завдання маркетингу культури полягає в тому, щоб В«певну кількість певних людей привести до спілкування з певним мистецтвом В»(К. Дігглес). Таким чином, очевидно, що саме маркетинг - прикладна наука на базі соціології - служить досягненню однієї з головних завдань театру.
Таким чином, метою роботи є розробка типологічної моделі організації діяльності служби маркетингу в установах культури на прикладі Народного театру В«Синій птах В».
Відповідно до поставленою метою в роботі необхідно вирішити ряд завдань:
1. Вивчити сутність та значення маркетингу в сфері культури.
2. Вивчити основи проведення маркетингового аналізу.
3. Провести аналіз мікросередовища маркетингу і споживачів послуг досліджуваного театру.
4. Розробити типологічну модель організації діяльності служби маркетингу в установах культури на прикладі Народного театру В«Синій птахВ».
Предметом роботи є діяльність служби маркетингу в сфері культури на прикладі Народного театру В«Синій птахВ».
Об'єктом дослідження є Народний театр В«Синій птахВ».
У ході виконання роботи були використані закони та нормативно-правові акти, що діють на території РФ, а також підручники та праці російських і зарубіжних авторів.
Глава 1. Сутність і значення маркетингу в сфері культури
1.1 Попит та пропозиція на продукти культури
Дослідження попиту на послуги сфери культури в Росії за період з 1990 по 2005 рр.. проводилося на основі статистичного показника відвідуваності установ культури (театрів, музеїв, бібліотек) (табл.1 та рис.1). Аналіз відвідуваності даних установ культури показав, що відвідування населенням театрів за період 1990 - 2005 рр.. зменшилася з 72,9 до 29,8 млн. чол., тобто в 2,4 рази. При цьому спостерігається цікава динаміка: за період 1990 - 2001рр. відвідуваність скоротилася в 2,5 рази, а за період 2001-2005рр. рівень відвідуваності практично не змінився. Схожа динаміка стосується і бібліотек: відвідуваність населенням цих установ культури впала з 115,6 млн. чол. в 1990р. до 61,1 млн. чол. в 2005р., тобто в 1,9 рази, при цьому найбільше скорочення відвідуваності (в 1,8 раза) відбулося з 1990 по 1999рр.
Таблиця 1. Попит на послуги сфери культури в Росії
Організації культури
Споживання послуг організацій культури, млн. чол
1990
1995
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
Театри
72,9
55,6
34,6
31,6
29,1
27,7
27,6
29,3
29,8
Музеї
103,8
144
62,5
75,4
|
